Перший урок зільєваріння

✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨
Через кілька днів після жалюгідного уроку трансфігурації настав час перших занять зіллєваріння. Енджі чекала їх із нетерпінням і при цьому боялася. Проводилися заняття Снейпа в підземеллі. Там було сиро й холодно, що вже не вселяло наснаги в юних першокурсників, здавалося, що в подібному місці можуть водитися тільки таргани та щури, однак, ні тих, ні інших учні так і не побачили. Попри похмурість приміщень, у підземеллі панувала майже ідеальна чистота.Щойно першокурсники Пуффендуя і Когтеврана зайшли до кабінету зільєваріння, як на них накотилася напружена атмосфера. Учні явно нервували, вони були останніми, хто ще жодного разу не був на уроці професора Снейпа, а старшокурсники не соромилися у висловах, описуючи жахіття, що на них чекають. Особливо страшні історії розповідали руді хлопчаки з іншого факультету, обіцяючи, що тих, хто розлютив професора, підвісять за ноги як покарання, відправлять до Забороненого лісу або замкнуть у тому коридорі на третьому поверсі, куди Дамблдор заборонив ходити всім, кому ще життя дороге, а сам зільєвар подібний до бочки з порохом, якій для вибуху вистачить найменшої іскри.
Тому, коли до кабінету зайшов професор, у підземеллі вже стояла гробова тиша, кожен учень боявся надто голосно зітхнути і привернути увагу Снейпа на свою персону. Заняття почалося з того, що професор називав прізвище і просив встати учня, щоб запам’ятати його.
– На моєму занятті не потрібні палички, однак, важливий живий розум. Звичайне стадо баранів не зможе зварити пристойне зілля, навіть вивчивши напам’ять рецепт. І якщо хтось із вас думає, що він талановитий і тому гідний поваги, поспішаю вас засмутити. Зільєваріння – це не тільки талант або знання, це предмет, де ідеал досягається шляхом проб і помилок, вам тут допоможе тільки старанність і нічого більше. Почнемо з того, що я поставлю кілька простих запитань. Енджі Браун, – звернувся професор. – Встаньте і дайте відповідь, де знаходиться безоаровий камінь?
– У шлунку кози, сер. Він є протиотрутою, – без запинки відповіла учениця.
Професор стиснув губи і, піднявши одну брову, запитав:
– У чому різниця між вовчою отрутою і клобуком ченця?
– Жодної різниці, сер, це одна й та сама рослина, – Енджі дякувала долі за те, що читала уважно книжки навіть із художньої літератури.
– Якого кольору доксицид? – з часткою насмішки запитав викладач. Попри те, що до цього дівчинка відповідала правильно на його запитання, зараз декан Слізеріна був набагато впевненішим.
– Доксицид? – розгублено перепитала Енджі. Вона наполегливо копалася в закутках своєї пам’яті, намагаючись пригадати все, що читала про зілля, але навіть назва цього зілля здавалася чужою і незнайомою.
– Я не знаю, сер, – здавлено промовила вона.
– Доксицид має чорний колір і мерзенний тухлий запах, – криво усміхнувшись, відповів Снейп.
– Це добре, що юна міс Браун обзавелася балакучими друзями в перші ж дні свого перебування в Гоґвортсі, але дізнатися рецепт – замало для того, щоб домогтися успіхів у зільєварінні.
Професоре, вибачте, кого ви маєте на увазі під балакучими друзями? – наважилася поцікавитися Енджі.
– Зрозуміло, грифіндорців, які не вміють тримати язика за зубами. Варто було б забрати в них бали за те, що вони поширюються про те, що конкретно я запитую у своїх учнів.
– Прошу вибачення, професоре, але студенти Гриффіндора мене ні про що не попереджали, – відчайдушно намагаючись захистити інший факультет, вигукнула Енджі.
– Мінус п’ять очок Пуффендую за нахабну брехню, – зі спокійною напівпосмішкою промовив Снейп.
– Це несправедливо, – прошепотіла дівчинка, однак, недостатньо тихо, щоб професор не звернув на це уваги.
– Мінус п’ять очок за сперечання з викладачем, – він уважно подивився на її обличчя і викарбував:
– І якщо пишете шпаргалки на мій предмет, то хоча б не помиляйтеся у складі зілля, мінус п’ять очок Пуффендую за помилку на щоці міс Гордон. Якщо до наступного заняття не змиєте цю ганьбу, то бодай виправте помилку, інакше я зніматиму з вас за це бали кожного уроку.
✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