Оповідь про Змія з острова, його друга швайнокарася та василіска зі східних земель

Оповідь про Змія з острова, його друга швайнокарася та василіска зі східних земель

···························

     Деякі історії мають сумний початок. Як от Змій, що від суму і туги по берегам Криму, поринув у глибокий сон. Такий глибокий, що ні блискавки Нептуна, ні палаюче каміння з неба не могли розбудити його.

Коли гігантський василіск зі сходу зауважив це з Ай-Петрі, то своїми неповороткими лапами спустився з гір, лякаючи живих і тих, хто заснув навік.

Здригалася під його вагою земля. Обрізані ворогом крила, вже давно позбавили василіска можливості піднятися у небо. Тому, ніби мстившись землі, що прийняти його не хотіла – він руйнував усе на що вступав.

Василіск, вправно керуючи своїм зміїним хвостом у воді, підплив до острова, де спав Змій.

Переконавшись, що давній його ворог спить, він дзьобнув його кілька раз, а як не отримав ніякої відповіді – заспівав. Так, що скелі тріскалися, а берег поблизу здригнувся від жаху і болю.

Спів василіска, що радше був проповіддю смерті, пробудив почвар морських безвольних, що піднялися з глибин, і ринули на берег України нищити усе живе і руйнувати вічно застиглі у миті споруд.

Це була довга зима, що тривала місяці, навіть, коли сніг розтопився, а сонце нагрівало море.

Так, це все ще була жахлива зима під час якої василіск віддзьобував по частинці Змія, якому снилися розмови з греками, забави з козаками та привітні киримли з Криму.

Це були чудові сни про минуле і нелегко було прокидатися, коли реальність була такою важкою.

Можливо ця історія так і залишалася сумною, якби не жвавий швайнокарась, що полюбляв читати історії про козаків.

Карась з головою свинки був значно менший за розміром Змія чи василіска, тому просто відплисти і розбудити товариша він не міг, тим паче, коли поруч був василіск, що своїм поглядом вбивав, а хто виживав – гіпнотизував.

Але серед друзів швайнокарася були срібний одноголовий орел, вершник, лев та грифон, що підказали йому один спосіб, що враз пробудить навіть Бога – це  молитва до дій, що передбачала заклики до пробудження, і сльози тих, хто потребував допомоги. Але була одна важлива умова – голоси мали бути зі всього світу і вони безнадійно мали потребувати допомоги саме того, хто спав.

Швайнокарась жив у Чорному морі і йому було важко обплести весь світ так швидко, поки Змій спав і його дзьобав василіск. Тому різні гінці зі всього світу допомогли зібрати голоси молитв та чаші сліз у одну невелику скриньку. І білий орел чимшвидше приніс її швайнокарасю.

Сам птах не міг підлетіти ближче до Змія, бо міг спровокувати василіска проспівати ще одну проповідь смерті, яка б зачепила і його рідні землі.

Тому, отримавши скриньку від товариша, швайнокарась оминаючі морських потвор, ховаючись між скелями та долаючи спеку, опівночі досягнув острова, де спав Змій.

Місячне сяйво відбивало зображення василіска, тому швайнокарась був обачний і дивився на нього через воду, а як василіск відволікся на далекі вогні – відкрив скриньку.

Це була дуже тужлива і прониклива мелодія, сповнена надії і суму, наділена визнанням болю та готовності навіть крізь страждання рухатися вперед – це була мелодія, просякнута рідними мотивами, але переплітала у собі стільки різних голосів здалека. Це був щирий запит про поміч.

Адже до сну Змій був охоронцем острова і морських шляхів, що вели до Європи. Зі сном Змія ці води втратили захисника, а василіск зі своїми почварами морськими спричиняв багато бід стільком землям по світу всьому.

І спів зі скриньки пробудив Змія, настільки потужний був голос заклику, що оглушив він навіть василіска. Той впав у воду і хвиля віднесла того вдаль. Оглушило і швайнокарася, але йому вдалося зачепитися за скелю поруч та  втриматися.

Побачивши, що відбулося довкола, коли він так солодко спав, Змій хотів оплакувати земний біль та страждання три дні і три ночі. Однак, швайнокарась швидко пояснив товаришу, що потрібно спершу допомогти портам постачати товари через море і охороняти морські шляхи від зазіхань василіска.

Так, василіск зі сходу настільки перелякався, що відплив до берегів Криму і знову поліз на Ай-Петрі, але він будь-якої миті міг відчути слабкість і знову полізти у воду.

Змій погодився. Тому поспішив на поміч, тим, хто допоміг його пробудити, хоч би як йому було важко дивитися, як зовсім недалеко росіяни нищили його любу землю.

– Дідусю, а хто такі росіяни?

Дідусь Михайло усміхнувся і, поправивши ковдру онуці, відповів:

– Ніхто, так себе уже ніхто не називає.

сто тридцать сьома ніч як дідусь Михайло розповідав про боротьбу українців і світу з росією

···························

Довідка з Вікіпедії
Острів Зміїний (дав.-гр. Λευκός, грец. Φιδονήσι, тур. Yilan Adası) — острів у Чорному морі, що належить Україні та визначає її територіальні води. Давні греки називали його «Острів Ахілла», через те, що там було розташовано храм Ахілла і похований сам Ахілл.
Василіск (від грецької βασιλίσκος — «маленький цар») — міфічна тварина, яка мала голову півня, хвіст змії (дракона) та тулуб жаби.

Швайнокарась – риба з головою свині – став мемом у російсько-українській війні. Росіяни використовували зображення для образливого зображення українців, але українці надали «притулок» швайнокарасю і зробили величезнку лькість артів та іншої продукції з ним. Наразі ця тваринка не є нічим образливим.

Білий орел, вершник, лев та грифон – відсилка на герби деяких союзників України.