Операція ” Біг до моря “

Рая прокинулась зранку від того, що хтось подзвонив в двері. Нехочучи встала і поплелась в коридор, відкривши двері вона побачила на порозі що денну газету “La figero”. Взявши газету вона зайшла до дому і закрила двері. Зайшовши на кухню вона кинула газету на стіл і протерла очі після чого, поставила чайник. Заваривши собі кружочку чаю вона сіла за стіл і з чайком вона почала читати газету. Прочитавши перший заголовок, який голосив про початок війни вона від шоку випустила кружку гарячого чаю. Кружка впала на підлогу і розбилась на сотній маленьких частин, водночас обпікши ноги дівчини. Вона вскрикнула коли відчула різкий пекучий і ріжучий біль в ногах.
Відложивши газету вона швидко почала все прибирати проклинаючи цей день. Викинувши розбиту кружку в смітник вона взяла газету і далі продовжила читати. В газеті також писало про допомогу Великобританських військ, про деклорацію сера Едварда Грея, бомбу в Люневилі, варварське порушення нейтралітету. Прочитавши ці гасла то стало зрозуміло, почалась війна.
Нічого не сказавши вона сіла, з її голови не виходили думки про Франсуа, згадавши про сон який їй приснився цієїж ночі вона задумалась, чому це її сестра була в військовій формі. Тепер крім страху за хлопця вона почала боятись і за Аду.

В Ади на відміну від Раї, ранок починався не з чаю, а з маршу. Передові частини вибили прикордонні війська Бельгійської армії, тому вони без перешкод продвигались на північ.
Маршируючи по дорозі вони зустріли маленьке село, яке не було нанесено на мапу. Артилерію тривожити не хтілось та й сенсу великого не було, можливо там навіть нікого немає, але солдати напряглись. Підходючи до того села дівчина натягнула на голову шолом.
Почала вглядатись в вікна. В темряві приміщень вона побачила якийсь рух.
Ада – хтось є в будинку на 11 годин. – сказала вона колезі який йшов біля неї. Через кілька секунд після того як вона це сказала почувся постріл, який збив шолом з голови дівчини, від такого вона впала разом зі своїм шоломом. Всі солдати розбіжались і їх осипав град куль Бельгійської армії, а вона лишилась лежати по серед дороги. Через мить вона відійшла від шоку і перекотившись вона злізла в канаву.
Ада – ” чорт, я чуть не вмерла!” – пронеслось в неї в голові, пробуючи віддихатись. Тяжко дихуючи вона взяла свою гвинтівку до рук і передьоргнула затвор. Підлізжши до своїх вона виглянула і побачила як з кожного вікна тих будинків виблискували вспишки вистрелів. Сковтнувши вона запитала
Ада- що робим ? – почала стріляти в приблизне розположення ворога.
Хлопець – не знаю, пробуємо поцілити в них. – так само відстрілюється.
Ада – так стрілятись довго будем, можем спробувати проповзти і закидати їх гранатами. – запропонувала свій план дій.
Хлопець- ти дура ? Це ризиково ! Тим більше глянь на себе, з твоїм білим волоссям вони тебе швидко замітять.
Ада – тоді давай свої гранати і каску. – рявкнула вона до нього.
Молодий солдат зрозумів що не варто з такими дурними спорити і вручив їй свої дві гранати і натягнув на неї свій шолом. Побажавши удачі вона повозла.
Швидко пролазючи якийсь там метр вона пробралась не заміченою до одного з будинків. Прижавшись до стіни вона почала оглядатись. Побачивши, що стріляють з вікна на першому поверсі і з ришітки підвалу. Рачки підповзжши до одного з вікон, вона дістала з поясу гранату, знявши захисний корок і дьоргнувши за колечко, після чого закинула гранату в вікно.
Почувши крики на не зрозумілій для неї мови, вона почула вибух. Ошколки шкла полетіли на вулицю. Дівчина перейшла до тої ришітки і зрозуміла, шо туди наврядче пролізе граната. Вернувшись трохи назад вона взібралась в вікно. Схопивши гвинтівку вона почала акуратно провіряти кут за кутом поки не знайшла вхід в підвал, заглянувши туди вона побачила трьох Белгійців. Доставши гранату і провернувши всі необіхдні речі вона прокричала до них

