ПАРТНЕР

На перший погляд, мирна Японія має свій темний бік. Хаос, злочинність, кримінал… Все це можна поєднати одним словом – Бонтен. Ця організація вважається найстрашнішим і наймогутнішим злочинним угрупованням. Бонтен займається різними видами незаконної діяльності, такими як азартні ігри, шахрайство, проституція та вбивства. На чолі стоїть Манджіро Сано – беззаперечний лідер, якому підкорилися багато не менш небезпечних особистостей.

Але серед них не всі бачили в ньому лише керівника. Харучіо Санзу, який є другою людиною в ієрархії, вже багато років відчуває до Майкі найщиріші теплі почуття. Однак він ніколи про них не скаже. І ось через стільки років, здається, ці відчуття почали трохи згасати або стали чимось настільки звичним, що й не помічаються. Але за всією цією сліпою вірою і поглядами, спрямованими лише на одного Манджіро Сано, Санзу не помічав невпевнених і так старанно прихованих дій, сповнених ніжності, від іншого…

Ран Хайтані був одним із керівників Бонтена. З Санзу він часто бував на завданнях, де доводилося працювати пліч-о-пліч. І, напевно, ця часта безпосередня близькість з колегою і пробудила у Рана дивні, досі незвідані почуття.

На раді Бонтена панувала звична напруженість. Усі чекали, коли лідер Манджіро Сано виступить з промовою.

Майкі повільно підвівся, його погляд, здавалося, проникав у самі глибини душ.

– У нас з’явилася нова проблема, – почав він, і зал завмер у тиші, в очікуванні його подальших слів. – Одна банда стала занадто зухвалою. Вони заважають нашим планам. Їх треба усунути.

Давно ніхто не насмілювався втручатися в їхні справи, і тим паче не намагався перешкоджати їхнім діям. Члени угруповання прислухалися до кожного слова Майкі, розуміючи всю серйозність ситуації.

– Усі ви підете на це завдання. Ми повинні діяти швидко і рішуче, – продовжив Майкі, його голос був холодний і твердий, не залишаючи місця для сумнівів чи заперечень.

Зібравшись, угрупування вирушило до місця зустрічі з ворогом. Напруга наростала, кожен був готовий до бою.

Зазвичай такі ключові фігури, як Санзу і Ран, вважали за краще залишатися поза бійцями, спостерігаючи й координуючи дії. Але цього разу безглуздя Санзу взяло гору.

Коли почалася стрілянина, той не зміг стриматися. З люттю в очах він кинувся в бій. Його катана блиснула у світлі нічних вогнів і зникла в гущавині розлютованого натовпу.

Ран, що стояв позаду, відчув, як усередині нього наростає тривога. Він знав, що Санзу був запальний і нерозважливий, але не думав, що той настільки втратить контроль. Очі Рана нервово бігали в пошуках знайомого силуету з рожевим волоссям.

Раптом він помітив, як у самому центрі бою Санзу сів, хапаючись за бік. Куля пронизала його, і він похитнувся, втрачаючи рівновагу. Навколо нього все завмерло на мить, і тільки одна людина помітила це – Ран. Не гаючи жодної секунди, він кинувся до Санзу, схопивши його під руку і потягнув геть від небезпечного місця.

– Блять, Санзу! Що ти, блять, твориш? – прошипів Ран, намагаючись потягнути його якомога далі від лінії вогню. Його голос тремтів від люті та занепокоєння.

– Нічого … Це всього лиш подряпина, – прохрипів Санзу, намагаючись здаватися байдужим, але біль спотворив його обличчя.

У такій метушні ніхто не помітив, як вони зникли з поля зору. Добравшись до більш-менш тихого та віддаленого місця, Ран посадив Санзу на підлогу, його рухи були різкими та нервовими.

– Забери руку, дай оглянути рану, – наказав Ран, відчуваючи, як усередині нього наростає паніка.

– Нічого там дивитися, – відмахнувся Санзу, але Ран був непохитний.

Він схопив руку товариша і прибрав її убік, оголюючи рану. Розстебнувши ґудзики його сорочки, він побачив наскрізне поранення.

– Блять, і по-твоєму, це нічого? – обурився Ран, оглядаючи ушкодження. –Принаймні життєво важливі органи не зачепило.

У цей момент Ран усвідомив, що вперше торкається оголеного тіла Санзу. Його руки завмерли на мить, перш ніж він відсахнувся, відчуваючи дивне збентеження.

– Ти чого? – запитав Санзу, дивлячись на нього з подивом і болем в очах.

– Нічого, – спробував зберегти холоднокровність Ран, але його голос тремтів.

