Перед заходом

Ось і минуло літо. Минув і час очікування і сумлінної підготовки до заходу в честь дня знань. Якраз із цієї нагоди подруги власне їхали у автобісі в Львів.

Поліна як і обіцяла зв‘язалася із Павлом та домовилася про ночівлю на три, тож ніби усе було готово, проте…Нерви у Інни все ж брали своє, дівчина уже другу годину крутила перстні на руках та нігтями дряпала собі шкіру.

-Кицю!- подруга все ж не витримала і вирішила звернути на це увагу,- хіба ж тобі не шкода своїх красивих ручок?

Поля швиденько почала, щось шукати у сумочці. У неї ,мабуть, там було усе, що тільки побажаєш.

– Тримай крем, розітри його. Бачу ти з тих нервів чисто здуріла, таке із собою робити.

– Я цього не витримаю, Полю, я звісно і раніше виступала перед людьми, але казка- це дуже інтимна річ, розумієш? Можливо, я взагалі не хочу цього всього, я у мене часом таке відчуття, що я навіть не думаю, що роблю.- після цих слів, дівчина полишила свої руки у спокої та полізла до волосся.

– Знаєш, що? Залишимо речі у Павла і вирушимо по магазинах, щоб зігнати стрес, а ввечері ще раз перевіримо, чи все готово до заходу. Я чесно кажучи теж трішки нервую, це ж буде моя перша стаття у тому журналі.

– Гаразд, до речі про Павла, хоч познайом нас по-людьськи, я віддчуваю себе незручно.

– Перестань, він проста душа, прийме тебе люб‘язно, щей обігріє і накормить. Слідкуй тільки, щоб не напоїв, бо ми так з ним зустрічатися почали.

– Темні сторони Полі та інші приголомшливі історії.- нарешті чути сміх.- який він взагалі? Я бачила фото, та й чула про нього, проте вже 2 роки минуло.

– Ну він сильно не змінився. Симпатичний, високий ,двацяти п‘яти річний секретар у нотаріуса. Займається спортом, знімає квартиру, дивиться аніме і має черепаху. Якщо зацікавить 100$ і можливо я вас навіть зведу.

– Ні, Поліно, дякую. Обійдемося без рабовласницьких угод.

***

А ось і Львів. Так як дівчата із іншої області, то Інна ще тут не була, а от Поліна досить частий гість. І колишній і нова робота, все тут.

Павло вийшов зустріти дівчат. Впізнати його було легко, адже Поліна не брехала, коли говорила, що він не змінився. Все у ньому виказувало щире бажання побачити подругу. І красивий одяг, і те що він ходить з місця на місце. Одним словом нічого дивного.

– Вітаю вас панянки у Львові, сподіваюся вам сподобається місто і моя гостинність.

– Привіт, Павлику, проведи нас, будь ласка, швидше у квартиру, я хочу швидше відмитися від твоєї раптової галантності.

– Завжди тобі все не те, хоч з подругою познайом. Нам ще спати під одним дахом.

– Справді, я Інна, рада знайомству.

– Павло, хоча ти вже чула. То ти у нас майбутня письменниця? Поліна менш-більш прояснила мені деталі.

– Не зовсім.

Бажання говорити про це звичайно не було тому дівчина йшла собі тихенько вслід за подругою та новим знайомим.

Не встигши зайти у квартиру до Поліни подзвонили, тож вона кинула свої речі та пішла до вбиральні.

– У тебе досить чиста квартира.

– Сьогодні, бо є гості. Я зробив нам усім бутербродів. Бажаєш кави чи чаю?- раптом з вбиральні вибігла дівчина.

– Так, шановні, я відійду на деякий час, а потім підемо в трц. Павлик, доглядай за моєю кицею, поки мене немає.

– Зрозумів.

Двері з гуркітом закрилися, що свідчило про те, що вона явно кудись поспішає.

– Мабуть, кави, будь ласка.- розвіяла тишу Інна,- ти досить гостинний.

– Робота така, коли до нас заходять клієнти, я маю до них відповідно поставитися, щоб вони скористалися саме нашими послугами, тож вирішив захопити і вашу довіру таким чином.

– То це все, щоб ми не подумали, що ти будеш чіплятися?

– Боже збав, у мене тільки одне життя. А ця скажена буде його довго з мене струшувати, за таке.

– Ти підозріло добрий, щей з колишньою і незнайомкою, у тебе є якийсь підступний план, щодо Поліни?

– Так, хочу її підкупити своєю добротою і взяти хутко заміж, доки не зрозуміє, що до чого.