Ада – ловіть гранату виродки ! – закинула їм під ноги подаруночок вона відійшла і почала дивитись, щоб ніхто не втік звідти. Коли пролунав вибух а ошколки гранати посікли стіни вона, знову ж таки заглянула туди. Побачивши, що нікого немає в живих вона повернулась до того вікна через, який залізла. В той момент поки вона розправлялась з одним домом солдати змогли подавити ще два з 6 будинків, в сумі виходе 3 зачищених будівлі. Блискавично зачистивши остатні три доми, солдати з яких не здавалась до остатнього, точучи запеклий опір. Командувач їхнього батальйону вирішив залишитись тут на кілька годин, щоб поховати загиблих. Поки ховались загиблі Ада рішила тишком, нишком обшукати кілька трупів. В трупах вона знайшла: кілька монет, документи, набої і кілька гранат. Гранати залишила собі, набої викинула, оскільки вони не пасували до її гвинтівки, а красивенькі монетки вона запихнула в нагрудну кішеню, докумети залишила також в мертвих власників. Коли справа була завершина вони стрімко ринулись в сторону Антверпену. Захватити Антверпен була приорітетною задаючою для 3-ього корпусу, оскільки це місто було головним логістичним центром Бельгії, та слугувала головною дорогою до бельгійсько-нідерландського кордону. Тому вже 26 серпня 3-тій корпус армії кайзера взяли в облогу місто-фортецю. Через 2 дні звільнилась облогова артилерія і прибула на допомогу. 28 серпня 3-тій корпус розпочав штурмові дії.
Вечір 27 серпня:
Капітан – так бійці ! Слухайте мене уважно ! Завтра зранку ми відправляємось на штурм точки “Walem” після чого ми маємо взяти село ” Dufel”тим самим відкриємо дорогу через річку. Всім план ясний ?! – строго і голосно запитав капітан. Солдати відповіли, що так. Розійшовшись по палаткам всі швидко заснули не бажаючи тратити жодного дрогоцінного часу для сну. На ранок їх рано підняли, приблизно початок чотирьох ранку. Пошикувавши вони провели перекличку і пішли по позиціям. Сидячи в окопі і очікуюти на свисток офіцера рішила зігнати напругу за розмовою з співслуживцем.
Ада – карти граєш?
– так, а що?
Ада – значить азартний. – усміхнулась вона.
– хах, так
Ада – ну тож давай ставки поставимо, чи поцілить нас сьогодні куля. – доброзичлева усмішка змінилась на хитру. На, що солдат перемінився на лиці і сказав їй строго.
– не жартуй зі смерттю…
Ада – кхем, ладно. – винувато відповіла.
– ставлю 5 марок на те, що не влучать. – тихо сказав він на, що дівчина усміхнулась і поставила такуж суму на теж саме. Пожавши руки вони почули свисток. Солдати почали взбиратись по драбинам і спочатку йти до ворожої позиції, спокійна ходьма по трохм переростала на біг в кінці кінців вони швидко біжали під кулиметними чергами Белгійців.
Наближаючись до перших будинків села бої почали переростати в рукопашний бій, проти друг друга бійці з тлї і тої сторони пускали все, ті захищаючи свою землю готові були порвати німців хоч голими руками, але кайзерівські солдати були значно ліпше підготовленні. Зачистивши першу лінію будинків почались між вулочні перестрілки. Влучно стріляючи вони проходили дом за домом, вулицю за вулицею. Через пів години вони дойшли до центру села. В центрі села стояла школа, двух поверхова споруда прямокутної форми і з великою кількістью вікон деякі з, яких були заставленні мішками з піском. Ада з ще кількома солдатами сиділа в дому чекаючи подальших планів дій.
Тяжко дихаючи вона сперлась об стіну і сповзла в низ.
Відновивши дихання вона перезарядила гвинтівку.
До них в дім забіжав солдат і сказав їм
Солдат – ваша група через 10 хвилин буде видвигатись до західньої стіни школи. З вами ще підуть кілька бійців. Ворог засів там міцно тому не цурайтесь використовувати гранати по максимому. – швидко і з задишкою проінформував їх.
Група солдат зрозуміли все і листоноша відправився далі до інших.
10 хвилин сплили як мить. Вони стояли біля вікон і готувались виходити, побачивши як ще кілька отрядів по 3 – 4 військових перебіжками біжали до чорного входу школи. Послідувавши за ними вони через хвильку були там, їх очікувала важака зачистка школи

