Ось і знову

Мої хороші, я дуже старалась над цією роботою! Тому прошу написати коментарі, де висловите думку щодо цього розділу) 

– Хей, Спартачок, привіт! – хлопець, махаючи рукою, підійшов до них ближче. Чоловік, до якого Женя звертався, повернувся на джерело звуку і усміхнувся, в серці Яновича лампочка засвітилась, а разом з нею і батареї. Стало так світло і тепло… Здається, люба емоція на обличчі Спартака стає подобатись Жені. Можливо, це початок чогось більшого.. міцнішої дружби, а можливо й кохання?
– Привет, Жень.( Привіт, Жень) – Суббота також був радий бачити товариша. На це вказував його м’який погляд і плечі, що розслабились як тільки той побачив Яновича. Співрозмовник «чорного» з легким здивуванням дивився на чоловіків.
– Жень, подожди несколько минут я закончу разговор ( Жень, почекай декілька хвилин, я закінчу розмову) – після цієї репліки, актор слухняно кивнув і показавши рукою на якесь кафе, пішов туди. Він хотів трохи поспілкуватись з Спартаком, оскільки засумував. Не дивлячись на те, що вони ледь-ледь знайомі, цей «Чорниш» став для нього чимось вирізнятись поміж інших. Вони переписувались кожного дня, і здається, тепер ще й бачитись будуть.
Довго чекати не довелось, Чорниш вже за декілька хвилин сідав біля Яновича, вітаючись. Настрій у молодшого точно був хорошим, чи можливо став хорошим коли Женю побачив… невідомо.
– Ти мені вчора так і не написав, до речі!

– Прости, замотался. Готовился к лекциям…

-А я тебе чекав, а ти підманув)

– підманула підвела? Кажется, ето с украинской песни. ( Підманула підвела? Здається, це з української пісні) – ледь чутно сміючись, проговорив Спартачок. Зовсім недавно він почав частіше слухати українську музику, народні не виключення.
– Ооо, ти так милозвучно звучиш українською, я б ніколи не подумав. – росісіянською мовою Спартак звучав досить різко і грубо, здавалось що кожного разу він відрізає шматок металу, а українська ж у нього ніжна, мила… Женя хотів би частіше її чути.
– Ох, та перестань тьі, какое «мелозвучно», тьі вообще о чем? – Спартачок трохи засоромився. Його стан видавали рожевіючі щічки і усмішка на обличчі. Женя ж для себе підмітив, що це дуже мило і він хотів би бачити таке його обличчя частіше. Воно як діамант, що сяяв на сонечку. Ярке і приємне на погляд. Ох і повезе його дружині.. На секунду хлопець вхопив себе на думці, що заздрить. Проте вирішив це проігнорувати і просто викинути з голови.
Жені подобалось проводити час зі Спартаком. Він такий таємний і у той самий            час розумний. Хотілось вивчати його, як старинну книгу з багатьма різними записами написаних невідомою мовою. Звичайно, упродовж подорожі його катакомбами і розгадуючи всі загадки, можна дізнатись щось більше про володаря цього помістя. Женя не вірив у кохання з першого погляду, але якщо це воно? Кохання завжди підкрадається підступно, накриваючи свою жертву з головою. Неначе хижак, що полює на овечку. Воно як нескінченна пристрасть, яка займає серце і палає натхненням, даруючи відчуття щастя, що охоплює все тіло і робить наше серце вільним і співучим. Це прекрасне поєднання вірності, поваги, ніжності та романтики. Коли кохаєш, ти робиш це з душею та повним серцем, як найкращий дерев’яний міст, на якому будується взаєморозуміння та довіра. Кохання – це вогонь, який запалює серця та душі, і він горить назавжди, ніколи не гасне, розпалюючи кохання у душах двох сердець. Проте зараз, Женя зовсім не впевнений, що зможе відчути щось подібне ще раз.
(Це не реальна історія Жені. Все вигадано мною!)
Женя був зовсім малим, коли зустрів Марину – свою першу кохану. Вони зростали разом і відчували необмежене кохання одне до одного. Проте життя було нещадним – родина Марини переїхала в інше місто, не зважаючи на всі благання доньки залишитись тут. На жаль для пари і на щастя для сім’ї Марини, її мама отримала дуже хорошу роботу поза межами їхнього міста, тому були вимушені переїхати… Проте Євген і Марина все ще кохали одне одного. Актор шукав шлях до дівчини, перелазив багато сайтів, телефонував на номера її рідних, і коли знайшов, виявив, що вона стала невиліковно хворою. Після цього він негайно приїхав до неї, стараючись хоча б якось допомогти. Не покладаючи рук, старався знайти лікаря, що міг би допомогти його дівчині, і навіть знайшов! але… смерть з косою забрала її скоріше. Женя не встиг буквально на декілька годин..
Кохання було коротким, але яскравим, Янович зберіг свої спогади про неї в своєму серці, ніколи не забуваючи своєї першої коханої. Раз у рік, на день її смерті, він приходив і годинами розмовляв з нею, розповідаючи про щось новеньке. Кароокий розумів, що Марина не хотіла б бачити його страждання і хотіла б для нього всього самого найкращого, тому старався жити повним життям.
З роздумів Женю знову вивів легенький удар по плечі. Спартак дивився а нього трохи стривоженим поглядом.
– Все впорядке? ( все добре?)
– Так-так, трохи замислився. Вибач, про що ти говорив?
Після невеликої паузи, Суббота все таки повторив
– Я говорил, что очень рад видеть тебя сегодня и что совсем не ожидал єтой встречи ( Я говорив, що дуже радий бачити тебе сьогодні і що зовсім не очікував цієї зустрічі)
– А, я також не очікував, їхав додому і випадково побачив тебе.
-Мьі с моим коллегой решали некоторьіе деловьіе вопросьі, прости что заставил ждать
– Ти говориш, неначе ми на побаченні..
Ай справді . Безлюдне кафе ввечері – це справжній осередок для коханців, який заслуговує на увагу. Коли переступаєш поріг, здається, що зупинився час і ти опинився в неповторному світі, де звуки на вулиці вже не мають значення. Все навкруги занурене в м’яку таємничість, тиху музику, аромат кави та квітів. Із стелі висять теплі ліхтарі, які надають особливу атмосферу. Крісла та столики розташовані затишно, немов призначені для романтичних вечорів удвох. Неодмінно привертає увагу декор, який складається з ніжних вазонів, свічок та прикрас, створюючи відчуття ніжності та спокою. У цьому кафе можна насолоджуватися найрізноманітнішими напоями та десертами, що зробить ваш вечір незабутнім. Безлюдне кафе ввечері – ідеальне місце для романтичного побачення, де можна зануритися у світ безтурботної любові та насолодитися тихими миттєвостями.
– Ахаха, а почему бьі и нет?( А чому б і ні?) – зустрівшись із здивованим поглядом навпроти, Спартак посміявся.
– Та ну тебе, краще давай замовимо їжу.

