Глава 2

Насправді дивні відчуття,коли ти просто дивишся на людину і відчуваєш таке…..

Але я ніколи не задумувалася за це, так як я ще той змерзлюх, я завжди списувала це на холодні батерії, або стрес.

Перед мною стояла усміхнена дівчинка. Вона була одягнена в чорні спортивки,біли топ, та та чорну накидку, волосся було зібране в хвостик  та,ніби,світилося на сонці, обрізані пасма легенько спадали на її бліде лице.

-«все нормально?»- здивовано спитала мене Софія Куземчак, сідаючи поруч

-«аммм…тааак, просто…. все добре»- зніяковіло спитала я

-«хааха ясно… та так, хотіла спитати чи тебе хтось запросив теье на тусу?»-спитала вона

-«ти зараз реально? мені за все життя тільки одну валентинки дарували і то то був мій найкращий друг… це ти в нас на росхват»-піддразнюючи сказала я

-« ха ха ха, але так, я вже йду з 11класником» хвалючись сказала Софа

-« той з туалету?» з величезною заздрістю і якимось незбагненною ревністю спитала я

-«да»-либлячись сказала Софія і добавила: « йдем в туалет»

Я погодилась і ми вийшли з кабінету

По коридорах бігали діти, викрикуючи щось один одному,. Я б хотіла вернутися в ті безтурботні дні, коли я мріяла вирости і стати хоча б трішки схожою на себе зараз. Мабуть, це класно, що я виправдала надії себе минулої. Мені подій сподобалося б зараз як я виглядаю, з ким дружу та чим займаюся, проте я думала, що життя буде, хоч трішки різноманітнішим. Але я не жаліюсь на це. Враховуючи мій характер, моє життя піжхолить мені на всі 100%. Єдине зо б я хотіла це: зрозуміти математику та полюбити когось.

І от невстигла я збагнути, як ми вже стояли перед великим дзеркалом. Я вже по звичці, заходячи в туалет, шукаю в кого то можна взяти хоча б тяжечку. Та нажаль, внучки нашої вчительки не було в школі, а отже і мого спокою

Я повернулася до Софії, яка почала знову говорити за вечірку

-« знаєш я напевно що не піду туди»-сказала я

-« ти що? це найбільша тусовка за весь рік! чєлка ти походу перегрілася»-нервово кинула дівчина: « чуєш, це ж вже сьогодні ввечері, хоче я прийду до тебе і ми разом будемо збиратися:намалюємося, вдягнемося. Я тобі обіцяю МИ БУДЕМО НАЙКРАЩИМИ ТАМ.»

-«хахаха добре, давай в мене на 16,добре?»-сказала я

Наступні уроки пройшли спокійно. Ми з Лізою обговорювали новинки в сфері фентезі, з Вікою обговорювали новенький яойчик. Після школи я швиденько зібралася і пішла готуватися до приходу Софи

                                                         16:05

В двері постукали і я зразу пішла відчиняти.

Перед дверима стояла Софія з цілими сумками одягу та косметики. Я впустила її в квартиру, а сама пішла заварювати улюблений чай з м’ятою. Софія зразу попрямувала в мою кімнату. Вона добре знала мій дім, Софія частенько приходила до мене.

Я зайшла в кімнату поставила чай на столик і ми почали готуватися.

                                                        17:10

-« таааакс, який тобі робити макіяж? Нюд, чи може щось цікавіше» вмостившись на мені, спитала Софія

-« роби як хочеш, я довіряю тобі» сказала я, тормози соромлячись пози в якій ми сиділи.

Софія навідміну від мене поводилася дуде спокійно.

                                                       17:47

-« ну от, ще трошки і закінчимо», уважно виводячи візерунки на моїх скучає сказала Софія. Її ніжні руки буди у мене на ключицях, так вона, мабуть, тримала рівновагу, щоб не впасти на мене. Вона схилилася над мною, зоб витерти косяк так близько, що наші носи ледве не зіткнулися. В одну мить я зрозуміла, що моя рука стоїть прям на її талії, я швидко прибрала її та трошки відхилилася. Софія швиденько зіскочали з мене і почала милуватися своєю роботою.