Якийсь хлопець сказав:
– дівчата перші.
Ада – неа, граната. – усміхнувшись йому вона закинула гранату за двері. Після вибуху вони всі зайшли. Вони опинились на якомусь складі, певно там зберігались документи, книжки і інше. Серед тих коробок було 2 трупи белгійських солдат контролювавших двері. Пройшов захисні барикади вони встали біля дверей які вели в коридор. Вставши на позиції, шестеро справа від дверей, шестеро зліва і один перед дверима, вони вибили двері. Перед дверима нікого не було, а коридор йшов кілька метрів прямо і поврот на ліво. Ставши за поворотом, один виглянув і одрзуж отримав кулю в лоб. Шолом злетів а кров разом з мізками розлетілись, труп грохнувся біля всіх.
Ада рішила не ризикувати так як той і витягла гранату в солдата стоячого перед нею, вона дьоргнула за кільце і відправила її до Бельгійців. Коли пролунав вибух вонм вийшли і почали рух по коридору. Дійшовши до тих захисних споруд які захищали відстрілюющихся вони встали перед холом. Велика кімната з двума коридорами. Якщо наші бійці припустились би помилки вони б могли попасти під перехресний вогонь. Тому було вирішено піти по під стіни, розділившись на дві групи по шестеро. Одні будуть зачищати західню частину школи а друга зачищатиме східню. В східній групі опинмлась і Ада. Проходючи холл східня група виявилась трохи швидшими і з західнього коридору по ним почали стрілять. Перша група поспішила знищити ворогів з західнього коридору, успішно це зробили. Перша група продовжила просуватись в свою частину школи. А наша друга група залишилась, щоб перебинтувати раненого брата і вже тоді продовжити виконування завдання. Завершивши надання перший медичної допомоги колезі вони почали далі просуватись по коридору провіряючи клас за класом. Як виявилось в класах на першому поверсі нікого не було. Пройшовшись ще трохи по сіруватому коридору школи вони набрели на сходи, які вели на другий поверх. Другий поверх зустрів їх просторою кімнатою в якій сиділо з десяток ворогів. Вони їх авжеш замітили, куди ж без цього. Засвистіли кулі а підлогу школи почала заливати кров бравих німецьких солдатів, тоді Ада з напарником стоявші трохи нижче по сходам рішили відійти. Не зіступивши з останьої сходини до них прилетіла граната. Хлопець вже впав, прикриваючи голову руками, а Ада швидко пригнулась і відкинула подаруночок назад надсилачу. Після чого пролунав вибух і нашу дівчину зацепило ошколками, ліва рука і плече виявились пораненими, але під дією адреналіну вона це відчула не одразу.
Ада – давай замною ! – крикнула вона свому напарнику і достала з кобури свій пістолет “Mauser M1914” піднімаючись по сходам. Коли вона піднялась, то побачила як кільком раненим Бельгійцям допомогають їхні колеги. Не гаючи часу вона почала відстрілювати набій за набоєм. Коли закінчились набої а 2 ворогів ще стояли на ногах зявився трохи відсиавший хлопець і завершив її роботу. Велика кімната на другому поверсі була зачищена. Лишилось провірити коридор, класи і залізні двері в кінці коридору. Вони заглянули в коридор, там було чисто. Просуваючись далі вони заглядали клас за класом в одному з них вони знайшли “Гочкіс M1914”. Відчувши неймовірне задоволення, що цей кулимет не був використаний проти них вони пішли далі. Перед ними стояла масивна залізна дверь. Без вагань увійшовши в неї вони опинились на криші першого поверху. На тій криші були низькі бортики які трохи були збільшені мішками. Стояти в нормальний повний ріст було трохи не безпечно, але не для нашої героїні з півторашним ростом. По серед даху стояв бельгійський прапор.
Ада – порозвішують тут всяке… – роздратовано фиркнула і зняла той ненавистний прапор, підійшовши до краю школи зі сторони своїх і викинула той прапор, що означав повне зачищення школи від Белгійців. Солдати почали заходити в школу. Захват школи означав, що половина села вже захвачено. В школі вони довго не затримались а одразу продовжили бої.

