Палкий Опівнічний Поцілунок

Він стояв прямо на верхівці піраміди Майя. З якогось дива, споруда виглядала свіжою, наче нещодавно добудованою. Камʼяні блоки щільно прилягали один до одного, місячне сяйво підкреслювало бездоганність полірування. Одна із похилих сторін мала сходинки, що підіймалися до середини і упиралися в головній вхід. Крізь віконця і арки проглядалася освітлена смолоскипами кімната з алтарем. Пригаючи з карнизу на карниз, до верхівки піраміди підіймалася Вона.

Втомившись від очікування, Він дістав із рюкзака маленький стілець і всівся на піку піраміди. Вона декілька хвилин карабкалася догори, а Він сидів на стільці… і мовчав.

Коли Вона обережно ступила на останній блок, Він підвівся і сказав басистим голосом:

— Нарешті.

Він звучав наче бочка, хоча й був струнким солдатом. Вона від цих слів не засмутилася, а лише посміхаючись відповіла:

— Кусь 🙂

Але Він поспішав і благаючи її поквапив:

— Ну давай вже.

Вона випросталася і потягнулася своїми губами до його губ. Але в останню мить її персонаж провалився крізь текстури і палкий поцілунок — поцілив нижче пояса. Обоє зареготали, на підлогу впала і зрадницьки голосно грюкнула клавіатура.

Певно що прокинувся хтось із дорослих, бо вже за мить Він жіночим голосом прокричав на весь храм:

— Скіки можна грати?!! Ти час бачив?! Зараз же вим[EXIT]

🔥🌙💋