Печиво

Ед обережно притискає металеву форму із серцевим візерунком до пухкого тіста. Воно росте без його відома, що створює йому багато незручностей. Хай Роуч — який стоїть неподалік, щоб контролювати емоційну нестабільність капітана — каже, що тісто рости повинно і це хороший знак — Ед не вірить. Зараз йому лише здається, що його намагання зробити пласт тіста ідеальної товщини є марними. Щоправда, так воно і є.

Ед викладає готові серця на бляшку. Роуч заглядає йому за плече й розсовує майбутнє печиво трохи далі одне від одного, щоб воно не зійшлось в одного монстра під час випікання. Тіч загрозливо дивиться на нього й кухар відходить.

Чоловік бере яйця, які вдалось знайти вранці на портовому ринку, й розкалабуцькує їх до однорідної рідини. Він вперше бачить яйця в не приготованому стані, тому для нього це все викликає певну огиду та захват водночас.

Ед бере пензель, який ледве відібрав у Люціуса вчора ввечері, й опускає в готову рідину. Він обережно змащує кожне печиво й — завершивши — посипає тісто корицею. Він дивиться на Роуча із несказаним запитанням. Коли той киває, Ед сміливо запихає бляшку із печивом в піч.

Залишається лише чекати.

— Еде, Роуче, ви мене розчарували, — каже Стід. Він сидить на зручному кріслі, склавши руки на столі, й дірявить поглядом двох чоловіків із вкритими сажею обличчями.

Ед винувато дивиться у підлогу, а Роуч раптом скрикує, вказуючи на Тіча:

— Це все він. Він! — повторює. Стід зітхає.

— Можеш вийти, — вказує кухарю на вихід.

Той щасливо киває й виходить з каюти, дорогою замастивши килим брудними чоботями. Стід вирішує, що розбереться із цим потім, тому повертає увагу до Еда.

— І що це було?

— Я хотів зробити тобі подарунок… — шепоче, не відриваючи погляду від килима. — Мені шкода…

— Еде, — шепоче Стід більш ласкавим тоном. Він бере руку пірата до своєї й несильно її стискає, — я це ціную. Дуже ціную. Проте, благаю, наступного разу, коли зберетеся щось пекти, не наливайте в печиво спирт. Гаразд?

— Це була горілка… — виправдовується, ображено надувши губи. Стід посміхається й цілує їх, викликавши на щоках Еда слабкий рум’янець.