Перший поцілунок

І продовдується вечір в кімнаті Кроулі. Ночівля, знову ванна і переодягання, в цей раз Кроулі дав кофту з Оззі Озборном.
Вельзевул ще не було, але Азирафаїл вирішив не лягати на її ліжко, тому він знову буде спати з Кроулі.
Цю ніч Азирафаїл вів себе в ліжку більш стримано, тобто лежав собі як бревно і жодною кінцівкою не намагався доторкнутися до Демона. Але Кроулі все одно скоротив відстань своїми обіймами, йому подобалось м’яке тіло друга.
Раптом він відчув, що його голову почали гладити ті ж самі м’які руки.
–Що бажаєш зробити в наступній раз?–тепло запитав Янгол
Кроулі зміг відповісти тільки пошепки свої справжні плани.
–Хочу з тобою на побачення..–
Кроулі лежав на грудній клітині Азирафаїла, тому він одразу відчув як швидко забилось його серце.

–Чудова ідея..–

Демон зомлів, чи можно вважати це не прямою відповіддю на почуття? Треба перепитати… треба дізнатись, що саме відчуває його коханий..!
Кроулі трохи піднявся на подивився в обличчя Янгола, якого не було видно із-за нічної темряви.

–Що?–це єдине, що зміг сказати Кроулі

Азирафаїл трохи почервонів, він сів на краєчок ліжка біля Демона і дивився на нього, він теж не знав, що сказати.

–Я говорю..я не проти робити те, що роблять на побаченні.. там піти кудись… чи щось подарувати при зустрічі, це щось по типу прогулянки але інша назва!–
–Я маю на увазі, ти хочеш зі мною зустрічатися?–

Почалась мовчанка, Янгол знав свою відповідь на це питання вже декілька місяців тому, але промовити її вголос не міг. Так страшно, а якщо хтось дізнається? А якщо це таке питання, на яке не відповідають взаємністю? Занадто ризиковано…

–Ну…–слова не виходять наружу–не сказав би, що…–краще зупинитись зараз і не повертатись до цього–я…–він не може спокійно мислити–…. а ти цього хочеш?

Найсильніша зброя–це зброя ворога, якщо він буде проти–то він теж, Азірафаїл завжди орієнтується на почуття інших.

–..дуже–

…

–….я теж–Азирафаїл відчув полегшення–я кохаю тебе…–

Теплі слова охолодили тіла обох, щось схоже на жах, але після охолодження ідуть приємні метелики в животі, приємне відчуття розуміння, що тепер ти нічого не приховуєш від нього, що ти можеш спокійно обіймати його і не боятися того, що він може щось почати підозрювати. Так це і було–жах, а потім полегшення. Від радості хотілось обіймати одне одного вічність, цілувати до появи крові на губах, плакати, поки не витече вся вода з тіла і сидіти в темряві, поки не настане ранок. Ніхто з них не відчував закоханість до цього, хотілось спробувати все, про що говорили в книжках, фільмах, мультках і розповідях.
–Якщо так, то… я можу тебе поцілувати?–рішуче, але обережно запитав Кроулі
–Почекай, а чи не зарано нам? Ми тільки в 8 класі любий!–трохи злякався сказав Азирафаїл
–Не важливо в якому ми класі, важливі наші бажання, звісно якщо це не порушує закон, але ми не про це!–

–Я..я не проти–

Кроулі сидів біля подушки. Демон трохи наблизився до Янгола і взяв його руки в свої. Він тримав очі напівзаплющенними, але це йому не допомогло подолати темряву. Він промахнувся і потрапив тільки в куточок вуст, хоча це не зробило поцілунок невдалим чи не приємним, навпаки. Азирафаїл трохи повернув голову із-за чого їх губи все ж таки зустрілись.
Вони не збирались зараз цілуватись з язиком чи взагалі відкривати вуста, ні, що ви, це було звичайне “губа в губу”.

Я часто називаю це “цнотливий поцілунок”, але не про це.

Вони повільно віддалились одне від одного і дивились кудись у темряву. Метелики в шлунку збуджували і надихали на дії, але цим відчуттям користуватись вони будуть пізніше.

–Гадаю..вже час спати–сказав Янгол і ліг на ліжко в позу “похований”
Єдининими признаками життя були пульс і грудна клітка, яка час від часу рухалась.
–Т-так, звісно–трохи зніяковів Демон–на добраніч–
Кроулі поклав свою голову на груди Азирафаїла і туди ж поклав свою руку, він був щаслив опинитися з ним в одному ліжку саме сьогодні. Він сподівається, що завтра, і після завтра, і взагалі, щоб всі дні були такими ж гарними, як цей, щоб кожного дня його зустрічав неймовірний Янгол, який живе на землі і кохає цього грішного Демона.

Печіво

♡