Фанфіки українською мовою

    –До біса! Це мій перший день. В довбаному університеті! І Я ПРОСПАВ!

    Остап жив в гуртожитку разом з Андрієм, переїхали вони тільки вчора – у неділю. Андрій забувши розбудити свого друга, пішов на першу пару.

    Ості біг по коридорам університета:

    –Пройшло уже 7 хвилин, О

    що це? Кавовий апар-

    –Гей дивись куди біжиш! Кусок лайна.

    Чупарський оглянувся і побачив там рудого хлопця.

    –Чого вилупився? Проблем хочеш? – кричав він.

    –Га? Здається я тебе не помітив. – сказав з насмішкою Ості

    –Купи тоді окуляри! Якщо можеш їх собі дозволити – йшов він до ліфта.

    Думи Чупарського:

    Що за вилупок?

     

    Знайшовши аудиторію, я похрестився і зайшов.

    –Вибачте за запізнення.

    –Заблукав чи що хлопче?

    –Таааак…

    –Не смій мені так відповідати! Тепер швидко сідай, поки моя вена злості не задушила тебе!

    Я оглянувся, і помітив вільне місце біля того самого рудого, з яким зіткнувся раніше. Чудово, яке щастя.

     

    Пішов до вільного місця, і зустрівся поглядом з Андрієм.

    Пов Андрій:

    *Бляха! Дарма не розбудив його, в нього з очей зараз лазери будуть стріляти.. Хоча, це ж круто.. та ні, він вб’є мене.. схоже не треба було йти кадрити красунь перед парою..*

     

    Сівши на місце, я почув:

    –Магазин окулярів не тут – сміх

    –А? Що справді? Ти так сидів, що я аж подумав що ти продавець..

    –Ах тиж засранець! Що других місць не було що ти біля мене сів?!

    –Насправді так. –я дивився на нього, а він оглянувся довкола. А потім подивився на мене.

    Пальцем він опустив трохи свої окуляри, і здається я побачив зелені смарагди, його очі..

    –Що?

    –.. та ні, нічого – я відвернувся. Я помітив що він повністю зняв окуляри. Розслабившись на стульці я зміг спостерігати за ним. Він ввімкнув камеру на свому “дорогому” телефоні.

    –Блять.

    –Що вперше побачив свою страшну пику?

    –Прикрий писок свій, мудак.

    Пов Рома:

    До біса, моя тоналка стерлась, тепер видно те сране ластовиння.

     

    –Що з ним? – подумав Ості, і дивиться як Рудий знову надягає окуляри, щоб приховати ластовиння.

    –Хто в приміщені носить окуляри?

    –Що? – зиркнув він на мене – ти що припух? Якого ти біса вилупився на мене?

    –Не зміг втриматись вибач..- сказав я з сарказмом – до речі, як там твоє ім’я?

    –Рома Руденко. Зрозумів? Вилупок.

    –Я Остап Чупарський, можна Ості

    –Пххх Чупа… *Сміх* буду звати тебе Чупа.

    –Ти завжди такий?

    –Так~, я крутий багатій який може собі дозволити все. а ти бомжара~

     

    В цей момент мене відволікло повідомлення, що прийшло на телефон:

    Андрій: Чуваче, ти з тим рудим там розговорився, ніби скоро сосатись будете.

    Ості: що? Андрій бляха!

    Андрій: ну це правда.. бачили б ви себе зі сторони.

     

    Я вимкнув телефон і роздратовано подивився на Андрія, він невинно дивився на мене. А потім підняв руку і попросив вийти. Надіюсь він нічого серйозного не зробить, хоча це звучить дуже не правдиво, і без надійно. Від скуки я ліг на парту, спершись на руку, дивився що робить сусід по парті, Рома задротив в телефоні, схоже це були рілси в інсті. Він помітив що я дивлюсь, і показав мені відео з якоюсь мавпою, яка дуже задумано лежала, і спираючись на руку точно так само як я.

    -Пх, це ти – Сказав Рома

    -… – Я проігнорував його. Взявши телефон, він відразу почав дзвонити. Це був Андрій, я не здивований. Я взяв трубку і тихо почав говорити.

    -Андрій, що ти вже в біса вже вчворив? – Прошепотів

    -Ти прикинь! – кричить він – я зайшов у якусь лаболаторію, тут стіко всього!! Очі розбігаються!

