Перша справа + знайомство

– Ви що самі не зрозуміли? – Жінка щось швидко говорила. Це означає що вона не до себе промовляє, а до когось… – Промовивши це в думках та обернувшись навколо Детектив відповів:

– Це ви до мене? – Жінка на мить замовкла, а потім знову почала волати щось про не професійність та алкоголізм. Нахиливши голову, наш герой помітив папірець зі знайомими символами. – Пані, я все зрозумів, можете не хвилюватись. – Жіночка здивовано послухалась детектива та попрямувала додому.

Зачинивши двері чоловік підійшов до дзеркала. – Неймовірно… ці символи… я знав це… Я У СВІТІ АВАТАРА!! – Детектив радів та стрибав як мала дитина, а потім поглянув у дзеркало та сказав: -Пане Лицарю, ви тут? У мене є новини! – У дзеркалі радісне обличчя Детектива стало похмурим. -Стівене, нащо так волати? – Обличчя в дзеркалі говорило трохи інакшим голосом. – Пане Лицарю, ви досі не зрозуміли? Ми у світі Аватара! – Із синіми чоловічками чи аніме?  – Останнє, але це не аніме, а мультик, бо робили в Америці, а не в Японії.

– Це все? Я можу йти?  – Ні, у нас тут справа.- То нехай хтось інший за неї візьметься. – Марк відрубився, а Джейк не відповідає. – Добре… Що там у тебе?  – Чоловік-наркоторговець, хоча до кінця не відомо. – Міняймось. – І через секнду веселим голосом почало говорити відображення. – Зараз хутенько зроблю маску, і вирушаймо. – Сказав пан і пішов шукати тканину. – А навіщо нам взагалі маска? Нас тут ніхто не знає. – Можливо ти не помітив, але жінка вже говорила тоді коли ти прийшов до тями… ну і я теж. – Ну той що? -Цікавився Стівен. – А це означає що Марк вже трохи похазяйнував, і його впізнають. Тому щоб не підставити Марка та гарантувати власну безпеку я роблю маску.

-І довго це буде? – Якщо знайду тканину, то хвилин 15. – Спробуй з газети, їх тут повно. – Може ще пап’є маше зробити? Хоча не погана думка. Давай но цю… Ого! Стівене, дивись. -Лицар показав газету