***

Вечірні вулички міста затишні та загадкові, як відкрите джерело, що запрошує гостей до свого таємничого світу. Щойно сонце заходить за горизонт, вони покриваються темною вуаллю, яка надає їм нових звучань та відтінків. Поміж будинків, скрізь постають світлі, яскраві вікна, які виглядають на вулицю, наче чорнильні плями на папері.
Все світло, що залишається, відбивається у калюжах на асфальті, створюючи мерехтливі плями. Ще поки світло, але вже помітно, як з темряви починають вирізнятися різні відтінки кольорів, насиченість яких набуває нових звучань під час вечірнього світла. Нічний вітер насичений запахом вогню та вологим ароматом землі, плавно рухається вулицями, ледь притискуючи на своєму шляху листя та маленькі гілочки, які кинулися на втіка.
Вечірні вулички міста – це прекрасне місце для пошуку нових ідей та творчих задумів. Тут можна відчути непередбачуваність та свободу, що надихає на пошуки нових пристрасних спогадів.
Посеред цієї тиші, двоє хлопців весело крокували поміж будинками, а один із них привертав увагу не тільки свого співбесідника, а й інших людей навколо, своїми рухами, емоціями і голосним сміхом, що неначе спів пташки розливався по холодному повітрю темної вулиці. У темноті, зазвичай, ховається все саме хороше або найгірше, що можна лише уявити. Саме тому нічні монстрики, яких так сильно бояться діти, існують лише у найтемніших куточках кімнат.
Ось і час розходитись..
– Дякую тобі за сьогодні. Я приємно провів час і зміг відволіктись від роботи
– Всегда пожалуйста, предлагаю так каждьій день встречаться
– Було б не погано

На цьому хлопці попрощались і розійшлись. Спартак на таксі, а Женя пішки, оскільки до його дому залишалось декілька метрів.

***

Сьогодні справді був хороший день. Не дивлячись на ті повідомлення… Проте, Женя спихнув їх на жарт когось із його знайомих, кого він не записав у своїх телефонній книзі.
Єдине, що хотів зараз Женя це в душ. Після важкого дня, коли душа переповнена втомою та безладдям, це стає найкращим способом відійти від реальності на декілька хвилин.. Хлопець відчуває, як гаряча вода, що струмує з душової голівки, розслаблює його м’язи та пом’якшує напругу, яка збиралася протягом усього дня. Під сильним струменем води він забуває про проблеми та турботи, які диктували його день, та на мить відпускає весь стрес, який в ньому накопичився. Вода грає на його тілі, масажуючи м’язи та змиваючи увесь напружений настрій. Він закриває очі та зосереджується на відчутті тепла та комфорту, яке панує навколо нього.

Стандартний білий халатик і такі ж самі капці були на молодику. У руки відразу потрапив телефон, шукаючи там щось новеньке. І він таки знаходить. Повідомлення від того самого користувача, але тепер фотографії були зроблені буквально біля вікна його квартири. Не дивлячись на те, що Женя жив на 8 поверсі і ніхто фізично не міг залізти до нього на балкон, хлопець одразу пішов перевіряти його. Там нікого не було. Це стає вже реально страшно, тому, не довго думаючи, Янович починає збирати речі.

Він повертається в Житомир.

Не забуваємо про мій тг канал !

  Приєднуйтесь

https://t.me/kaomine

Або по назві ” kaomine ” Буду вас чекати)