Пекельні роздуми про наболіле і пропаще

Ошпареними руками, я здіймуся на гору

Обгорілими ногами, спробую вистояти

Зотлілим попелом, злечу з вітром

Мене нема, я мертвий ліс

Спочивші сосни, гниле листя

Згодована вогню, як жертва

Простіше сказати я мертва.

Воротами моїми не стане рай,

Я смолюся у пеклі,

Там хоч мені тепло,

На Землі було зимно

По шкірі часто ходили сироти.

Сусідам був чутний мій плач

Часто кричали: “Заткнися вже ти!”

Я вміла сміятися з простих буденних речей,

Фантазії вирували,

Посмішка з лиця не злізала, аж пекло.

Я думала, що багато знала,

А на ділі нічого.

Моменти були короткими,

Очікування безкінечні.

Думки вирували, мов хвилі

Я не знаю, як витримувала цю бурю,

А якби почався шторм?

Мені подобалися всякі люди,

Переважно хороші, які мене любили

Були ті хто нехтував, кидав об стіну

Розбивав кожен раз мене,

Лишилося багато скла з тих часів.

Я мріяла зійти з цих рейок,

Помінявши на компасі шлях,

Варто мені було йти в бік південних полюсів.

Головою приземленою до землі,

Думати треба було про себе,

А не догоджати кожному зустрічному в своєму житті.Почніть зустрічному в своєму житті.Почніть писати…