Очі які бачили все

Кришталеві очі не випромінюють жодної іскри чи особливої волі до життя повільно вивчали кімнату. В якій начебто знають кожен міліметр, але знову і знову знаходили щось нове або якось прикрашали старе. Ось потріскана фарба на дверях, а там трохи далі новий білий комод, який іноді служив господині такими собі сходами, щоб дістатися верхньої полиці. Раптом картинка стала каламутною, наче в кімнаті хтось курив і видихнув дим просто в обличчя. Але… здається, вони плакали. Очі, які зачаровували сотні людей, заливались солоними краплями.

Але чому? Чому такі гарні очі плачуть так гірко, але так тихо. Настільки, що навіть сама власниця настільки прекрасного творіння Всевишнього не чула свого плачу. А білі з легкою жовтизною від куріння зуби покушували пухкі губи майже до крові. Вона соромилася своїх сліз, тому ніхто і ніколи не бачив їх, і не чув як вона схлипуючи судомно витирала крапельки, що стікають по щоці.

– Чому все так? За що мені це?

Вона промовляла ці слова щоразу відповідаючи сама собі і думаючи про те, як їй вибратися звідти, де навколо пластикові квіти, як і люди з їхніми почуттями та виразами обличчя. Які змінювалися як декорації до нового епізоду старого, сповненого упереджень фільму.

Коли з її очей упала остання сльоза дівчина піднялася і витерши обличчя подивилася в дзеркало промовляючи тихим трохи низьким голосом:

“Ти знову плакала, навіщо? Знаєш же що без толку, потрібно взяти себе в руки і привести в порядок личко”

Тяжко видихаючи вона змирилася і доглядала себе після милуючись результатом трудомісткої роботи. Відчинивши ненависні двері дівчина вмить змінила вираз обличчя на легку посмішку, яку підкреслював ніжний рум’янець на щоках. Пройшовшись коридорами, дама вже стояла навпроти дверей вітальні і чуючи звідти якийсь шум. Спочатку акуратно, але після досить швидко відкрила їх, бачачи перед собою наступну картину:

П’яний чоловік років 30, явно не в змозі скласти навіть пропозиції, тримав у руках напівпорожню пляшку коньяку і явно нетактовно ухльостував за молодою підлеглою. Яка, мабуть, і притягла 90 кілограмову тушу додому. Дівчина, подякувавши їй, сказала скоріше вимітатися і підійшла до нього. Чоловік навіть не розрізняв особливо, перед ним чоловіка чи повія з бару. Вони йому були “на одне обличчя”, тому продовжив поводитися так само, як і з попередньою дівчиною.

Вона вже за звичкою уклавши його хотіла піти, але … його тваринне бажання не хотіло відпускати милу даму.

– Лейло, солоденька, йди до мене

“Тільки не це” – подумала дівчина різко забираючи руку з огидою на обличчі. Прикриваючи очі, вона відхитнулася, схопившись за голову. А він розлютившись відкинув її на підлогу схопивши за волосся. І так було майже щодня, за винятком тих, коли чоловік втік кудись. Вічні скандали проїли в її серці стільки дірок, що воно мало не розвалювалося. Тому, можливо, цього дня вона хотіла покінчити з усім.

Вона знала цей будинок в ідеалі, і швидко вибравшись з-під нього підбігла до столу в якому був пістолет. Судорожно взявши його в руки, вона чомусь відчула безпеку, якийсь захист у вигляді зброї. І її руки вже не тремтіли… А в очах був абсолютний холод і байдужість. Але ось чоловік злякався, навіть трохи тверезіше почав міркувати. Він рвонув до неї і в цей момент несподівано почув звук натискання на курок. По тілу дівчини пробіглися мурашки і до моторошного страху холодок. Від страху тремтіли навіть губи, з яких почулося тихе:

– Я це зробила…

….. далі буде.