Перший крок до змін

Омеги так і провалялися на ліжку до глибокої ночі, говорячи про все і ні про що одночасно. Так, вони були п’яними, але обидва почувалися щасливими. Сондже, який так довго зберігав секрет про свого обранця, нарешті відчув, що може комусь довіритися і не ховатися від усіх під маскою вічно самотнього промінчика веселощів і безтурботності. Техьон, який так боявся засудження оточуючих і недовіри, відчув таку необхідну йому підтримку та турботу. Знання, що не всі у всьому звинувачують омегу, що йому теж можуть повірити, що його можуть захистити, подарувало йому спокій.

Омеги договорилися до того, що навіть придумали план перевиховання Чона-молодшого … та й старшого, щоб не розслаблявся. Один власник до мозку кісток настільки, що тільки завдає біль своїй парі, а другий мабуть, останні кілька життів був партизаном, бо приховує все від усіх, може, навіть від себе самого щось.

Юк, як двигун ідеї, хотів було навіть записувати їх план, але щось вино так у голову вдарило, що будь-який крок ліворуч-праворуч з ліжка обіцяв залишитися з відбитими сідницями і без будь-яких записів. Залишивши цю «небезпечну» витівку, історик погрожував колезі, що все запам’ятає, а ранком запише акуратно в свій щоденник. І не забув. Щойно встало сонце, Юк Сондже акуратно сповз із ліжка і так само безшумно влаштувався за письмовим столом друга. Він обережно розклав свої речі і, виділяючи різними кольорами пункти плану, дії, дати та очікуваний результат, почав планувати перевиховання нестерпних альфачів сімейства Чон. Оскільки проблеми у омег були різні, то плани відрізнялися, але кінцевий результат був один — «Виправити до можливості адекватних взаємин та співжиття».

Над цими планами Юк пітнів години три точно, навіть трохи гуглив, а коли закінчив — радісно посміхнувся і подивився на Кіма, який нічого не підозрював. Сондже тихо підійшов до ліжка і, розправивши руки вбік, відштовхнувся від підлоги. Він вдало приземлився прямо на … охренілого Кім Техьона, який мало того, що відчув неймовірний біль від приземлення на його кісточки Юка, так ще й болісно простогнав від головного болю, що так вчасно окупував багатостраждальну частину тіла молодшого омеги, слідом закашлявшись від пустелі в роті.

 

– Смерті моєї хочеш? — відкашлявшись зі сльозами на очах, спитав молодший.

 

– Вставай, настав час підготуватися до виховних заходів, – задоволений своєю витівкою Дже, радісно защебетав на вушко товариша.

 

– Який ще план? Я зараз помру від похмілля, — мріючи знову повернутися до розслаблюючої безсвідомості, Кім спробував скинути з себе друга.

 

 

– Вставай, інакше проспиш свій шанс, – Сондже почав гратись, погойдуючись з боку в бік, щоб якнайшвидше розштовхати молодшого.

 

– Та встаю вже! Припини! — Те все ж скинув із себе старшого і сів, спускаючи ноги на підлогу. – Пити хочу.

 

– Як твоя головушка?

 

– Наче вибухає мільйон разів за секунду, — взявшись за голову, відповів географ.

 

– Окей, зараз буде водичка та пігулочка, — із задоволеним обличчям Сон вийшов з кімнати.

 

