Перша зустріч

✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨
Коли учні дійшли до вищого ступеня кондиції, балансуючи десь між хвилюванням і жахом, професорка Макґонеґел повернулася і повела їх до Великої Зали. Один за одним лунали вражені вигуки — першокурсники розглядали величезні столи, стелю, зачаровану під небо, герби факультетів. На відміну від інших, погляд Енджі, минаючи чудеса зали, метнувся до столу викладачів.
Поруч із молодим чоловіком, чия голова виявилася загорнутою в щільний тюрбан, сидів він. Северус Снейп. Дівчинка відчула, як почастішав пульс, і нервово озирнулась на всі боки, побоюючись, що й інші можуть почути шалений ритм її серця.
Вона пильно дивилася на декана Слизерина, стоячи в натовпі учнів, і професор Снейп, ніби відчувши на собі спостереження, почав ковзати чіпким поглядом по першокурсниках. На кілька секунд затримавшись на Гаррі Поттері, він продовжив свій шлях, доки не зустрівся з очима Енджі.
Кров кинулася в обличчя дівчинки, у вухах віддавався стукіт серця, вдих застряг грудкою в горлі: їй здавалося, що цього ж моменту на очах у всього Гоґвартсу вона ганебно втратить свідомість. Але вже за мить професор відвів погляд, і до неї повернулася здатність дихати.
У Велику Залу винесли трохи пошарпаний часом Капелюх, поставили його на табурет, і, на подив більшості першокурсників, Капелюх заспівав пісню. Вона складала вірші про розподіл учнів, про переваги кожного факультету та про те, що вона сама вибере, куди визначати першокурсників. І після того, як предмет одягу знатно всім набрид своєю нескінченною поезією, почалася процедура розподілу. Професорка Макґонеґел викликала дітей по одному, щоб вони одягли Капелюх і потім попрямували на певний для них факультет.
Більшість учнів розподіляли блискавично — ледь капелюх торкався верхівки, як вигукувала назва одного з факультетів — Ґрифіндор, Пуффендуй, Когтевран чи Слизерин. Однак на деяких першокурсниках Капелюх міг засидітися, але завжди оголошував своє рішення.
Коли Герміону Грейнджер визначили в Гріфіндор, у нашої героїні від хвилювання зуб на зуб не потрапляв — наближалася її черга.
– Енджі Браун! З невгамовним тремтінням у колінах Енджі підійшла до стільця, надягла Капелюха і перш, ніж та висловить своє рішення, швидко і безупинно почала шепотіти ту саму фразу:
-Я хочу в Слизерин, я хочу в Слизерин, я хочу в Слизерин…
✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