Очі, погляди і емоції

В неї очі —скляні майже, чорні-чоренні. Холодні, як обсидіан. Скрежуть-ріжуть.

В нього — схожі на літній дощ, зелений з мигдалевим. Такі ж фактурні, як і олійні фарби.

Вони теплі.

Основні акценти в портретах — очі та кисті рук. Він це знає краще за всіх. Її погляд, задається, однаковий усюди.

Він тáкож знає, що це не так. Емоції, хоч і притуплені, мружаться-котяться в неї в очицях.

Мовчання — гріх?

Вони мало говорять коли десь разом співіснують. Майже ніколи, по-правді. Скоріше, обмінюються невербальним.

Вона пахне кавою і чорнии шоколадом.

Він — тими ж олійними фарбами і зеленим чаєм. Подекуди озоном.

За деякий час такого часопровдження, він навчився розрізняти усі її емоції.

Вона моргала коли знічувалась; підтискала губи, коли була зацікавлена в чомусь; мружилась і брови зсувала коли була невдоволена; а коли, ах, коли вона була певною мірою щаслива, вона піднімала кутики сухих губ;

безліч емоції читлись у її очах, варто їй було тільки глянути на нього.

І кожну з них він міг зобразити в своїх картинах.

Все частіше з’являлися серед полотен монохромне обличчя. І виразний, наче справді живий погляд.

Вона дозволяє собі розслабитись перед ним.

Він вважає це досить хорошим досягненгям.

Вона потягується у нього в майстерні і з-під напів розкрити вік глядить на нього. Рідко хто бачив її такою.(Ніхто)

Ще один ескіз в чорному блокноті.

Скільки їх уже?

Вона плавна і різка водночас. Парадигма.

Метелики летять на штучне світло.

Він метелик?

Відповідь у її очах.

В нього фаланги пальців тонкі, павучі вважай, упододоблюються до пензлів. Часом фарби залишаються і до ліктя. Кисті помарковані чорним чи білим.

В неї пальці пальці піаніста. Вона прочісує ними коси і кидає ножі.

В нього очі літні. Довірливі, проте впевнені.

В неї — залізні. З відблиском вічної скорботи.

Вона відкриває свій смуток.

Він обмальовує його восьмим графітом. Найтемнішим, бо така вона.

Вони мовчать, мовчать зовнішнє.

В неї погляд такий кольоровий;

Вона кліпає часто, як звичайна людина.

В нього дощ у погляді. Усміхається.

Вони розуміють одне одного без слів. Навіть зізнання у почуттях і емоціях вони в(и)дихають мовчки.

В той день вона вперше стає кольоровою серед його монохромних полотен.