Техьон не хотів нічого питати чи говорити. Він хотів лише відіспатися після їхніх нічних пригод та ненависних снів, але розумів, що вже такої розкоші йому не бачити. Голова розривалася, а в пам’яті крутилися елементи сну з участю ненависного Чон Чонгука. Чому саме цей альфа йому наснився на п’яну голову? Ще й як… Омезі наснилося, що він знаходився на кухні вдома, щось готував, чи підготовував до приготування якоїсь страви (що то взагалі не зрозуміло), та був він в одній футболці і білизні. В якийсь момент до омеги підійшов Чон та приобняв зі спини. І, логічно, Те мав би здригнутися, злякатися, втікти від дотиків чи хоча б напрягтися, але нічого з цього він не відчував та не зробив. Далі творилось щось збочене та неймовірне – Чон, притулившись впритик зі спини, так, щоб Те відчув його збудження, провів однією рукою нижче, спочатку пірнаючи під футболку та піднімаючись до сосків, які не оминув руками та міцно стиснув, покручуючи пальцями. Тільки від цієї дії, Техьон уві сні ледве не зомлів від збудження та обіперся спиною на груди альфи. Даля Чон помандрував руками нижче прямуючи прямо до паху старшого, на що вчитель уві сні лише посміхнувся та з насолодою відкинув голову на плече альфи. І це вже була якась вершина збочення та безстидства – Чонгук почав лапати, ласкати рукою орган омеги, даруючи насолоду??? і через декілька хвилин взагалі нахилив Те вперед, уклавши животиком на стіл та проникнув у нього одразу своїм збудженим органом. Парочка уві сні довго насолоджувалась нестриманим сексом..Сам омега насолоджувався близькістю з альфою. Цей секс уві сні був диким та ненаситним.

 

-Це всього лише сон, – прошепотів Техьон.

 

Це всього лише сон, але з ким?

Це всього лише сон, але який?

Це всього лише сон, але як?

 

Те взагалі не розумів, як втрапив в таку халепу. Він досі відчував на своєму тілі гарячі руки альфи, губи, зуби та навіть язик, збереглося навіть відчуття тепла від маніпуляцій молодшого. Як сни можуть бути такими реалістичними з після такими реалістичними відчуттями?

Піднявшись і солодко потягнувшись, Кім струсив головою, щоб відігнати жахливі думки та підійшов до письмового столу. Без особливого ентузіазму омега подивився на «геніальний» план колеги.

 

— Перший пункт: ігнорувати альфу упродовж трьох днів, — прочитав у голос Те.

 

– О! Ти вже встав! — у кімнату зайшов усміхнений омега.

 

– Дже-я, він же знайде як відігратися, – з усвідомленням помилковості їхньої витівки, сказав молодший омега.

 

– Ой, розслабся! Перестань його боятися! Він бачить твій страх, тому й діє ще агресивніше. Я навчу тебе всьому, – Юк підійшов ближче. — А поки що випий ліки від похмілля і давай у душ. Ми йдемо на роботу.

 

– Але я не готовий, — спробував заперечити Кім.

 

– Ой, нічого не знаю.

 

Сондже заштовхав друга, що чинить опір, у ванну кімнату, а сам узяв телефон і почав щось шукати в ньому. Він бачив, що Техьонові не вистачає впевненості в собі, а ще він боїться, як маленька дитина. І це потрібно терміново виправляти. Через страх виявитися неправим, страх бути відкинутим, висміяним, страх перед думкою громадськості, страх помилитися, страх наслідків… Сондже здавалося, що Кім — це взагалі якась величезна грудка страху. А це не є добре. Тому, як добрий друг, він узяв на себе цю нелегку ношу виправлення Кім Техьона і перетворення його на прекрасного, впевненого, приголомшливого омегу. І коли він закінчить, хай Кім сам вирішить, йому залишатися з «виправленим» Чоном чи шукати ще краще для себе. Глибоко в душі Дже чомусь бачив друга з Хосоком, але або той підсвідомо вибирає поганих, або Чон, як кліщ, вчепився у свою жертву. Думки про Шина змусили Юка зробити те, що явно допоможе його особистому таємному плану покращення Кім Техьона.

 

– Вонхо, ти де зараз? — спитав історик, як Шин підняв слухавку.

 

– І тобі доброго ранку! Збираюся до школи, взагалі-то, — по голосу було чути, що учень тільки-но прокинувся.

 

– Загалом, вибирай: ти йдеш до школи і там тухнеш весь день, або йдеш зі мною та Техьоном міняти його життя під приводом наукового дослідження у супроводі вчителя.

 

– Я, напевно, все ж таки краще…

 

– Нічого не знаю, щоб за годину був біля Клумби, — перебивши незграбні заперечення альфи, Сондже сказав, що хотів і відключився.

