Питання й відповідь

ДИСКЛЕЙМЕР: В творі згадується самогубство; смерть; кров та інші, для когось, неприйнятні речі. Події даної історії переплітаються й накладаються на реальні події сьогодення, але є виключно фантазією автора.

Вечір понеділка. Вечеря в ресторані, обговорення майбутнього туру, просто проведення часу разом. Після недовгої розмови, як завжди це буває, настає тиша.
Євген останнім часом завжди у своїх думках, якийсь засмучений та втомлений на вигляд. Спартак помітив ці зміни, але запитувати не хотів – якщо Жені буде потрібна допомога він звернеться до нього, або хоча б спитає поради.
В один момент мовчання перериває актор:
– Спартак…
– Так?
– Як ти думаєш… а самогубство – це боляче..?
Від такого питання психолог, закашлявшись, чуть не вдавився куркою, яку жував.
– Кхм, Женя, мені такі питання здаються трохи дивними..
– Чому? Мене.. просто цікавить твоя думка.
– Для початку, тому що ти останнім часом виглядаєш дуже втомленим та розсіяним. У тебе все добре? Можливо мені якось допомогти? Ти ж знаєш, що я завж..
Янович не дав йому завершити.
– Ні, ні, ні, не треба. Все окей. Але ось чомусь згадав, що колись в мене було таке питання, але я залишив його без відповіді.
– Ну, гаразд..
– Так, що? Як ти думаєш?
– Ну, я вважаю, що – Так.
– Чому ?
– З тих способів, які мені зразу приходять в голову всі болючі.
– А про які ти зразу подумав? – Женя майже посміхався.
– Повішання, розкривання вен, вистріл в голову, падання з даху/моста.. – Суббота загинав пальці. – Ну і тому подібне.
– Даа, способи в тебе досить жорстокі, хах.
– А ти, що думаєш з цього приводу?
– Ну крім названих тобою способів є ще багато різних.. – Євген призадумався.. – Але.. Так, більшість з них небезболісні.
– Ну та. Гаразд, доїдай і по домам.
– Так, я уже.
Чоловіки прибрали посуд та розбрелися кожен у свою кімнату.
По невідомій нікому причині, Спартака турбувало питання Яновича. Щось із ним було не так.. і виглядало ніби він запитував не просто з цікавості.
– ..Що з ним..? – Питання, яке так турбувало психолога, було сказане вголос. – *Щось не так, 100 процентів.. Він менше усміхається і жартує, деколи пропадає апетит і я, бувально, змушую його поїсти.. Таке враження, що у нього апатія.. Чим вона викликана? Не зрозуміло.. Все, ніби, добре було.. Чи ні ..? Ох, не знаю..*

Тим часом Женя*

– * Як мені все надоїло.. Нічого не хочу, ні сміятись, ні їсти, ні розмовляти з людьми.. ні жити.. А що буде після смерті? Невже просто пустота й темрява? А що будуть робити мої рідні та близькі, коли мене не стане? Плакати? Питати, нащо їх покинув? Казати, що я дурень, а потім говорити “Про загиблих або добре, або ніяк.”? А вороги радітимуть ?.. Так-так-так, стоп. Женя, шо за думки? В тебе все наладиться, мабуть.. Скоро Великдень, поїдеш до батьків, потім квітневий тур, разом із Спартаком. Просто це такий момент, переживеш. Не раз переживав.. Ну а потім… * – Янович широко позіхнув та, не завершивши думку, поринув у сон.

Вівторок. Всюди де тільки можна, Євгену й Спартаку приходять повідомлення, у яких фани повідомляють їх про “розслідування” на останнього.
Всі, хто так чи інакше причетний до Субботи,  читають статті, дивляться відео на цю тему і т.д.
На телефон актора приходить дзвінок.
– Алло, привіт. Жень, ти вже читав ту статтю?
– Привіт, так. Я вважаю, що це вкид, але нам потрібно зустрітись.
– Так, згоден. Давай о 17.
– Добре.
– І ще, Жень, вибач, що втягнув тебе у цю історію.
– А, нічого. Надіюсь коли ми зустрінемось все проясниться.. Добре, бувай.
– Так, бувай.

При зустрічі*
– Привіт.
– Так, ще раз привіт.
– Перше, що я маю сказати – Я буду судитись.
– Очікувано.. Давай ти поясниш мені все по порядку.
– Так..