Після втрати основних, на швидку руку сконструйованих укріплень вони почали відступати до наступного селища. Селище Duffel вже було більш укріпленим, але артилерія з цим розіьралась швидко. Через декілька днів коли Бельгійців відбили вже в сам форт Антверпен прибули Великобританці. Точились важкі бої і що денні обстріли важкої артилерії, що досить сильно дошкуляла обороняющимся завдаючи важких збитків. 6 жовтня місто було майже під контролем німців. Місто лежало в руїнах і палали пожежі, в таких умовах вести оборону було майже не можливо, тому 8 жовтня остатні Бельгійські частини втікли з Антверпену до Нідерландів. Коли ціль була виконана їхній 3-тій корпус переправили до річки Ізер. За кілька днів зборів і шляху, то 16 жовтня вони були вже там. Підготувавшись до бою 3-тій корпус почав штурм бельгійських позицій навколо міста Діксмейде. Штурм для кайзерівської армії видався кривавим. Тому було прийнято рішення перенаправити удар під Ньївпорт та спробувати оточити Бельгійсько-Французькі війська, не послаблюючи натиск під діксмейде. 18 жовтня стало відомо про англійські експедиційні корпуси які будуть переправлені до Дюнкерку та Кале. По причині цього командування стало ще більше відправляти німецьких солдатів на позиції Антанти. Коли вже було важко стримувати кайзерівські війська Бельгійці відступили на другу лінію оборони. Коли Бельгійці відступили французьке командування почало требувати затопити німецькі позиції.
Бельгійський уряд пішов на таке і 26 жовтня відкрили шлюзи, а деякі частини дамби взірвали і вода почала стрімко затоплювати околиці Діксмейда під якими був батальйон в якому знаходилась Ада. Вечором вода почала підходити до них.

Сидючи в окопі попиваючи гарячий чай з термосу, дівчина дивились в даль в сторону затуманених позицій ворога. Вже засипаючи вона хтіла сісти і почекати поки завершиться її пост, і хтось прийде її замінити, після чого піти спатки. Але багряне сонце рішило по іншому. Червоно-помаранчеві промінчики почали відбиватись від промокрівшого грунту.
Ада – шо за ?… – шоковано сама в себе запитала вона. Потрогавши землю що була перед окопом вона зрозуміла, що він вологий і вона рішила повідомити про це капітану. Через хвилин 15 командувачі цього відрізку окопу стояли і розглядали те як вода проника скрізь дошки в окоп. Швидко спланувавши все вони віддали приказ про еакуацію на другу лінію. Аду взяли вони з собою, щоб допомагала з переносом документів, мап і іншого. Зайшовши в штаб їй вручили кілька мап і відправили до розподільчого понкту. Проходючи через довгі окопи тримаючи мапи під мишкою на неї додатково навішали якісь набої. Тому до розподільчого пункту, який розсташовувався в найдальшій часті окопів від води і де були коні та автівки для перевозки грузу, вона дойшла вже повністью загружена.

Розгрузившись вона побіжала далі виносити все, що не прикручено. Всі солдати суїтились, а коні з машинами вивозили всі набої, медекаменти і інше. Перша група перевозників передала про терміновий стан передової і взявши з собою ще кілька груп вони вернулись назад. Поки вони все преревозили, назбиралась ще нова, велика кількість речей. Через пів години в окопах вода піднялась по коліна. Коли все було вивезено, особовий склад почав відходити вже майже повністью затоплених позицій. Через кілька днів стало відомо що ті чортові Бельгійці затопили 1.6 кілометри квадратних перед містом. 28 жовтоня командування прийняло рішення заморозити цю ділянку фронту і перенаправити 3-тій корпус на підмогу в 301 пруській піхотній дивізії в Францію.