 

А тим часом у ванній кімнаті Техьон не находив собі місця. Він просто умився та поглянув у дзеркало. Всередині піднялися якісь дивні незрозумілі відчуття, наче він починав збуджуватися, але від.. від чого…? В думках активно починали крутитися сцени зі сну, переплітаючись з якимись новими моментами… Картинки змінялися одна за одною: то омега лежав на ліжку, а між його широко розведеними ногами знаходилася голова Чона, котрий досить активно дарував омезі неймовірні відчуття, то тепер сам Чон наче накривав тіло омеги своїм, притискаючись збудженим органом до того самого місця Кіма, то взагалі Те стояв на колінах перед альфою та з насолодою приймав пеніс альфи, наче отримав насолодше в світі морозиво.

Кім намагався позбутися того дурману, стримуючи в собі цю нестерпну жагу. Він знову вмився холодною водою і, поглянувши у дзеркало, помітив інший колір очей. Його очі змінили колір!!! Його очі..

 

– Припини це! – наказав Те, вдивлючись у своє відзеркалення.

 

«Прийми його, або це зроблю я сам» – пролунало у відповідь десь у думках.

 

– Він зробить лише боляче, – тиснув вчитель, розуміючи, чим самовольство його внутрішнього омеги може обернутися.

 

«Я краще знаю, що тобі більше сподобається. З дядечком Ину тобі ж подобалось. Він любив нас, доти ти не натворив дурниць»

 

– Що ти верзеш?

 

«О! Так! Таблеточки від твоїх батьків стерли всі твої спогади, але не мої! Тому не рипайся та дай цьому альфі все, що він тільки побажає, інакше я тебе покараю»

 

– Тобто… – Кім не встиг договорити, як почав відчувати, що втрачає контроль над своїм тілом, наче стає заручником у власному тілі.

 

Не гаячи більше ні секунди, він, прямо в одязі, застрибнув під крижаний душ, притуплюючи всі пориви та небажані відчуття.  Швидко знявши одяг та змивши з себе неочікування наслання, Те полегшено видихнув. Добре, що у ванній завжди є змінний одяг. Омега перевдягнувся в чистий одяг та вийшов до товариша, взагалі не згадуючи про інцендент.

 

– О! Ти вже? Моя черга! — вигукнув історик і рушив у ванну.

 

Вони досить швидко привели себе в порядок, поснідали і вирушили, як думав Те, до школи. По дорозі він, природно, бурчав, що зовсім не готовий до уроків, а треба наздоганяти програму. Сон лише щось шукав і друкував у телефоні, зовсім не звертаючи уваги на це все. Коли вони доїхали до центральної частини міста автобусом, старший омега піднявся і потяг за собою Техьона. Омеги вийшли навпроти торговельного центру. Не дивлячись на будній день, людей було багато тут.

 

– І що це значить? — спитав географ, починаючи розуміти, в яку авантюру його хоче втягнути друг.

 

– Хвилинку, — відповів Юк і озирнувся.

 

Мабуть, він побачив когось, бо почав махати рукою. Тоді й Техьон його помітив — Вонхо, що йшов до них. Альфа натяг на обличчя маску, але його все одно було легко впізнати — високий, накачений, із завжди укладеною зачіскою, в стильному світлому одязі, такий впевнений і розслаблений.

 

– Ти покликав Вонхо? — тихо спитав Те.

 

– Ага, з ним буде веселіше, — усміхнувся Юк.

 

Кім більше нічого не говорив, але йому не дуже хотілося втягувати й Шина. Прогул школи з подачі Сондже не допоможе альфі швидше закінчити ту.

 

– Привіт, – Шин підійшов до омег.

 

– Хосок-а, допоможеш зробити нашого Техьон-і набагато впевненішим у собі? – з усмішкою спитав Юк.

 

– Хьон, — географові стало ніяково від слів друга, а що буде, коли вони почнуть щось робити.

 

– Ми підемо до Клумби? — спитав альфа, звертаючись до старшого омеги.

 

– Ні, зараз ні, – Сондже загадково посміхнувся і похитав головою. — Ходімо, я покажу вам чудове місце, де ви точно ніколи не були.

 

Історик узяв за руку своїх друзів і повів праворуч від торговельного комплексу. Вони завернули за ріг і підійшли до непримітних дверей у підвальне приміщення. Стіна і двері були змальовані хуліганами, а жодних табличок чи знаків не було. Юк мав рацію, Техьон ніколи б сам сюди не зайшов.