Він продовжував надавати допомогу, його рухи стали обережними, майже ніжними. Однак при кожному дотику до тіла Санзу він відчував, як усередині нього наростає напруга. Низ живота сковував приємний біль, і він не міг ігнорувати відчуття, що це більше, ніж просто турбота про напарника…

Через деякий час їх знайшли інші члени верхівки, які прибули на завдання також, – брат Рана Ріндо і Коконой. Бажанню Санзу кинутися в бій ніхто не надав значення, адже це було в його дусі, проте раптове зникнення Рана не залишилося непоміченим.

– Санзу, що ти твориш? – насупився Ріндо, дивлячись на пораненого колегу.

– Ране, ти так різко втік, що я й не встиг тебе зупинити. А ти, виявляється, за цим довбнем побіг, – сказав Коконой, переводячи погляд із Рана на Санзу. – Ти задоволений? Гаразд, поїдемо на базу, тут і без нас упораються. А то ще помреш тут, не вистачало нам проблем.

Ран, намагаючись зберегти самовладання, кивнув, допомагаючи Санзу підвестися. Він відчував, як хвиля тривоги відступає, змінюючись звичною холодною рішучістю.

Санзу відпочивав у себе, його життю ніщо не загрожувало, але нещодавні події залишили після себе неприємний тягар. Після сутички він отримав догану від Майкі за свою нерозсудливість. Той чітко дав зрозуміти, що якби не Ран, ситуація могла б закінчитися набагато гірше. Лідер приводив Рана в приклад, відзначаючи його стриманість і холоднокровність, і сказав Санзу, що йому слід було б повчитися у свого товариша. Тому Санзу вирішив піти до Хайтані, щоб поговорити та перепросити, як того хотів Майкі.

Ран лежав на ліжку у своїй кімнаті й не міг припинити думати про те, що сталося. Спогади про дотик до шкіри Санзу не давали спокою. Щоразу, коли Ран заплющував очі, перед ним виринала картина: поранене тіло Санзу в його руках, таке сильне, але й беззахисне.

Ран відчув приплив бажання внизу. Він, не замислюючись, розстебнув ширинку штанів, приспустив білизну і дістав стоячий член. Заплющивши очі, він почав повільно та обережно водити рукою вгору і вниз, вдихаючи глибоко і повільно, намагаючись зосередитися на спогадах.

Його думки поверталися до Санзу: як він боровся з болем, як його м’язи напружувалися під шкірою, як його дихання частішало при кожному дотику. Ран уявляв, як його руки ковзають по тілу колеги, як він відчуває кожну його лінію, кожен вигин. Уява малювала сцени, в яких Санзу не чинив опір, а навпаки, відповідав на його дотики з тією ж пристрастю та бажанням.

Дихання Рана ставало все важчим. Його рухи прискорилися. Він відчував, як наростає напруга. Він уявляв, як Санзу дивиться на нього з тим самим палким бажанням, як їхні тіла переплітаються у пориві пристрасті. У цей момент всі його почуття сконцентрувалися в одній точці, і Ран, не стримуючись, досяг кульмінації, відчуваючи, як хвиля задоволення накриває його з головою.

– Я стукав… Двері були відчинені… – з цими словами до його кімнати зайшов Санзу. – Я хотів сказати… – його голос пролунав розгублено.

Ран завмер від шоку. Погляд Санзу опустився на його член, і той почав знову твердіти.

– Блять, – вилаявся Ран і спробував поспіхом прикритися ковдрою.

– Знаєш, я думав, мені здалося, що в тебе стояк, коли ти мені допомагав з пораненням. Ну, знаєш, від болю галюцинації почалися чи що. Але, мабуть, я ще ясно бачив, – сказав Санзу, не зводячи очей з Рана.

– Санзу… я… – Ран не знав, що сказати, його серце шалено билося.

– А я все гадав, чого ти відмовляєшся від послуг дівчат. Думав може гидуєш, – продовжував Харучіо.

Він зробив крок ближче, його обличчя стало серйозним.

– Тобі допомогти? – прошепотів Санзу, його голос був низьким і хриплим.

Ран відчував, як жар підіймається до його обличчя, як дихання ставало дедалі уривчастим. Він не міг повірити, що це відбувається наяву. Санзу підійшов ще ближче, його руки повільно прибрали ковдру, оголюючи Рана. Той не чинив опір, його тіло тремтіло в очікуванні.

Санзу нахилився, його губи ледь торкнулися вуха Рана.

– Ти цього хочеш, так? – прошепотів він, і Ран не міг впоратися з собою лише кивнув у відповідь.

Харучіо опустився навколішки. Його руки обережно розсунули ноги Рана. Він не поспішав, насолоджуючись кожною секундою. Коли його пальці торкнулися вже стоячого члена колеги, той тихо застогнав, відчуваючи, як хвиля тремтіння та насолоди накриває його з головою.

– Тобі дійсно не терпиться, – посміхнувся Санзу.

