Перший ранок

А ранок у Сторібруці вже давно не починався так спокійно. Бородань Лерой відсипається після ночі в шахті. Вітер погойдує табличку на в’їзді в містечко. Голими виглядають його вулиці. Ґанджові сніданки, якщо хтось вже й прокинувся, тепер не складаються з недосмаженої яєшні чи кави, а з неквапливо приготовлених, трохи попалених,тостів
-Доброго ранку, капітане, – сонливо промовила шерифиня не відриваючись від подушки.
-Еммо, йди спати, – буркнув чоловік. Жінка посміхнулася й слухняно заплющила очі.
-За триста років,мабуть, вперше спав так спокійно, – натомість розплющив їх Джонс. І дружина трохи згодом-теж. Її зелені мов папороть очі блищали від якоїсь внутрішньої радості. Його сині-тонули в них. Кучері заполонили подушку Емми, і трохи-Кілліанову. Ласкаво чоловік пригорнув дружину до себе і поцілував.
-Мені гадалося, що цей ранок неможливо покращити.
-Нема меж у приємного, – зауважив Джонс.
Омріяний ранок, а потім день, і ніч, і все життя.
-Підемо сьогодні на побачення? – запропонував Кілліан грайливо водячи пальцем шиєю коханої.
-Раптом що, ми вже одружені, містере Романтік, – з усмішкою нагадала Емма.
-Свон, ти ображаєш мене як джентльмена, – жартівливо обурився Джонс. Та розсміялася.
-У нас будуть побачення і після весілля, – велично промовив чоловік. Фиркнувши на це, Емма встала з ліжка.
-Хтось сьогодні помінявся зі мною місцями, – протяжно сказала вона. Цикнула підійшовши до дверей і пішла на кухню.
-Чорт! – почув Кілліан трохи пізніше. Швидко вдягнувся й побіг на голос.
-Що сталося? – спитав він. Юртатися його погляду довелося недовго.
-Я закінчу, – посміхнувся Джонс й цьомнув поранений жіночий палець
​​​​​​
​​​​
​​​
​