перший і останній

Темна сцена, самотній рояль певно стоїть тут з самого відкриття. Кришка його покрита пилюкою, ніхто не відкриває його, але на здивування звучить чудово.
Клавіші ніби тануть під довгими пальцями. Мелодія ніжна, ласкава ідеально підходить під атмосферу. Бар майже пустий, ніби й немає нікого.
Юнак котрий ближче всього знаходився до сцени безсумнівно був зацікавлений у русі цих рук.
Мелодія проста та ненав’язлива поки оксамитовий голос не заповнив приміщення. Співають низько проникаючи у саме серце, та так що складно розібрати слів, але так зворушливо та щиро що хочеться в’язнути. Це його рояль, більше нічий.
Музика на мить затихає, чоловік щезає. Зачарований ніби протрезвів уже за роялем. Його ведуть, ведуть за собою, за звуком. Складно контролювати себе. Їх двоє і здавалося що більше нікого. Голоси такі гармонійно поєднані ніби створені один для одного.

Це їхній роять, їхній вечір, їхня доля.