Ран заплющив очі. Він відчував, як Санзу бере його член до рота, охоплюючи його теплом та вологістю. Його рухи були вмілими та впевненими. Ран не міг більше стримувати стогін, його руки безсило лягли на плечі Харучіо, пальці вчепилися в тканину сорочки.

Санзу прискорив рухи, відчуваючи, як тіло Рана тремтить під його дотиками. Хайтані щойно отримав задоволення й ось знову. Та ще й від людини, до якої мав почуття. Його розум затуманився. Ран був на межі, його дихання стало уривчастим, стогін – голоснішим. Він відчував, що близький до кульмінації.

– Я зараз… – прошепотів Ран, його голос тремтів від задоволення.

Але Санзу не зупинився. Його рухи стали ще інтенсивнішими. І ось Ран досяг піка насолоди. Його тіло вигнулося в судомі. Він відчув, як хвиля приємних чуттів захльостує його з головою.

Санзу повільно підняв погляд, перебуваючи все ще поміж ніг колеги. Його губи були злегка припухлими, а очі – повними запалу та задоволення.

Ран не міг сказати жодного слова, його дихання все ще не відновилося. Він знав лише одне: цей момент змінив усе між ними…

Минув якийсь час з того випадку між Раном і Санзу. Ніхто з них не надавав події явного значення. Вони не обговорювали те, що сталося, і вдавали, що все гаразд.

Час минав, Санзу поступово одужував, і незабаром настав день нових зборів.

На черговій раді Бонтена було зібрано лише вищих членів угруповання. До них вийшов Майкі й почав:

– У нас є деякі зміни у складі груп, – почав він, і всі принишкли, чекаючи на подальші вказівки. – Санзу, ти тепер працюватимеш у парі з Раном. Думаю, це тобі піде на користь.

Санзу примружився, невдоволено дивлячись на Майкі.

– Не потрібна мені нянька, – кинув він, намагаючись приховати роздратування в голосі.

Керівник суворо подивився на нього:

– Це не обговорюється. Ти маєш навчитися контролювати себе, і Ран – найкращий кандидат для цього.

Ран, стоячи поряд, зберігав спокій. На його обличчі не було й сліду емоцій, але всередині він відчував дивне хвилювання та невизначеність. Він знав, що робота з Санзу буде важкою, але відмовитись від наказу Майкі було неможливо.

Через кілька днів Санзу та Рана відправили на завдання удвох. Це була не надто складна та небезпечна справа – перевірити інформацію про зустріч конкурентів та зібрати дані.

Вони прибули на місце – старий покинутий склад на околиці міста. Усередині панувала напівтемрява, і чоловіки обережно пробиралися між штабелями коробок та металоконструкцій. Запах іржі та вогкості витав у повітрі, створюючи гнітючу атмосферу. Навколо купа пилу і тьмяне сяйво місяця пробиралося крізь напіврозбиті вікна.

Санзу йшов попереду. Він був зосереджений, його очі вже здається звикли до напівтемряви. Ран слідував за ним, уважно оглядаючи кожен куточок, готовий будь-якої миті вступити в дію.

Раптом Харучіо послизнувся, мабуть, на плямі мастила чи чогось такого. Його ноги роз’їхалися, і він втратив рівновагу. У спробі втриматися, Санзу рефлекторно витягнув руку назад і зрештою незграбно впав на Рана, збиваючи того з ніг. Вони обидва впали на холодну бетонну підлогу, і Санзу опинився зверху.

Ран відчув раптову вагу напарника на собі та холодну поверхню підлоги під спиною. Усередині все стиснулося, коли він відчув, як рука Санзу необережно вперлася в його пах.

Вони завмерли та їх погляди зустрілися. У цій напівтемряві очі Санзу блищали іскрами веселощів і чогось ще більшого та інтимного. Він, не прибираючи руки, посміхнувся.

– Знаєш, а ми могли б продовжити те, що було минулого разу.

Ран відчув, як по тілу пробігла хвиля жару. Він намагався тримати себе в руках, але напруга була надто помітною. Йому знадобилося кілька секунд, щоб максимально спокійно відповісти:

– Ми на завданні, Санзу.

На що той знову посміхнувся і почав неохоче підводитися. Чоловіки продовжили свою справу, але думки про те, що сталося, не залишали Санзу…

Решту вечора він не міг позбутися образу Рана під собою. У його голові крутилися думки про те, що та своєрідна подяка колезі за порятунок була досить непоганою. А враховуючи, що Ран, скоріш за все, мав якийсь інтерес, все могло стати більш захоплюючим.

