Перший рік: Зілля та настійки

П`ятниця, 10 вересня, 1971

За перший тиждень навчання, Ремус втратив десять очок гуртужитку, вивчив одне заклинання і отримав ще один синець – На цей раз на підборідді.

Перші декілька уроків пройшли нормально – вони були ознайомчими, і поки Лілі Еванс на кожному уроці шалено списувала сторінку за сторінкою, ніхто більше не здавався заклопотаним. Їм задали декілька простих домашніх завдань, але Ремус планував робити вигляд, що просто забув це зробити, якщо хтось запитає.

Заклинання були найбільш захоплюючими – малесенький професор зачарував соснові шишки, щоб вони гасали по класу, на загальну втіху. Після декількох спроб Лілі підняла шишку, принаймні, на три фути, Сіріус змусив свою крутитись, як дзига – поки вона не вийшла з-під контроля і не розбила вікно. Джеймсу, Пітеру і Ремусу пощастило менше, але Ремус був впевнений, що змусив свою шишку підстрибнути, принаймні, раз чи два.

Трансфігурація була просто цікавою, але набагато серйознішою, цей предмет викладала професорка Макґонеґел. Де не буде ніякої практичної роботи під час першого тижня, пояснила вона, але задавала багато домашніх завдань, щоб оцінити рівень їх можливостей.

Історія магії була абсолютно жахливою, і чим менше про неї говорити, тим краще. Ремус намагався не заснути, поки примарний професор Бінс літав вгору-вниз між рядами, монотонно зачитуючи дати та назви битв. Він теж дав домашнє – прочитати два параграфи. Сіріус закотив на це очі і пробурмотів до Джеймса:

– Серйозно, всі вже давно прочитали “Історію Магії”. Це дитяча маячня. – Джеймс погоджуючись кивнув. Ремус почувався поскудно. Він ще навіть не відкривав підручники, окрім “Зілля та Настійки. Перший рівень”, з якого вирвав першу сторінку, щоб завернути жуйку.

Навсправді він чекав уроки Зілля, сподіваючись, що хоча би побачить вибух, як на хімії. Але, як виявилося, там також треба багато читати, і що ще гірше, весь наступний рік у них будуть звоєні уроки зі Слизеринцями. Професор Зілля був дратуюче веселим, і витратив майже пів години на зачитування списка.

– Блек, Сіріус, ага! От ти де. Дуже здивований сортуванням, мій хлопчик, дуже здивований! Я мав кожного Блека в своєму гуртожитку, з того моменту, як почав викладати! Не приймай це на свій рахунок, юний Сіріусе, але я очікую від тебе великих речей!

Вигляд Сіріуса, говорив про його бажання провалитись крізь землю. Слизоріг продовжив перекличку.

– Поттер і Петіґру, а? Так-так, ще й поруч з містером Блеком, цей клас зібрав весь родовід, та? Дайте подивлюсь….Люпин! Я знав твого батька; він не був одним з моїх, але він дув тим ще дуелянтом. Кепські справи…

Ремус кліпнув. Він гадав, чи знає Слизноріг, що він вовкулака? Весь клас клас дивився на нього – вони вже знали, що він виріс в дитячому будинку і що його батько був чарівником (Ремус дугадувався, що це Пітер розповів їм), але ніхто більше не наважився запитати його. Здається, ходила ще одна чутка, що він був жорстоким і, можливо, був у банді. Він був впевнений, що Джеймс і Сіріус це заохочують, але не те, щоб він дуже проти.

На щастя, Слизоріг хотів якнайшвидше розпочати практичну роботу.
– Щоб краще зрозуміти, треба поринути в це з головою! – Він посміхнувся. – Зараз, ви маєте працювати вчотирьох біля одного казанця, ви можете по черзі виконувати дії…

Всі галасуючи розбивалась на пари – Джеймс, Сіріус і Пітер відразу зайняли кетел в задній частині класу, до них приєднався Натаніель Квінс – слизеринець, який знався з Поттером і Петігру з дому. Ремус вирішив, що він просто почекає поки всі погрупуються, а потім подивиться, чи зможе уникнути цього, зависаючи в кінці класу до кінця уроку.
Але не пощастило.

– Ремусе! Ти можеш приєднатися до нас! – Лілі схопила його за зап`ястя і потягнула до казана, вона була з Северусом Снейпом – її довгоносим другом, з яким Ремус познайомився в потязі – і з Гарріком Мальсьбером, грубим, кирпатоносим хлопцем, якого Ремус трохи боявся.