 

– Юге, ти тут? — голосно покликав Юк, коли хлопці почали спускатися темними сходами вниз.

 

– Дивне місце, – сказав Шин, підсвічуючи шлях ліхтариком телефону.

 

– Я тут! — почулося приглушено, коли Юк відчинив ще одні двері.

 

Вони увійшли до невеликого приміщення, слабо освітленого, але дуже просторого й чистого. На стінах висіли різні картини та фото міста у чорно-білому стилі, посеред кабінету було розташоване крісло, як у стоматологіях, чи інших кабінетах, де пацієнт повинен прилягти, біля однієї стіни – довгий стіл із купою апаратури та коробок, у іншої — невелика стереосистема і на вигляд зручний диван, а біля третьої — великий плазмовий телевізор. На дивані сидів молодий хлопець, граючи в телефон.

 

– Прийшли? — без особливих інтересів, просив, мабуть, власник цього приміщення.

 

– Ти як клієнтів приймаєш, балда, — хлопцеві, який не чекав такої підстави, одразу ж прилетів потиличник від історика, внаслідок чого Югьом випустив телефон.

 

– Я ж грав! — обурився хлопець, одразу схоплюючись з дивана.

 

– Обслугуй клієнта, а потім хоч на місяць вий! – видав відповідачку Юк, гнівно дивлячись на високого альфа.

 

– І послав же Бог мені вчителя такого, тепер усе життя займатимешся моралями, — пробурчав Югьом, піднімаючи телефон з підлоги.

 

– Хто клієнт? — просив він у Те та Хосока.

 

– Він! — Сондже показав пальцем на омегу.

 

– Чудово, приляжте, будь ласка, на крісло, інші сядьте на диван, а я поки підготуюся, — він показав рукою на застелене спеціальним стерильним простирадлом крісло, а сам вийшов у якесь, мабуть, підсобне приміщення.

 

– А що ми робитимемо? — спитав Техьон, все ще не розуміючи, навіщо його притягли до цього дивного місця.

 

– Пірсинг у вухах, може, тату, – спокійно відповів Дже.

 

– В сенсі? Навіщо це? — молодший омега був уже налаштований вставати з крісла. Навіщо тільки Юк придумав це?

 

– У нас план — змінити тебе на краще? Тому ми почнемо з болю. Навіть давні народи знали, що щоб стати справжнім, сильним і впевненим у собі альфою, потрібно пройти обряд посвяти — випробувати на собі різні види болю. На щастя, ми не живемо в давні часи, але альфи відтоді змінилися, – включаючи свою ауру історика, пояснив омега.

 

– То ж я не альфа, — нагадав старшому Техьон.

 

– То й альфи в нас перевелися. А до впевненості тобі як давнім альфам до наших часів. Загалом не починай! Перший пункт нашого перетворення – біль.

 

– Вонхо-щи, може, підемо? — тихо спитав Кім, зовсім ігноруючи друга-омегу.

 

– Омо! Ти тільки глянь на нього! Він уже «щи» додає, звертаючись до нас. Що ж буде далі, — немов старенька бабця, почав голосити історик.

 

– Запитання до пацієнта: пірсинг колись робили? — спитав Югьом, повертаючись.

 

На ньому був одноразовий медичний одяг, рукавички, маска і навіть щиток на очі.

 

– Та ти тільки подивися на нього, який пірс…

 

– Я питав пацієнта! – суворо перебив Юка альфа.

 

– Ні, не робив, — ледь чутно відповів Техьон, злякавшись такого владного й суворого альфи.

 

 

– Добре, тоді слухайте мене уважно… — наприкінці речення Югьом із запитливим поглядом глянув на географа.

 

– Техьон, – підказав Кім.

 

– Техьон-щи, — закінчив фахівець, сідаючи на стілець поруч із кріслом і вмикаючи лампу над ними.

 

– Я Кім Югьом, майстер пірсингу та тату. Процедура займає кілька секунд, але для загоєння та відсутності загноєння або запальних процесів, потрібно доглядати місце проколу як мінімум тижнів зо два-три. Прокол я робитиму спеціальною голкою, а потім відразу ж поміщу в місце проколу сережку-гвоздик із медичного сплаву. Якщо через місяць-два, помітите, що прокол не затягується або сочиться, тут же до мене або, самостійно обробивши прокол, одягніть золоті сережки.