«Цікаво. Я й подумати не міг, що Ран до мене… Та мені й зараз здається це все маренням. Але докази незаперечні. Може, варто було б спробувати з ним. Він так на мене реагує. Точніше одна його частина. Ран має непоганий вигляд, та й ми давно знайомі. Може, й справді варто зміцнити наше несподіване партнерство», – Санзу вирішив, що Ран міг би стати не просто його напарником, а й джерелом нових, несподіваних відчуттів у його житті. І нехай відразу перспектива бути постійно під опікою цієї холодної та правильної людини напружувала, зараз вона здавалася досить гарною можливістю повеселитися.

Прийшовши із завдання, Ран попрямував у душ. Вода лилася на нього, змиваючи піт і бруд, але не думки, що так тиснули. Він міркував про все, що сталося сьогодні між ним та Санзу: «Що це взагалі було? Він торкнувся мене, і це було… Дивно. Але я чомусь був зовсім не проти… А потім його пропозиція продовжити… Знущався він чи як це розуміти? Напевно, ніхто не знає, що в голові у Санзу, навіть він сам»

Ран зітхнув, намагаючись заспокоїтись і не думати про те, що сталося. Він розумів, що робота з Санзу буде непростою, але не очікував, що все виявиться настільки заплутаним. Закінчивши, Ран накинув халат і вийшов із ванної.

Увійшовши до кімнати, він був приголомшений, побачивши там Санзу, що сидів на його ліжку. На тому були штани та сорочка, верхні ґудзики якої розстебнуті. Його вигляд здавався грайливим, в очах виблискували пустотливі іскри.

– Санзу? Ти чого тут? – запитав Ран, намагаючись зберегти спокій.

Санзу посміхнувся, його погляд був сповнений впевненості та прихованих намірів:

– Ну як чого? Прийшов задля продовження.

На обличчі Харучіо іскриться посмішка. Він встає і в один крок опиняється перед Раном. Його ще вологе після душу тіло, недбало прикрите одним лише халатом, так манить. Санзу підіймає погляд на свого напарника. В очах того спектр абсолютно різних почуттів: занепокоєння, нерозуміння, бажання, інтерес… І ось руки Санзу вже обвиті навколо шиї Рана.

– Я ж казав, що прийшов отримати обіцяне продовження, – протяжно мовить кожне слово той.

Ран кладе руки на талію Санзу. На що той усміхається, відчуваючи, як його власне збудження посилюється. Він повільно тягнеться до шиї Рана, обдаючи її гарячим диханням, і ніжно цілує.

– Мені так подобається твій запах, Ране, – шепоче тому Санзу, облизуючи його шию.

Ран штовхає Санзу на ліжко. Харучіо з усмішкою підкоряється, спостерігаючи, як бажання все більше заволодіває його напарником. І ось Ран нависає над ним. Санзу, зручно влаштувавшись між руками свого партнера, проводить пальцем по його грудях, відчуваючи жар і напругу під шкірою. Він повільно спускається донизу, до зав’язаного халатного пояса, і, не відриваючи погляду від очей Рана, розв’язує його. Халат спадає, відкриваючи перед Санзу принадну наготу чоловіка перед ним.

Жар бажання пронизує їх обох, коли Ран починає розстібати сорочку Санзу, повільно, наче насолоджуючись кожною миттю. Його губи слідують за пальцями, лишаючи гарячі сліди по шкірі. Ран цілує його, починаючи від грудей, опускаючись все нижче, доки не досягає краю штанів. Санзу затримав подих. А Ран розстібає їх і стягує разом із білизною.

Хайтані, окинувши поглядом оголене тіло партнера, проводить руками по його стегнах, відчуваючи напругу, і шепоче:

– Ти впевнений?

Санзу, не втрачаючи жодної секунди, відповідає:

– Я знав куди йду та підготувався.

З цими словами він відтягує рукою одну частину своїх сідниць, розставляючи ноги ширше. Ран бачить, як із його трохи припухлого рожевого отвору витікає прозора змазка, що лише посилює його збудження.

Санзу, помітивши реакцію Рана, з усмішкою додає:

– Бачу, тобі подобається.

Ран, відчуваючи, як напруга внизу живота стає нестерпною, повільно та обережно проникає всередину Санзу. Відчуття тепла та вузькості від контакту тіл змушують Санзу тихо застогнати. Від цього бажання Рана все зростає, і він починає рухатися. Тіло Санзу звивається під таким натиском, і він відчуває, як усі його нервові закінчення палають.

– Це в тебе вперше? – прошепотів Санзу, його голос тремтить від насолоди.

Ран, на мить завмерши, щоб упоратися з хвилею емоцій, відповів хрипким голосом:

– З хлопцем так.

Санзу посміхнувся:

– Добре… Ти робиш це дуже добре.

Ран, знаходячи впевненість від цих слів, прискорює ритм, проникаючи глибше. Санзу стогне все голосніше, його пальці чіпляються за простирадла, і він відчуває, як тіло повністю віддається заданому ритму.