-« на конкурсах я часто малювала інших»-згадала вона беручи чашку чаю

-«ну як тобі, я дум…»-не встигла завершити фразу Софія, як вона зачіпившись за свої сумки впала і розлила на себе чай.

-«швидко знімай топ, ще не зватало, щоб ти сьогодні опіки получила»- сказала я і почала помагати подрузі

Через секунду Софія стояла в одному ліфі і зніяковіло дивилася на мене. Мабуть, я також не виглядає дуже впевенено. Тому, щоб розвіяти незручність я пішла запирати пляму.

Вдягнувши свої наряди, ми вийди з досу і попрямували до дому Арсена Космини, нашого однокласника, який і організовував славнозвісне паті. Занурившись ми пішли через парк. Падав рапатий сніг, Софія пила каву, а я матчу. Навколо нас метушилися люди, обнімалися парочки. Надворі була атмосфера кохання

-«ми майже прийшли»-сказала Софія і ми повернули за ріг.

Перед нами був величезний красивий будинок. Ми прийшли трішки раніше, щоб допомогти підготувати будинок до святкування.

Зібралася більша частина моїх однокласників. Я з Вікою вішали гірлянди, Дарина і Ліза Бугір клеїли сердечка на стінах, хлопці встановлювали цілу коробку, призначену для анонімних Валентинок. Через годину ми закінчили. Напої охайно стояли на столі, перекус був розкладений по тарілках, а декорації чудово доповнювали інтер’єр будинку.

                                                              20:00

На 21 мали прийти гості і так як вся робота була виконан ми думали чим зайнятися

-може в бутилочку?)- спитала Віка

Дехто радо заохкав, дехто був не найбільшому захваті. Але, подумавши п’ять хвилин і знайшовши пусту бутилку ми розсілися в круг. Справа від мене сидів Вова, а зліва Поліна.

-Я кручу перша – крикнула Софія

Всі уважно слідкували за бутилочкою, добре знаючи, яка доля випаде тому на кого вона вкаже. І ось, я забула як дихати. В останні миті бутилочку показувала на мене,майже зупиняючи свій рух. Моє серце колотилося мов дурне, руки змокріли, а на щоках появився легенький румянець. Я вже готувалася вставати, як помітила, що горло бутилки зрадницьки просунувся направо. Я не знаю чому, але всередині все обірвалося. Я ніколи такого не відчувала, чи то злість, чи рев…..

Не бажаючи дивитися наступні дії Софії та Вови, я мовчки встала і побігла в туалет. Сівши на землю, я відчувала,як всередині все просто вирує. Таке враження, що от от і я заплачу. Я не знала чому, ми ж просто друзі, як я можу її ревнувати до нього, це просто гра. Тай взагалі, яке я маю право так думати. По моїх щоках полились сльози і я почала задихатися. В одну мить, я почула, як дверна ручка опускається. Я почала проклинати себе за те, що не закрила двері на замок. Я сиділа і не оберталася, не хотіла бачити хто прийшов, надіялася, що якщо хтось побачить мере в такому стані, то не стане чіпати. Але ні, так не сталося. Перед мною на коліна опустилася Софія. Вона не почала розпитувати, що сталося, просто притулилася до мере та стала витирати сльози. Мені стало так приємно, що вона замітила мою відсутність,але в одночас і соромно. Я не знала, що вона собі понавидумує. Коли я ступила я з думок на землю, перед мною була така картина: Софія і я з 4 см між нашими лицями. Я глянула на неї і мною ніби щось заволоділо, я взяла її за плече і…..

Хуууу, чєлки, я зараз здохну зі сорому та сміху, який відчуваю зараз. Якщо тій курві на сподобається мій фанфік, я вилию на неї ціле відро того чаю