Перші кроки

З моменту спору минув день. Точніше 24 години. Що ж, з сьогоднішнього дня Еммануїла зрозуміла, що легкі дні і відпочинок покинули її і настав час інтенсивного навчання. Дівчина зовсім не розуміла, що робити. Навчатися вона не вміла, дівчина була б і рада найняти репетитора, але підтягнути їй потрібно кожен предмет а грошей у її сім’ї немає навіть на одного репетитора. Тому єдине на що вона зараз здатна це корити себе у своїх же думках

От хто тебе тягнув за язика!…Промовчала би, мало шо каже цей старий дурень. Але ні, Еммі, тобі ж потрібно відстояти свою гордість, як же ж без цього….

Але що жаліти себе, треба діяти. Тому єдине що спало на думку це упорядкувати за складністю предмети. Після школи дівчина почимчикувала в бібліотеку – єдине тихе місце де її не потурбують. І, на диво, Стрілець досить швидко склала список. На першому місці були найзапущені предмети, на останньому – повністю зрозумілі. Переглянувши список предметів на 11 клас у неї вийшло це

Список предметів, що потрібно підтягнути:

1. Математика
2. Хімія
3. Біологія
4. Фізика
5. Історія
6. Українська мова
7. Географія
8. Англійська
9. Література

Дівчина дивилася на список і нервово усміхалася. Єдине, що їй в принципі майже не потрібно підтягувати це останні три предмета. В цей момент вона неймовірно була вдячна покійному батьку, що возив її по Європі і давав їй можливість вчити англійську.

Але усі інші предмети…

Треба шось думати, я просто не витяну це все сама. Думай, Еммі, думай….СТОП. У мене ж є Еміль! Він же вчиться на медика значить біологію і хімію знає! Може і математику він розуміє. Та я просто геній.

Еміль – старший брат Еммі, дійсно знав і біологію, і хімію, і навіть фізику вдосконало. Хлопець вчився на лікаря на бюджеті і був маленькою гордістю матері. Він дійсно хороший хлопець і прекрасний брат, тому дівчина не мала сумніву, що брат хоч чимось але допоможить.

Тому дівчина подивилася на час, щоб бути впевненою, що брат вже звільнився, швидко зібрала портфель і побігла додому

– Емільчику, ти вдома? – перше, що сказала Еммі, як тільки зайшла до квартири.

З кухні вийшов старший брат. Щодо його зовнішності, то він був красенем. На відміну від сестри він мав темно-руде майже коричневе волосся, карі очі і як і сестра спортивну статуру. Єдине чим вони були схожі – це любов до спорту. Вони обидва любили активно і весело відпочити.

– Чого тобі? Що, знову з вчителем поругалися? Мене все ж таки визвали до школи? – як ви знаєте, Еммі і Стефан Ростиславович мали натягнуті відносини. Так от, про це добре знала її родина, хоч вони і неразу не бачили Стефана, бо і Еммі і класний керівник були єдині лише в одній думці – що проблему спочатку мають вирішувати вчитель особисто з учнем, що Еммі завжди і робила. Але брат просто обожнював коли Еммануїла розказує про нову пастку, яка так гарно подіяла на вчителя.

– Та нє, є інше діло…, – після цієї фрази брат та сестра сиділи на кухні, пили чайок і дівчина ще пів години розповідала брату про їх спор з вчителем та про те, що без нього буде просто зруйнована її гордість

–  Тобто, – почав підсумовувати Еміль, – тобі за це літо + пів місяця треба наздогнати програму 10 класів і в наступному навчальному році максимально підтягнути ВСІ предмети. Так?

– Ага

– І в ролі твого вчителя ти обрала МЕНЕ, людину, яка тобі навіть рівняння в 3 класі не змогла пояснити?!, – дівчина з сумом кивнула, – Ти влипла, мала.

– Знаю. То шо, допоможеш?

– Ну а куди я подінуся. У мене ж навіть вибору нема. Я ж не полишу тебе у біді, – після цих слів дівчина накинулася на Еміля з обнімашками і не переставала дякувати, – Але я вимагаю за це винагороду. Особливо якщо ти виграєш спор…Правда я ще не знаю що саме.

– Добре, буде тобі винагорода!

– Тоді завтра починаємо навчання.

Після цієї фрази молоді люди почули скрежит ключів. Мати прийшла додому. Вона як завжди спокійно зайшла додому і лагідно проговорила

–  Діти! Я вдома, – діти одразу підскочили і вбігли у вітальню. В коридорі стояла втомлена мати.

Стрілець Поліна Василівна – жінка середніх років, з добрим обличчям. Вона завжди усміхається і неймовірно любить своїх дітей. В молодості вона була балериною, але після одруження у неї виявили серйозні проблеми зі здоров’ям ніг, тому вона полишила роботу в театрі, ставши лише викладачкою балету.

– Мамо, привіт, як справи? Як робота? – діти спокійно розпитували мати

– Та все добре, – з вітальні сім’я покрокувала до кухні і діти зробили матері чай, –  Ой, не повірите що сталося! –  всі миттєво озирнулися і подивилися на неї з німим питанням «Що сталося?», – Ніколи не здогадаєтесь кого я зустріла сьогодні в магазині… Жанну!! Уявляєте? Я ж стільки її не бачила

– Кого?! – в унісон сказали діти, – Це хто взагалі? – додав Еміль

– Еміль, ну ладно Еммі не пам’ятає хто це, ну а ти чого? Жанна Винниченко…, – обличчя хлопця все ще відображало нерозуміння, – Ну мама Стіфа

– Ааа, ооо, ТА ЛАДНО?! Мам, реально? І шо, як вона, як Стіф? Мам, не мовчи, кажи!

–  Ахаха, бачиш, Еммі, скільки одразу емоцій. Все як у Жанни так і  Стіфа добре. Ми не встигли довго побалакати, але я дізналася, що Стіф ще рік чи два тому переїхав сюди, а Жанна буквально місяця два тому

–  Клас, я так давно його не бачив. Цікаво, на скільки він змінився

–  Стоп, стоп, хто така тітка Жанна, хто такий Стіф? Я не розумію

–  Ти не пам’ятаєш? – брат явно був здивований – Пам’ятаєш того хлопчика, що постійно приходив до нас у гості і катав тебе на спині, – Еммі задумалась, спогади в її голові почали розкопуватись, вона почала згадувати – А тітка Жанна постійно купувала тобі цукерки, ну ті, як їх…шоколадні монетки

–  А…я дуже смутно, але пам’ятаю щось таке. У хлопчика ще було довге волосся і я його постійно просила зіграти на гитарі «В траве сидел кузнечек»? – після отриманої позитивної відповіді її спогади склалися наче пазл, –  Тепер мені теж цікаво як він

–  Ну, ми з тіткою Жанною вирішили, що повинні провести новосілля в цьому місяці, тому скоро ви його побачите