– Санзу, – простогнав Ран, – ти… Ти такий…

– Продовжуй, – видавив Санзу крізь стогін.

Він спробував глянути на Рана, але очі мимоволі заплющувалися від задоволення. Санзу чув уривчасте дихання Хайтані впереміш із власними стогонами.

– Я… Я вже близький, – прошепотів Ран, його голос був напружений від отримуваної насолоди.

Санзу, відчуваючи наближення розрядки, потягнувся до свого члена. Декілька швидких рухів рукою привели його до оргазму. Тіло затремтіло від хвилі задоволення, а потім він відчув, як Ран теж досяг піка, заповнюючи його своїм теплом…

Минуло близько тижня. Санзу з Раном продовжували працювати разом, що виходило досить добре. Завдання не були складними, тому проблем не виникало.

І ось настав день чергових зборів.

– Хочу відзначити, що партнерство з Раном йде тобі на користь, Санзу. Ваша робота заслуговує на похвалу, і на знак визнання ваших зусиль я надаю вам відгул, – мовив Майкі.

Після поради Санзу та Ран вирішили провести вечір у клубі, де вони вже не раз бували. Атмосфера виявилася звичною: гучна музика, купа людей, запах алкоголю та тютюну. Вони взяли по склянці віскі та сіли за один зі столиків.

Майже відразу до них підсіли кілька дівчат, помітивши Санзу. Він не відштовхував їх, але й не проявляв особливого інтересу. Ран був холодний, даючи зрозуміти, що йому це зовсім не цікаво.

Вони продовжували пити, і Ран раптово відчув, як Санзу під столом торкається його ногою. Він глянув на Санзу, і той хитро посміхнувся. А потім різко встав і звернувся до дівчат:

– Забирайтеся звідси.

Одна з них, простягнувши руку, спробувала вмовити його:

– Ну чому, Санзу?

На що той холодно відповів:

– З’їбалися швидко.

Дівчата неохоче пішли, розуміючи, що сперечатися марно, адже буде гірше. Санзу повернувся до Рана і, спустошивши свою склянку, сказав:

– Тепер ми лише вдвох.

Він узяв Рана за руку і повів у напрямку приватних кімнат. У напівтемряві клубного коридору Харучіо відчув, як напруга та збудження між ними наростає. Вони ввійшли в одну з кімнат, і Санзу, не гаючи ні секунди, притягнув Рана до себе.

– Тут нас ніхто не потурбує, – прошепотів він.

У приватній кімнаті їх накрила хвиля пристрасті. Санзу та Ран злилися у поцілунку. Їхні губи жадібно шукали один одного, дихання стало уривчастим. Санзу ніжно погладжував шию Рана, поступово спускаючись до його плечей, відчуваючи, як під пальцями напружуються м’язи. Хайтані відповідав тим самим, його руки ковзали по спині Санзу, ніби намагаючись запам’ятати кожен вигин його тіла.

Харучіо притиснувся до Рана, змушуючи його відступити до стіни. Їхні поцілунки ставали все більш пристрасними та жадібними. Санзу прикусив губу колеги, змушуючи тихо застогнати. Їхні тіла тісно переплелися, руки Рана спустилися на стегна Санзу, підтягуючи його ближче.

Несподівано їх перервав наполегливий дзвінок телефону. Ран, вилаявшись, дістав його і подивився на екран. Дзвонив брат.

– Блять, – прошепотів Ран, – це Ріндо. Треба відповісти.

Він узяв слухавку і почув схвильований голос брата:

– У мене проблема з базою даних, – голос Ріндо звучав панічно. – Мені дещо треба було, і я заліз туди, але щось не те натиснув. Я дзвонив Коко, але він морозиться, не відповідає. Мені терміново потрібна допомога.

Ран важко зітхає, розуміючи, що доведеться перервати вечір.

– Гаразд, зараз буду, – каже він, і, повернувшись до Санзу, додає: – Доведеться поїхати.

Санзу з очевидним роздратуванням погоджується. Вони виходять із клубу та прямують до машини.

Коли вони прибувають на місце, Ран швидко розв’язав проблему. Він натиснув кілька кнопок, і все знову запрацювало. Ран потер перенісся і стомлено промовив:

– Блять, Ріндо, якого хуя ти лізеш у те, чого не розумієш? Такий момент зіпсував.

Ріндо, зовсім не розуміючи, що відбувається, запитує:

– Який момент?

Ран мовчки пройшов до дверей під пильним поглядом Ріндо, показуючи йому фак на прощання.

Прийшовши до себе, Ран сидів на ліжку і розмірковував про те, що сталося. Він і Санзу так і не змогли нормально відпочити в клубі, а час ще лишився. Ран, обдумав рішення, вирушив до кімнати Санзу.