    -Краще не лізь нікуди! Я зараз прийду.

     

     

    Я зайшов у кабінет, і побачив Андрія. Він був не сам, а з?

    -о! Ти прийшов! Знайомся це Лютецій. Він впустив мене сюди!~

    -Привіт, я Лютецій. – сказав він привітно

    -Ості, приємно познайомитись.

    -Диви Ості! Тут такі круті рибки, чому вони такі зелені?

    -Мій тато проводив експерименти з ними. – сказав блондин

    -Круто!!! О, а як це працює?? – показав Андрій на прилад.

    -Насправді .. я не сильно знаю..

    -Андрій, краще не лізь чув? Ми не знаємо як воно працює, і можемо наробити таких ділов, що вилетимо в перший ж день.

    -Та ну, не будь душнілою! Це ж весело, тим більше, живемо один раз!

    -Гей! ні стоп!

    – він натиснув кнопку.

    -Що?? Нічого не відбулося? Так не цікаво…

    -Фууф..

    -Схоже тато його ще не доробив..

    Андрій поскидав всі папірці зі столу, знайшов пульт.

    -Опа, цікаво *клац*

    -Бля-!

     

    -Мм.. – я відкрив очі – що це за біса?

    Всі троє лежали на полу, Андрій сів і почав кліпати.

    -Відбувся якись спалах і ми просто відрубились? – Сказав Ості

    -Хто дозволив вам зайти в мій кабінет? – сказав професор Мурштейко.

    -Ой.. – схоже ми його не помітили

     

    Я повернувся і він стояв ззаду нас, тримаючи той самий пульт.

    -Ви щось пам’ятаєте? – сказав він

    -Здається так? Андрій знайшов пульт, натиснув, і спалах.

    -Цікаво.. будете поки тут, можливо ефект ще проявиться.

     

    Пов Рома:

     

    Закінчилась пара, я швидко взяв за ліктя Юлю, і повів у туалет. Здається вона не розуміла що я хочу з неї.

    -Де в біса твоя косметичка? – сказав старший Руденко знімаючи очкуляри.

    -Мм? О, зрозуміла. – Коли вона. помітила, почала діставати тональну пудру. І почала пудрити ластовиння.

    -Я от не розумію.. чому ти так його стидаєшся?

    -Закрийся.

    почувся сміх Юлі

    -Я учора такого хлопця цікавого зустріла. Він роздивлявся гуртожиток.

    -А мені що з того? – головне щоб ніякий не гандон подумав Рома.

    -Насправді він милий.. і здається я йому сподобалась)

    Юля закінчила процедуру.

    -Так краще? – Посміхнулась вона

    Руденко подивився в дзеркало

    -Так, так. – Рома в дзеркалі зустрівся поглядом з нею. – отже? І хто той нещасний?

    -Він навчається з нами в одному класі)

    -… Байдуже.

    -Рома.. Рома..

     

    Пов Ості:

    Ми сиділи в кабінеті Мурштейка, до поки не закінчилась пара. З Андрієм ми спустились ліфтом на перший поверх, щоб піти у магазин який знаходиться неподалік уніка.

    -Чув, диви. – Андрій показав на туалет, звідти виходив Руденко.. і?

    -Що за..

    -Ого.. здається ти запізнився, Ості – Сміх

    -Невже Рома і Юля мутять? Та ну..

    -Ти ж казав що ви вчора мутили, і вона навіть нормально спілкувалась з тобою~

    -…

    -Про що це ви говорите? – почувши Аліса з ББК підійшла до них.

    -Оо!! Привіт Аліса))) то що там? Ідем гуляти сьогодні?

    -Я вже тобі казала. Ти мене не цікавиш, іди коров паси.

    -..(

    -Отжееее.. Про що ви говорили? – спитала ББК

    -Короче, Руденко почав мутити з Юлею, яка вчора мутила з Ості. – сказав Андрій з насмішкою

    -Що? Ви що ідіоти? – Аліса

    -Гм?

    -Аліса, підійти буль ласка!

    -Ой, хлопці, не на часі, мене кличуть.

    -Оце ви ідіоти.. -ББК

     

    -І що це за срань була Андрій?

    -Це крч Аліса, я хотів її зранку закадрити, так і познайомились.

    -І вона тебе відшила?

    -Нуу.. у мене почті вдалося її завоювати, але я ще не здався!

