Перфекція

Розслаблена свічка довгоплинно плакала своїми стомленими краплями на блюдце у китайському стилі і аристократичних тонах, розбиваючи свої ламкі іскри об інтим темної ванної кімнати, де скрізь стояв коштовний і пряний аромат, чи то від запалених благовоній, чи то від блідих шкір двух вишуканих персон, що вал’яжно пили шампанське у гарячій воді.
Місяць у цю пізню пору доби рішуче спускається пустими вуличками чайна-тауну на рандеву до падаючих зірок. Більшість вікон посутенілі, а малість слів незграбно розсипана кимось напризволяще.
Здавалося, що їх свічка була єдиною у всьому всесвіті. Тепло їх тіл монотонно зливається у одну єдину неперевершену матерію, яку ніяк не збагнути і не віднайти у іншому.
Руки загадкової, юної, страсної дівчини знайшли своє розташування на розлогих, але в ту ж міру тендітних, плечах Графа. Її очі з щирим коханням уважно розглядали його оголені, висушені ключиці, покрив біля котрих здавався аж прозрачним, що на його грудях обережно вимальовувалися лазурові вени. Вампірська краса.
-У цьому приглушеному сяйві ти особливіша за найдорожчий діамант…Якби я вмів кохати як слід, якби я зрозумів людські почуття дотла останніх емоцій, я б вклав у ці нетямущі дотики увесь тонкий спектр теплості своєї душі. Знаєш, скільки б я не вчився цьому з тобою, мені здається, це єдина справа у якій так складно досягнути перфекції. Але поки я живий, поки струм мого духу б’ється в моїх артеріях, я буду сильно-сильно старатися. – Тоді його неземні, гіпнотизуючі очі канули кудись донизу, у квіткову воду. Вона завжди розуміла його, і цей раз не був вийнятком. На цю мить думки непокорно ув’язнили його душу у льодяних кайданах.
Вона акуратно підхопила його витончене підборіддя своїми кістлявими пальцями, від чого він, невеличко здивувався, миттєво вийшовши з попереднього трансу. Секунди осипалися піском по мірі того, як вона вкотре зачаровувалася нестерпно рідними зіницями. Іноді хочеться забути його з кінцями, стерти пам’ять, аби проживати перші враження тисячі парних разів. Це наркотик. Нарешті, вона мовила:
-Знаєш, навзаєм, скільки б я не вчилася цьому з тобою, я не можу перейняти твої знання про вічне життя так, щоб кохати тебе поки й світ сонця. – Вона відверто скоротила між ними дистанцію, а його ласкаві долоні опинилися на її талії – Але поки я жива, поки мої чакри невпинно поглинають енегрію, я буду просто сильно-сильно тебе кохати. – Від подиву з його губ зірвався випадковий видох, і він наче то й справа хотів сказати щось зайве, аж кмітлива дівчина накрила його поспішаючі червоні губи своїми. Він підхопив її стегна і люб’язно посадив її на свої коліна, палко покусуючи її смачну помаду. Коли їх повітря закінчилося, він відринув із шаленим стоном, після чого, соромлячись, прикрив обличчя рукою.