Він підійшов до дверей і тихо постукав. Той відкрив йому, його очі блищали в напівтемряві.

– Ти прийшов за продовженням? – усміхнувся Санзу, пропускаючи його всередину.

– Думаю, ми не закінчили наш вечір, – сказав Ран, потім нахилився і пристрасно поцілував його, від чого у Санзу навіть перехопило подих.

Харучіо приємно здивований такою ініціативою, і його тіло миттєво відгукується. Ран ривком стягує з нього сорочку, оголюючи груди, і починає жадібно цілувати шию, спускаючись все нижче. Санзу відчуває, як його дихання частішає, коли цей чоловік торкається його губами, залишаючи сліди гарячих поцілунків по всьому тілу.

Ран, не гаючи часу, швидко знімає з Санзу штани та білизну, оголюючи його повністю. Потім окидає того поглядом і трохи посміхається.

– Ти дивуєш мене, Ране, – видихає Харучіо, його голос тремтить від бажання.

Ран проводить руками по грудях Санзу, торкаючи кожен м’яз його хоч і худорлявого, але досить міцного тіла. Потім правою рукою обіймає його, притягуючи до себе, і злегка проводить язиком по його соску. Санзу від несподіванки випускає задоволений гучний стогін:

– Що ти… Ах! – не може стриматися Харучіо, – але ж я не жінка! Навіщо ти…

Відсунувшись від грудей колеги, Ран знову накриває губи того поцілунком. З такою пристрастю і жагою, немов Санзу перший ковток води у спекотний день. Руки Рана спускаються до стегон того, спочатку до зовнішньої частини, потім до внутрішньої. Він відчуває весь жар Санзу під своїми долонями.

– Ну, дозволь і мені щось зробити, – задихаючись від пристрасті, каже Санзу. – Не все ж тобі.

Але Ран, рішуче взявши Санзу за руки, кладе його животом на ліжко.

– Ха, бачу, все ж таки невблаганний, – усміхається Санзу. – Все в першому ящику тумбочки ліжка.

Санзу лежить обличчям у подушку, в очікування подальших дій. Ран ніжно погладжує його сідниці, розсовуючи їх, і той відчуває приємний холод від змазки, що затікає всередину. Потім Хайтані обережно вводить один палець, потім другий, викликаючи у Санзу солодку хвилю насолоди. Харучіо ще сильніше стискає подушку під собою, відчуваючи, як напруга всередині нього наростає.

Ран, розуміючи, що Санзу готовий, виймає пальці та повільно вводить свій член, проникаючи одразу всією довжиною. На що той прогинається, видаючи низький стогін від сильної напруги та насолоди, що заповнює його зсередини. Спочатку рухи Рана були повільними й вивчаючими, ніби він хотів відчути кожну частинку тіла Санзу, але потім вони стали швидшими та наполегливими.

– Ти сьогодні якийсь інший. Сам себе не схожий. Чи це справжній ти? – простогнав Санзу.

– Не знаю, – з напругою відповів Ран. – Може, я просто надто довго хотів цього.

Санзу, відчуваючи, як його тіло здригається від задоволення, тягнеться до свого заду й обома руками розтягує його, роблячи проникнення Рана ще глибшим. Харучіо відчуває, як його збуджений член притиснутий з такою напругою до ліжка, треться об ліжко. Тремтіння охоплює все його тіло, і він завмирає в передчутті.

Поштовхи Рана стають повільними, але сильними, кожен рух ніби проникає в душу Санзу. Потім, з різким і наполегливим рухом, Ран пробуджує в напарнику новий рівень насолоди, від якої той мимоволі скрикує. Ще кілька поштовхів, і Санзу відчуває, як член Рана всередині нього пульсує.

Харучіо розуміє, що й сам ось-ось закінчить. Кожен рух Рана викликає в нього невимовну хвилю насолоди, від якої неможливо втекти. Санзу відчуває, як його тіло накриває тремтіння, і він губиться в цьому почутті цілком і повністю.

Ран, ніби відчуваючи це, посилює рухи, роблячи їх ще більш наполегливими та глибокими. Санзу більше не може стримуватись, його тіло вигинається востаннє, і він кінчає, здригаючись від потужної хвилі насолоди. Ран слідує за ним і падає зверху на майже нерухомого Санзу. Тяжке дихання чоловіків заповнює кімнату.

Поступово приходячи до тями, Ран обережно вивільняє Санзу з-під себе і лягає поруч. Він ніжно обіймає його зі спини, занурюючись обличчям у його волосся. Санзу не відштовхує Рана, лише трохи повертається до нього, відчуваючи тепло його тіла. Обидва чоловіки в задоволенні та спокою, незабаром засинають, занурені в тишу ночі…

Їхні нерідкі зустрічі стали звичною справою. Ран і Санзу працювали в парі на завданнях, а іноді після них усамітнювалися десь удвох. В основному це була чиясь із них спальня. Таке проведення часу увійшло у звичку, і в один день Санзу вирішує спробувати щось нове. Він запрошує Рана до себе ввечері.