    -А ідіотами вони нас чого називали?

    -Хз

     

     

    Кінець останньої пари.

    -Привіт)

    -О.. а… Юля?.. хах.. Привіт)

    -Я хотіла б запитати, не хотів би ти піти сьогодні до мене? Чаю б попили..

    -Так звісно! Добре!

    -Тобі побачимось ~ сьогодні ввечері біля стадіону)

     

    В Квартирі Андрія:

    *Жорсткий сміх*

    -Щооо?! Ості…!!! Ти що… Ну як ти так погодився! Вона ж з Руденком!

    -Я незнаю! Я бляха злякався!

    -добре, що було то було, хех, що ти тепер робити будеш?

    -Ну, я ж погодився..

    – Мій синок! Тебе і розстріляти, ти не здасишся! Так тримати! Ти повинен її забрати в того тупого мажора!

     

     

    -Гей, вибач.. довго чекав?

    -Та ні, це тобі) – він простягнув квіти

    -Оо.. Ості.. це так мило) Щей червоні хризантеми.. мої улюблені.

     

    Ми зайшли до неї в квартиру, і.. вона доволі велика..

    -Заходь, тільки зараз мій брат вдома.. хотіла його виперти, але він такий впертий..

    -Та нічого) не думаю що буде заважати.

    Ми почали знімати кросівки, я помітив що прямо по коридору була скляна панорама. Квартира були на 14 поверсі, вид ну дуже красивий, вечірній. І ще там стояв телевізор. І що? По ньому показувало “Супер мама”?

    -Заходь, будь як дома~

    -В тебе тут так комфортно..

    -Хех) давай куртку, повішаю, і зроблю нам чай. Чи.. ти б хотів вина?

    -Ой.. та мені без різниці..

    -значить вино)

    З сусідньої кімнати, зліва чути шуршаня, і з дверей хтось виходить він був закутаний в покривало з головою.

    -я ж думаю ти мені купила- ЩО БЛЯТЬ?!

    -Руденко?!

    -Чупарський?! Якого хуя!

    -Рома! Будь ласка!

    -Юля! Якого хуя він тут?!

    -Рома! Я ж просила! – кричала вона – тримай своє пиво, і йди в кімнату!

    -Я не дозволю цьому бидлу бути з тобою поряд! – він скинув покривало і з агресією закинув назад в кімнату.

    -Юля чому він тут? Стоп! Зачекай! Він твій брат?! – Остап був в шоках

    -Так. Старший впертий вилупок!

    -Вилупок тут тільки Чупарський!

    Чупарський стояв і до цих пір не розумів як він міг подумати.. Отже.. блять.. Вони не мутили..

    Ми все ще стояли на вході. Юля пішла до Роми кинула в нього пиво, і пихнула в кімнату.

    -Бл-!.. – гуркіт

    Схоже він зачепився за покривало і впав..

    -Пішли швидко! Він ж нам спокою не дасть! – вона взяла мене за руку і повела в свою кімнату. Її руки були.. такі теплі.. вона закрила на замок двері.

    Ми сіли в неї на ліжку і вона поклала свій ноутбук, в його правій частині була наклейка “P” вона його відкрила.

    -Отже.. що ми будем дивитись? – запитала Юля

    -Щось на твій смак

    -Чупарський сука! Тільки но почую блять, якись звук! Я виїбу тебе! Втямив?! – кричав за дверима Рома.

    -О.. окляпав.. Йди дивись свою “Супер маму”! – Кричить Юля щоб її почув.

    -Пф.. він справді це дивитися?

    -Так) щей виправдовується що “Я люблю дивитись як страждають люди”

    Вони обоє сміялись.

     

    —-

    -Дякую що прийшов) сьогодні було дуже весело, і ти впевнений що не хочеш ночувати?

    -Так все добре, там вже Андрій напевне спалив квартиру)

    -Сміх

    -Надіюсь він спалив квартиру, і ви обоє будете бомжувати на вулиці! – кричав з дивану Рома

    -О боже..

    -Як ти з ним живеш?

    -Вже привикла..

    Я поцілував її в щоку

    -Дякую за сьогоднішній вечір~

    -))

    -Сука йобана. – Рома перекинув стіл.

     

     

    -Шо там!! Розказуй!! Їбались? – Кричить радісно Андрій.

    -Ні. ти прикинь, Руденка бачив в неї.

