Переплетіння

Від Пітьми вона трималася якомога далі. До сьогодні. Годинник показує першу годину дня. Яскраво світить сонце і співають птахи, але чим ближче до місця янгольського удару, тим тихіше стає. Незабаром Діну стає погано і Фель наказує йому зупинитися. Сама з усім розбереться. Але Кастіель вирішує скласти їй компанію.

Темно і жахливо холодно. Кастіель пропонує розділитися, щоб швидше знайти Амару, а вона й не проти. Їй не доводиться шукати наосліп. На відміну від янгола, вона дуже добре знає, де зараз Пітьма і йде туди. Не для того, щоб добити поранену. В кишені у неї пляшечка зі свіжою душею.

Нарешті вона її бачить зблизька. Пітьма не змінилася. Хоча, якщо так подумати, вони не бачилися всього два роки, але насправді пройшло вже близько п’яти мільярдів. Фель присідає недалеко від Пітьми й котить до неї пляшечку. Телекінезом відкриває кришку і вливає її вміст Амарі в рот. Пітьма приходить до тями.

На жаль, в цей момент вискакує Кас і суне з клинком на Пітьму. Загрозу вона відчуває, а тому відкидає янгола якомога далі від себе, збирається докупи й вирізьблює на його грудях послання своїм ворогам.

– А ми дійсно божевільна сімейка, – Фель відкушує шматок яблука, коли Амара відправляє Кастіеля в Пекло. – Наступна наша зустріч може закінчитися погано для нас обох.

Фель змахує крилами та відправляється до решти. На її превеликий подив Кастіель пожертвував своє вмістилище Люциферу, тож їх тепер двоє: той, котрий в її голові, і той, котрий в тілі Каса. Щоправда, від першого справжній Люцифер доволі швидко звільняє свою племінницю. Нарешті в її голові благословенна тиша. Ні тобі альтернативного року двадцять чотири на сім, ні книг із переліками всіх відомих людству хвороб, ні англійської літератури, яку той Люцифер полюбив останнім часом. Залишається тільки шкряботіння десь там у підсвідомості.

Фель зустрічається із Пітьмою тоді, коли Сем, Метатрон та Донателло, новий пророк, вирушають рятувати Люцифера з її лап. Вона розкриває обман. Тому й повертається несподівано для всіх.

– Йдіть. Люцифере, мені дуже шкода. – вона чекає, поки всі вийдуть з будівлі. Люцифер розуміє, що відбуватиметься, але він надто слабкий, щоб вирватися з хватки Сема та Метатрона. Заплющивши очі, Фель відчиняє ті двері, з-за яких вже понад сімдесят років чується шкряботіння. Звідти на неї дивиться вона ж сама. Тільки побита, нездатна заподіяти нікому шкоди. Рани на обличчі та тілі досі кривавлять, але вона посміхається тією зверхньою посмішкою, оголюючи закривавлені зуби. Фель підіймає її на ноги й виштовхує у двері. До денного світла.

Перебирати контроль над тілом назад виявляється трохи складнішою справою, але Фель справляється і в бункер заходить вже вона, а не Ліндієль – інша її половина. Заходить якраз в той момент, коли Бог розповідає Вінчестерам, що повернути інших архангелів до життя йому не дозволяє відсутність часу. Люцифер хапає її за лікоть і відводить до кімнат.

– Ну привіт, сучко, – Фель не встигає зрозуміти, як Люцифер гатить її головою об стіну. З горем навпіл їй вдається переконати свого дядька, що перед ним справді вона, а не та інша. Вони повертаються до решти. Щоправда, ненадовго.

– Або відсутність бажання, – бурмоче і проходить повз Чака у свою кімнату. Відчуття такі, наче її щойно переїхав асфальтоукладач.

– Якщо я сказав, що це доволі довгий процес, значить так воно і є. – привселюдно Чак намагається тримати себе в руках, однак вона чує його справжні думки. Його прагнення вбити її, що він безрезультатно намагався все її життя, знову повернулося і після розправи над Пітьмою вона стане наступною.

– Я знайду спосіб їх всіх повернути. Клянусь своїм іменем. – шепоче вона. Розкривати детально свої плани вона не хоче. Чак спробує зупинити її. Спустошення всередині знову стиснуло невидимими лещатами. Їй важко, просто нестерпно, дихати. Щось ось-ось має відбутися. Світ стає таким нереальним і нечітким, ніби варто просягнути руку і все зникне. Бажання просто померти знову бере верх.

– Солодких снів, моя люба. – вони чесно намагалися зупинити Амару, але в Клітку вона повертатися не мала ніякого бажання і це додало їй сил. Фель знала, що так воно і буде. Провівши мільярди років на самоті, Пітьма прагне помсти. Амара обертається до Фель і знову цілує її в чоло. Вона провалюється в бездонне чорне озеро Пітьми. Падає наче маріонетка, у якої раптом обірвалися дроти. Безвільна.