Розмова була досить довгою і важкою. На відміну від очікувань Євгена, Суббота не дав відповідей, які б заспокоїли/задовольнили актора. Після того, як вони розійшлися, Женя був розбитий. Все, що боролося у нього в душі, навалилось на нього з новою силою. Людина, яку він знає півтори роки, яку він вважає другом, якій він вірив, брехала йому увесь цей час..
В середу він приймає рішення про закриття проекту ” Подкаст Терапія “, у п’ятницю викладає відео з поясненням свого рішення.
– *”Професійно опрацьований брехуном”… Невже мене настільки легко обдурити?.. Чому він не розказав мені..? Ми були настільки близькими.. Їздили в тури, жили в одному номері, були разом на відпочинку.. Стільки часу разом.. Невже я не заслуговою почути від нього правду? Чому так..*

Янович був у розпачі..
Пройшов уже тиждень після викладення розслідування.. Євген впав у депресію. Сидів вдома, нікуди нема виходив, замовляв їжу додому у різних сервісах, мало контактував з людьми. На тілі актора з’явилися порізи,  деякі свіжі, деякі які вже затягнулись. Декілька пачок сигарок були викурені та лежали у смітнику, ще дві були у кишені й на тумбочці біля ліжка.
– *Завтра все завершиться..* – При цій думці він усміхався. Йому було все одно, які буде далі, як відрегують інші, що скажуть близькі.. В пошуку гугл в нього з’явились запити про самогубство. ” Завтра.. Вже завтра.. ” – ці думки гріли його покалічену душу. На полиці в ванній уже лежали кілька пластин пігулок та невеличка пляшка алкоголю..

Тим часом у Спартака*

– Блін..
– Що сталось? – Помічниця Спартака допомагала йому з документами, коли психолог щось згадав.
– Та, тільки що згадав, що забув дещо у Жені..
– Оу, це важливо?
– Так.. Потрібно заїхати нього завтра, сьогодні вже пізно.
– Ясно, напиши йому, попередь. Може знайде і зразу в руки віддасть.
– Так. Так і зроблю.

*Чати*
••Женя Янович••

– Привіт, Женя. Можливо ти не дуже очікував мого повідомлення, але пишу щоб попередити. Я завтра маю приїхати до тебе та забрати документи, які забув. 13:42
Переглянуто

У Жені*

– О написав,  ” Привіт, Женя ..” ХАХА та пішов ти нахер. Як же мене все дістало, і ти, брехун сотого рівня, і твої відмазки, і взагалі все. – Актор тяжко видихнув і запалив цигарку.

Середа.
Спартак піднявся на Женін поверх.
Стук у двері, а за ним мовчання. Потім ще раз і ще, але безрезультатно. Нарешті психолог попробував відкрити двері і ті піддались.
Не без здивування Суббота увійшов в квартиру. Там був безлад, Євгена ж помітно не було. За дверима ванни почувся плескіт води.
– *Ванну приймає, чи що.. Але чому двері не закрив?*
Через 10 хвилин вода почала витікати з під дверей. Спартак зрозумів, що це не нормально тому постукав у двері. У відповідь він получив лише мовчання. Відкривши двері, він увійшов у ванну і побачив жахливо картину..:
Євген, без свідомості і в одній білизні лежить у ванній з якої через верх витікає вода. На підлозі у цій же ж воді плавають пусті блістери від пігулок, а у руці непритомного пляшка алкоголю. В цей момент психолог усвідомив, що відбулось..
Він підбіг до ванни, вимкнув воду й перевірив пульс колишнього друга. Відсутність серцебиття була сильним ударом, який загнав блондина у паніку.
– Ж-ж-Жень,  ЖЕНЯ !!? Що.. Що ти наробив??! Ні..  Ні. Ні ні ні ні НІ.. – Взяв телефон та набрав швидку допомогу. На очах його стояли сльози відчаю.  Спартак і сльози? Це практично неможливо, але те, що зараз відбувалось ніяк не можна було передбачити, тому емоції взяли вверх.
Те що відбувалось далі досягло межі драмми.

Якби таке було у фільмі Суббота дивився б абсолютно спокійно, але це не фільм.. Це його життя.
Після приїзду швидкої, мокрий, від того що обіймав друга, Спартак відкрив двері лікарям. Яновича забрали у лікарню, де констатували смерть.
19 квітня Євген на власному досвіді відповів на питання, яке поставив ще 10..

Цей фанфік почав писатися ще 10 квітня, до всієї цієї історії з розслідуванням. Через моральний стан автора він вирішив додати вам трохи скла. Надіюсь вам сподобалось і мені вдалось передати настрій історії. Дякую за те, що прочитали.