    -Щооо?! Ти ж я надіюсь в’їхав йому в лице?? І чому вона покликала його до себе, коли ти -..

    -Вони брат і сестра.

    -о.. їбать… Шо нахуі..

    -Я сам був в шоці.. як ми цього не помітили?

     

     

    Йшов цілий тиждень, Рома весь час старався мені підісрати, погрожував щоб я відстав від Юлі. Мене це трохи підзаїбало..

    -Гей вилупки! В мене сьодні на хаті вечірка, і вам варто прийти якщо не хочете проблем!

    -Підем? ББК?

    -Йти не сильно хочеться до цього тупого Руденка..

    -я теж..але прикинь, яких там пациків можна підципити.. і може повезе~

    -ну го

    -Остік, ти підеш? – сказала Юля підсідаючи до мене

    – ну якщо ти там будеш.. то так.

     

    -Треш, тут так багато народу..

    -Їбати копати скільки дівок.. – В Андрія потекло з рота.

     

    Всі пили, гуляли, веселились. Навіть Лютецій. Коли я вже трохи напився. Я не помітив як відійшов від Юлі.. де вона? – і мене хтось різко потягнув і кинув в кімнату, я впав на пол, і двері з закрились з гуркотом.

    -бляґ… Це ще що..

    -Що Чупарський? Впав?

    -Руденко? Шо нада?

    -Пф.. ще будеш питати? – він дивився своїми зеленими очима зверху. Він підійшов ближче до мене, і взяв за рубашку, потягнув на себе – чув, хуйло, відїбись від Юлі. Чи не доходить?

    -Пф.. а ти тільки чекав поки вона відійде? При ній ти такий мілашка..

    -Їбало Чупа. – він зарядив кулаком мені в щоку.

    -Сука..

    -Получив? Буде ще~

     

     

    -Що тепер? Подивись на своє збите їбало, подобається? – Рома взяв Ості за волосся і направив його до дзеркала

    В роті був смак заліза, з носа текла кров, і над бровою збито.

    -Подобається, питаю?

    Ості притянув Рому і ..

     

     

    —-

     

    -Рома! Я тебе ненавиджу! Йди до біса!! – почувся сильний хлопок.

    Юля дала ляща по щоці Роми.

    -Йти звідси! Йди!

    -Що сталось?.. – Я піднявся на ліктях

    -О! Остін, ти щось пам’ятаєш? –

    Біля мене стояли Андрій, і Аліса.

    -Остін! Будь ласка! Вибач.. я..

    -Юля, все добре.

    -Рома він виблядок! Вибач..

    -Це не перший раз, зі мною ж все добре.

    -Єбать він тобі зарядив.. – Андрій

    -Ти думаєш це нормально? – Аліса

    -…

    -Це він так через Юлю? – запитала Аліса після того як Руденко молодша пішла за братом на терасу.

    -Так.

    -Чому ти не відповів йому тим самим?! -Ти що взагалі не рухався?

    Ості проігнорувавши, піднявся і сів на диван, запитав

    -Скільки зараз годин?

    -6 ранку чувак

    -М… Сьогодні важливий екзамен на першій парі.. – Ості

    -Тобі що там мозги він відшиб? З яких це ти пір так переживаєш?

    -Просто, я пообіцяв блять, професору що на першій парі здам той сраний реферат.

    Андрій і Аліса переглянулись

    -Точно відшиб.. може в лікарню? – запитав Андрій

    -… Зі Мною все ДОБРЕ!

    -Як скажеш..

    Насправді, мені не сильно хотілось тут бути, і хотілось би скоріше піти.

    Я піднявся з дивану, і подивився в дзеркало. На вигляд все було не сильно жахливо, все що було це тільки пластир над бровою.

    Перший поверх суцільно складався з панорами. Розглядаючись, я помітив Руденків, вони стояли на терасі . Рома стояв склавши руки, дивився десь далеко. Коли в той момент Юля йому щось говорила. І таке відчуття як то Рома відчув на собі погляд, повернувся дивлячись через скло панорами на Ості.

     

    Я згадав слова які я говорив в кімнаті. І що тоді я вчворив..

    -Розумієш, я повинен стати гіршим чим зараз. То якщо ти будеш зустрічатись з моєю сестрою, ти будеш дуже руїнити мені все. – сказав Рома грубим голосом.

    -Добре, а якщо я буду зустрічатись з тобою?