Лілі вже почала базікати, розкладаючи інгредієнти і добре розігріваючи казан. Вона поглядала в книгу Северуса, в якій були помітки, написані по краях.

-Ось висушені вусики равликів. – Лілі потрусила крихітку баночку. – Я думаю, нам потрібна чверть унції.

– Ними можеш вільно розпорядковуваться, Лілі, вони особливо нічого не значать. – Нудьгуючи протягнув Северус.

Але все ж таки відміряла і додала в бурляче вариво. Потім Мальсибер взяв книгу і перемішував протягом п`яти хвилин, дослухаючись до вказівок Северуса, як шкидко і в якому напрямку змішувати. Настала черга Ремуса. Лілі дала йому книгу. Він дивився на сторінку. Він бачив, що це інструкція, і міг розібрати, принаймні, половину слів. Але щоразу, коли він думав, що вловив їх, літери, здавалось, знову починали скакати по сторінці, і хлопчик знову губився. Його щоки почервоніли і йому стало зле. Він знизав плечима, відводячи погляд.

– Ох, прискорся, – прошепотів Северус. – Це не так вже й важко.

– Залиш його, Севе, – Докірнула Лілі. – Книга повністю покрита твоїми записами, не дивно що він не може знайти потрібне місце. Тут, Ремусе. – Вона швидко відкрила свою нову книжку. Але було не краще. Ремус відмахнувся.

– Чому тоді сам не зробиш, раз такий розумний? – Прошипів він до Северуса.

– О, Мерліне, – Северус скривив губи. – Ти вмієш читати? Вмієш? Я маю на увазі, цьому вчать в усіх маґлівських школах, так?

– Северусе, – шикнула Лілі, але у самовдоволеного темноволосого хлопця ще було шасну сказати ще щось – Ремус кинувся через парту і на летів на Северуса з кулаками. В нього був лише елемент несподіванки – через три секунди Мальсибер схопив його за комір і стягнув назад, вдаривши кулаком в обличчя.

– Стоп! – Прогримів Слизоріг. Всі завмерли. Огрядний майстер зілль бушував. – Підніміться обоє! – Кричав він до хлопців, які валялися на підлозі. Снейп і Ремус піднялися на ноги, випираючи груди. Снейп виглядав набагато гірше зі скуйовдженим волоссям і з його носа текла кров. У Ремуса боліло підборіддя, куди йому прилетіло від Мальсибера, але, незважаючи на пом`яту форму, він був у порядку.

– Поясніться! – Крикнув Слизноріг. Хлопчаки дивились на свої ноги. Мальсибер вишкірився. Лілі плакала. – Дуже добре, – роздратовано мовив вчитель, – покарання для обох, на два тижні. Десять очок з Грифіндору і десять зі Слизерину.

– Це нечесно! – Викрикнув Джеймс, десь ззаду, – Має бути вдвічи більше зі Слизерину, їх двоє проти одного!

– Як я бачив, першим почав містер Люпин, – відповів професор, але все одно похитав головою, – Ти, все-таки, маєш повну рацію – Мальсибер, мінус п`ять очок, за те, що вдарив Ремуса. Насиллям не вирішити насилля, ти знаєш, я вже неодноразово говорив це твоєму старшому братові. Міс Еванс, прошу, відведіть містера Снейпа в лікарняне крило. Люпине, прибери весь безлад, що ти зробив.

Ремус не знав ні однго очищувального заклинання, тому почав прибирати все руками. Слизноріг змусив його відчистиити кров Снейпа з плитняка. На жаль, це було після повнолуння, тому, насичений, металевий запах змусив його шлунок бурчати. Джеймс, Сіріус і Пітер чекали його ззовні після закінчення уроку.

– Це було, до дідька, круто, друже, – Джеймс злегка штурхнув Ремуса по руці. – Те, як ти це зробив!

– Потім Мальсибер тут всім вихвалявся, що тобі сказав Снейп, – додав Сіріус. – Ти правильно поступив з цим гівнюком.

– Сказав… всім? – Простогнав Ремус.

– Не парся, всі на твоїй стороні, – сказав Джеймс. – Ну, крім, слизеринців.

– Ага, наче комусь є справа до слизеринців? – Посміхнувся Сіріус, – скоро вечеря. Голодний?

– Смертельно, – Ремус усміхнувся у відповідь.

Переклад такоє публікується на ао3 (https://archiveofourown.org/works/30203925/chapters/74422794) і переклад там публікується раніше. Буду вдячна за відгуки <3