 

– Як доглядати? — просив Те, коли хлопець повернувся на стільці до невеликої тумбочки.

 

– Перші дні три-чотири тричі на день обробляти фізрозчином, прокручувати, а потім мазати маззю, потім скорочуємо до двох разів на день, а потім і до одного разу. Якщо з ранку відчуваєте, що за ніч надавили, хоча спати на свіжому проколі категорично забороняється, або десь упродовж дня вдарилися, зачепилися за сережку, теж рекомендується відразу обробити прокол. Усі інструкції, назву препаратів, я вам видам на друкованому аркуші після процедури, — Кім повернувся до омеги з невеликою плоскою прямокутною коробкою. – Вибирайте колір, – у коробці лежали сережки в упаковках.

 

– Ось ці, — омега вказав на світло-фіолетову пару.

 

– Чудово, – майстер витяг потрібну упаковку, решту сховав назад.

 

– Скільки проколів робимо? Один чи два?

 

– Давайте один.

 

Кім Югьом кивнув.

 

– Де?

 

Техьон замислився. Він ніколи не думав про пірсинг, але завжди із захопленням розглядав проколи хряща у улюблених виконавців. Йому здавалося, що це дуже боляче та незручно, але нереально красиво.

 

– Ось тут, — Те підняв руку і вказівним пальчиком торкнувся свого хряща на лівому вусі.

 

– Дуже добре, — кивнув альфа. — Тоді сережку вперше виймаємо щонайменше за 3-4 місяці, обробляємо два-три тижні. Це все індивідуально, але я радив би не менше цих термінів.

 

Майстер узяв ватяний диск і, змочивши його спиртом, протер передбачуване місце проколу. Потім узяв маркер і поставив крапку і підніс дзеркало до обличчя клієнта.

 

– Подивіться, в цьому місці битимемо? — Техьон уважно поглянув у дзеркало, трохи порухав головою, щоб уявити, як виглядатиме, і кивнув.

 

Альфа теж кивнув і взяв необхідні інструменти для пірсингу, підсуваючись до омеги.

 

– Зараз буде трошки боляче, — повідомив майстер.

 

Техьон заплющив очі, намагаючись не фокусуватися на болю. Він відчував, як його вухо взяли в прохоложну, обтягнуту рукавичкою руку, як щось холодне торкнулося хрящика, трохи здригнувся.. Кім не відчув обіцяного болю, лише якесь дивне почуття визволення. Наче він весь цей час ніс на собі величезні валуни і в момент проколу один з них розбився на мільйон порошинок, роблячи вантаж омеги набагато легшим. У цей момент чомусь згадалося, як Чон Чонгук уперше виставив омегу на загальне посміховисько, зриваючи урок. Через кілька секунд після проколу був слабкий біль і печіння, яке омега розцінив як покарання за те, що тоді вперше злякався, за те, що терпів стільки часу і дозволяв керувати собою, насміхатися, дозволяв привчати до страху та безвиході.

 

– Я ще хочу, — несподівано для всіх присутніх, видав омега.

 

– Добре, – трохи невпевнено відповів Югьом, піднявши погляд на такого ж здивованого Юк Сондже.

 

Історик уважно подивився на друга, а потім кивнув колишньому учню.

 

– Де цього разу? – Запитав альфа.

 

– Давайте в мочці, – Те потягнувся рукою до правого вуха і доторкнувся до мочки біля початку хрящика, у найвищій точці.

 

– Чудово, — повторив Кім, проробив ті самі процедури із зазначеним місцем і, отримавши очікуваний кивок від омеги, заходився проколювати.

 

Техьон знову заплющив очі і спробував зосередитися на слабкому болі в хрящі, але думки омеги знову поверталися до Чона. Те, як альфа знущався з нього, як жорстоко переслідував його додому в останній робочий день, як довів до істерики, вибиваючи двері до квартири. Техьон думав, що забув, але пам’ятав усе. Весь той жах, який довів його до істерики, ті гіркі сльози безвиході та беззахисності, те почуття неминучого кінця. Укол. Біль. Визволення.