Санзу саджає напарника на стілець і каже довіритися йому. Ран не заперечує, і Харучіо зав’язує йому очі. Нічого не бачачи, той чує, як Санзу щось бере та наближається. Він підходить зі спини, торкається рук Рана, складає їх і починає зв’язувати. Ран, посміхаючись, каже:

– Я в чомусь завинив?

– Так, і я тебе покараю.

Санзу зв’язує Рану руки, потім обходить його і постає перед ним. Він починає обв’язувати тіло чоловіка мотузкою, як було показано у схемах, які він вивчав напередодні. Сорочка Рана через тугу мотузку щільно облягає його, підкреслюючи обриси м’язистого торса. Закінчивши зв’язувати, Санзу опускається навколішки та сідає біля ніг Рана. Він береться обома руками за його стегна і розсовує їх. Потім кладе руку на його пах і трохи чекає, промовляючи:

– Бачу, тобі вже не терпиться.

Він починає розстібати його штани й, нарешті, дістає його вже збуджений член.

Санзу заправляє пасмо свого волосся за вухо й облизує член Рана. Через непроглядну темряву перед очима відчуття здаються вдвічі сильнішими, і він випускає низький стогін, що тільки більше заводить Харучіо. Санзу дражнить Рана, облизуючи всю довжину його органу, злегка торкається головки губами. Бажання Хайтані зводить його.

– Будь ласка, – простягає він із благанням у голосі.

Санзу задоволено усміхається, насолоджуючись владою, яку має над своїм напарником. Він нахиляється і бере член Рана до рота, поглинаючи його до самого основи. Той відчуває, як його тіло охоплює хвиля насолоди. Кожен сантиметр його плоті обдається гарячими, вологими губами Санзу, і він ледве стримується.

Харучіо починає повільно рухатися. Його язик пестить Рана, обводячи кожну вену, досліджуючи кожен вигин, тоді як його губи щільно охоплюють член, створюючи неймовірний тиск. Ран відчуває, як його тіло напружується від задоволення, що переповнює його. Він видає ще один низький, переривчастий стогін.

– Ти такий смачний, – шепоче Санзу, на мить відірвавшись, щоб подивитися на Рана, очі якого прикриті пов’язкою, а тіло тісно зв’язане. Потім він знову повертається до минулих дій, збільшуючи швидкість та інтенсивність, насолоджуючись кожною миттю, кожним звуком, який видає Ран.

Кінець близько. Санзу відчуває, як тіло Рана починає здригатися. Він повільно відривається від члена, випускаючи той із рота.

Ран, відчуваючи фінальну мить, не може стриматися. Його тіло напружується востаннє, і він видає гучний стогін, коли сильна хвиля задоволення накриває його.

Він випліскує весь нагромаджений результат зусиль Санзу прямо тому на обличчя. Тепла рідина стікає по його шкірі, і Харучіо заплющує очі, відчуваючи, як краплі торкаються його щік, губ та підборіддя. Він усміхається, розуміючи, що сталося все як він і розраховував і насолоджується результатами своєї роботи.

Санзу, розплющивши очі, дивиться на Рана, чиє дихання повільно стає нормальним. Він облизує губи, насолоджуючись смаком і виглядом свого напарника, який все ще намагається прийти до тями після такого інтенсивного оргазму…

Несподівано Ран отримує виклик від Майкі, який просить його допомогти в одній важливій справі. Хайтані змушений на деякий час залишити Санзу одного вперше за період їхнього партнерства. Той, який звик до постійної компанії Рана, почувається  покинутим та самотнім.

Він не знаходить нічого кращого, аніж утопити свої емоції в алкоголі. Розуміючи, що пити на самоті – не найкраща ідея, він вирішує покликати Ріндо, який, попри свою зайнятість, погоджується провести вечір із Санзу. Вони прямують до того ж клубу, де сівши за столик починають замовляти напої.

За кілька годин Санзу і Ріндо вже неабияк випили. Атмосфера клубу, гучна музика та яскраві вогні створюють ілюзію веселощів, але всередині Санзу вирує буря. Ріндо, пам’ятаючи слова брата про «зіпсований момент», нарешті вирішує поставити запитання, яке довго не давало йому спокою.

– Санзу, – починає він, – що в тебе з Раном?

Той, щойно відірвавшись від склянки, посміхається.

– Ми спимо разом, – відповідає він із відвертою прямотою.

Ріндо дивується, хоч і намагався не показувати це:

– Тобто без почуттів та всього іншого? Просто секс?