    -Що?

    -Ти мені подобаєшся. А не твоя сестра.

    Руденко витріщився на мене.

    В роті був смак заліза, з носа текла кров,

    Ості притянув Рому і ..

     

    ///-Ості! ///

     

    СУКАА! Я ЙОГО ПОЦІЛУВАВ! що тоді найшло на мене? Алкоголь? Чому я не можу вирішити хто мені насправді подобається.. Рома чи..?

     

    /// -Остап!! /// – Кричить і трусить мене за плечі Андрій

    -Га, що?

    -Ти чого так втикаєш? Ви з Руденко дивились один на одного

    хвилини дві..

    -Е.. нам потрібно вже йти так? Скоро пара буде.

    -Гей! Чому ти мене ігноруєш?? Вже два запитання тобі задав! Чи три.. чи чотири.. п’ять? Е.. Забув.

    В останнє я подивився на Рому. Помахав Юлі на знак прощання, і ми пішли.


    В квартирі:

    -Просто не питай. – Він пішов в свою кімнату щоб підготуватись до пари.

    -Цікавенько. – Андрій


     

    Коли я зайшов в аудиторію, там не було Роми, тільки Юля. Я сів до неї.

    -Привіт

    -О, привіт)

    -Ви помирились з Ромою? – запитує Ості

    -Мм.. Я не хочу з ним говорити.

    -Чому?

    -… Скільки разів він вже так робив.. і в школі, і тут. Мені це вже просто набридло!. Я хочу бути з кимось..

    -Можливо він просто хоче захистити тебе?

    -… Незнаю..

    В аудиторію заходить Лютецій.

    -Е… Вибачте.. ааа.. Остапе. Тебе.. кличе професор..

    -Що?! – кричить Андрій – а я?

     

    -Професор? Що йому від мене потрібно? – запитую я в Лютеція вже на коридорі.

    -Ну.. прийдеш побачиш..

    -Ось ці двері

    Я зайшов і там було темно, я пройшов далі. За мною закрились двері, і ввімкнулось світло.

    -Рома?

    Він стояв біля дверей

    -Я хотів поговорити про те, що сталось на вечірці.

    -Нуу.. ее.. я був п’яний, розумієш?

    -Що означає “я буду зустрічатись з тобою замість неї”?

    -…

    Він підійшов до мене і притиснув до стіни.

    -М? Що означає? Чупарський.

    -Я..

    Я не зміг продовжити. Бо мене перервав поцілунок. Руденко поцілував мене..

    -Ти блять! Знущаєшся нахуй! – кричить Рома після поцілунку – ти взяв! Наговорив хуйні, засосав мене, і нахуй знепритомнів! І зараз ти кажеш “я був п’яний” – говорить Рома з інтонацією як обично говорить Лютецій.

    -пффф.. тож ,тобі сподобалось?

    -Іди нахуй ок? – він відійшов від мене. – блять, а нахуй я тебе зараз поцілував.

    -Бо ти хотів цього? Чи не так? – я почав йти на нього. І тепер вже я його притиснув, до дверей. Поцілунок був пристрасний, навіть гарячий. Я взяв Рому за потилицю щоб заглибити поцілунок.

    -Мфф.. – Стогне Руденко.

    Коли ми відійшли, між нами простягнулась слюна.

    -Ти мені подобаєшся.

    -Іди нахуй! – червоніє він.

    -Це означає “Так, остапе, я теж тебе дуже кохаю”?

    -Це означає. Іди нахуй.

    -Вибачся перед Юлею.

    -Не зобов’язаний.

    -Вона дується на тебе

    -І що з того?

    Я доторкнувся рукою до паха Роми

    -м! Бляьь

    -вибачишся?

    Я почав терти

    -Мф.. сукаа… Ах.. так! Блять добрп! Мф.. вибачусь

    -Хороший хлопчик!

    -М.. тільки я так блять кажу!

    -іди нахуй~

    -Сука Ості! Аґх.. бля. – він уткнувся носом мені в плече.

    -Послати за мною Лютеція, серйозно Рома?

    -Ой блять.. тебе їбе той Лютецій?

    -… Я так подув тільки що.. а тут немає камер?

    Рома різко відстав від моєї шиї, сильно почервонівши.

    -Ой блять..

    -блять.

     

    <3

    Кінець

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    0 Коментарів

    Note