– Це правда?

– Та ні ,ти що? Поліна спить з відкритими очима, щоб вона комусь так легко довірилася? Я буду використовувати більш переконливі методи.- все ж таки це заради відновлення стосунків, тож все починає клеїтися.

– Чому ви взагалі розійшлися? Єдине, що я про це знаю. Це те, що ти її дістав і вона втекла.- на це зауваження хлопець добряче зблід, що означало правильне попадання у ціль.

– Так я досить ревнивий, тож лазив до Полі у телефон поки вона була у ванній. Я там звичайно нічого не знайшов, і ці спроби мені вартували її почуттів. Тому я хочу ще раз спробувати з нею, я гадаю, що пропрацював свою проблему. Допоможеш мені у цьому?

– Ні, я Поліну люблю більше ніж можливість спати у теплому ліжку, тому не буду намагатися, щось їй впарити, нехай сама вирішує.

– Це добре. Що там у тебе із виступом завтра, готова?

– Я не хочу про це говорити. Чесно кажучи, не знаю чому погодилася. Ця вчителька й сама могла б зачитати мою казку, раз вона вільно у інтернеті, а не робити вистав.

– Чому ти не хочеш її сама зачитати, це ж майже як збори фан клубу.

– В сенсі?

– Ну я сумніваюся, що Поліну цікавлять казки, а до цього ж тільки з нею ти могла їх обговорити. А зараз у тебе буде аудиторія, яка справді хоче їх почути і поділитися враженнями, це ж для тебе самої повинне бути свято.

Інна не знала, що на це сказати. З цим важко сперечатися, але й погодитися також. Виступити перед дітьми, це відповідальніше ніж збори людей, яким подобається одне і теж , проте, це й справді нагода взнати доречну думку про те, що вона створила. Щось у ній не могло повірити, що ще ніби вчора, вона писала цю казку між парами передаючи усі папірці Полі, щоб ніхто не дізнався про її захоплення, а завтра вона прочитає її цілій купі дітей, а можливо вона буде, щей публікуватися далі. І все ж, що відчуває автор, чи цього вона хотіла, чи це все ж мало залишитися чимось таємним, зрештою все пізнається у порінянні і завтра така нагода буде.

– Я на місці,- почувся голос Поліни, яка вже вирішила усі свої справи,- чому ви ще не доїли свої бутерброди? Ми вже маємо йти ,рухайтесь! У нас не так багато часу.

***

У трц, як зажди було людно. « Розвіятися разом» для Поліни, звісно означало, я обійду кожен торговий павільйон, а ви ходіть за мною. Добре, що хоч морозиво тут смачне.

Час пройшов доволі бистро ,хоч Інна і хотіла чим швидше піти. Такі речі не зовсім приносили радість для неї, це було швидше пустим гаянням часу. Проте, сьогодні вона аж п’ять годин не забивала собі голову дурницями і змогла думати про щось інше.

– Поля, я відійду в туалет, зачекай мене із Павлом біля книгарні.

– Добре, але не довго, бо він цілий день бубунить, якщо ми будемо самі я точно вб‘ю його!

У вбиральні ,на диво, не було людей . Тиша і спокій. Закінчивши свої справи дічина підійшла до  раковини, щоб помити руки, але чомусь зависла у думках.

« Зараз я піду на квартиру, і що далі? Зачитаю казку, а далі що? Я не маю сил, щоб десь їздити і битися за свою творчість, і чекати її публікації, та й батько, якщо взнає просто вб‘є мене. Почне ходити всюди за мною, щоб я десь, не дай Боже, не сіла казку писати, чи воно мені треба? Заради години можливої радості.»

Раптово до вбиральні зайшла неймовірно красива жінка. Біляве волосся, та блакитні очі, все у ній кричало про красу. Одягнена вона була досить старомодно, але зовсім не скажеш, що їй не личить. І ось вона крокує у бік, де власне була Інна.

« Боже, яка красуня, я таких мабуть ще не бачила. Потрібно хутко опустити очі на руки, бо я витріщаюся на неї.»

Вродлива жінка стала зправа від Інни та запитала.

– Дівчино, ти щаслива, чи може засмучена, чи зла? Ти щось взагалі відчуваєш, ти взагалі жива?- «що за дурні питання? Можливо хоче щось прорекламувати, чи що?»

Інна не бачила сенсу відповідати на ці запитання бистро закінчила мити руки і поквапилася йти. Крок, два і незнайомка схопила її за волосся та приставила ніж до шиї.