Санзу важко зітхає і відповідає:

– Ну, звичайно, а як ще? – він на мить замовкає, ніби обмірковуючи свої слова. – Хоча… – його голос стає тихим і сумним. – Я просто люблю іншого, але це не має жодного сенсу. Може, це й не кохання зовсім, а глибока відданість. Але в жодному разі мені не бути з ним. Хоч я і з ним поряд, але все одно ми надто далеко один від одного.

Санзу випиває все  одним махом, його погляд стає скляним та відстороненим. Він замовляє ще випивки, не зважаючи на здивований погляд Ріндо.

Той, обмірковуючи почуте, відчуває жалість до брата. Адже той, хто такий дорогий йому, виявляється лише об’єктом для розваг, заміною когось коханого, але недосяжного. Та кого саме?

Після кількох хвилин мовчання Санзу та Ріндо продовжують розмову, але тема вже інша.

Ран повернувся додому пізно вночі, втомлений після зустрічі з Майкі. Не встиг він зняти взуття, як з’явився Ріндо з рішучим виразом обличчя.

– Ране, нам треба поговорити, – сказав Ріндо, жестом запрошуючи брата сісти.

Ран відчував, щось недобре, і сів навпроти Ріндо, намагаючись зрозуміти, що сталося.

– Що трапилося? – запитав Ран, піднявши брову.

Ріндо зітхнув і почав розповідати, що Санзу, який напився і зізнався йому в їхніх стосунках і в тому, що для нього просто забава. І взагалі той любить іншого і просто шукає його у Рані. Старший, хоч і намагався не подавати виду, внутрішньо був охоплений люттю та розчаруванням. Він розумів, що між ними з Санзу був просто секс, але все ж таки сподівався, що це переросте у щось більше або хоча б залишиться звичним на довгий час. Але тепер він зрозумів, що це безглуздо. А звістка про те, що Санзу ще й любить іншого, повністю його спустошила. Він знову обмірковував слова брата, а потім мимоволі промовив уголос:

– Не може бути…

– Ране, ти взагалі мене слухаєш? – перервав його думки Ріндо. – Як ти припустився такого? Він просто використовує тебе!

– Я знаю! – різко відповів Ран. – І тебе це не стосується.

– Але як же так, Ране? Я турбуюся про тебе.

– Іди, мені треба подумати.

Ріндо зітхнув і, підійшовши до дверей, кинув на прощання:

– Подумай про себе, брате. Я не бачу нічого поганого у стосунках без зобов’язань, але як бачу це не зовсім те, на що ти очікував.

Залишившись, Ран почав обмірковувати все почуте. Він не хотів цього визнавати. Санзу любив іншу людину, і Ран знав, кого саме. Однак, щоб упевнитися, він вирішив піти та з’ясувати все особисто.

Коли Ран прийшов до Санзу, той все ще був трохи п’яний після їх з Ріндо вечора в клубі:

– Радий бачити тебе, Ране. Невже не міг дочекатися нашого наступного разу? – усміхнувся Санзу.

Але Ран був серйозним.

– Санзу, мені треба поговорити з тобою. Скажи мені, чи це все правда? – спитав він, дивлячись прямо тому в очі, його голос був сповнений напруги.

– Про що ти?

– Про те, що поки я тебе трахаю, ти думаєш про Майкі, блять, – випалив Ран, його голос тремтів від гніву.

– Що ти таке кажеш?

– Те, що ти Ріндо розповів. Думав, я не зрозумів, про кого ти так завуальовано говорив? Хоча навіть не в тому суть, про кого ти… Навіщо ти так, Санзу? – очі Рана горіли люттю та болем.

– А що ти пропонуєш?Стосунки? Ну, вибач, але це не для мене, – холодно відповів Санзу.

– Тоді ті стосунки, що були між нами, також не для мене. Якби все було хоч просто сексом без зобов’язань… А ти. Ти скористався мною. Я був заміною твоєму бажанню лягти під Майкі. Блять, як я одразу не зрозумів. Почуття до тебе затьмарили розум, коли ти виявив до мене інтерес, і я не зміг тверезо оцінити ситуацію. Який же я дурний, – Ран майже кричав, його голос був сповнений розпачу.

– Стривай, які почуття… Про що ти? – в очах Санзу майнула тінь паніки.

– Про мої до тебе, блять, почуття, Санзу!

– Ммм, – протягнув Санзу. – Зрозуміло.

– Зрозуміло йому. Все, гаразд. На цьому ми, мабуть, закінчимо.

– Так, давай. Було приємно провести час.

– Невзаємно, – відповів Ран, його голос був холодний і сповнений розчарування.

Ран, стиснувши кулаки, розвернувся і пішов, залишаючи Санзу одного. Тиша заповнила кімнату. Санзу залишився сидіти на тому ж місці з тим самим виразом обличчя. Здається, всередині нього нічого не змінилося.