Одержимість

Він хотів живцем здерти з себе бліду, майже прозору шкіру, або стати однією з мільярдів бактерій, аби позбутися цих емоцій, що зжирають живцем.

 

Бажав, щоб у них була спільна кров. Брудна, і водночас найчистіша у світі — злилися воєдино і стали одним цілим.

 

Драко дивився на неї з напіввідкритих повік. Терпіння більше не залишалося. Вони прибули до кінцевої точки, кінця, фіналу, станції на Кінгс-Крос – можна назвати як завгодно. Звідти більше було неможливо вибратися. Це темрява, що занурює Малфоя все більше і більше. Його власний провал, з яким він не в змозі впоратися сам, хоч і щиро намагався це зробити. Це знищувало зсередини, розривало всі органи, ніби його шию обмотали тугою мотузкою і почали душити.

 

Малфой божеволів по бруднокровці.

 

Така солоденька, принадна Грейнджер кусала губи від нервів.

 

А він просто дивився, не втрачаючи жодної секунди — її язик пройшовся по нижньої губі, злизав залишки морозива. Малфой помер.

 

Які ці червоні нитки на смак?

 

Не пробував, але точно знав, що грейнджерівський смак солодший за будь-які солодощі світу.

 

Бестія поправила спідницю, яка задерлася до верху. Герміона зробила це швидко. Ніхто навіть не помітив. А Малфой помер двічі.

 

Якось перед уроком Драко випадково врізався в Грейнджер. Вона швидко і здивовано відсахнулася від нього, щоки грифіндорки запалали, чому у Драко відповідно відбулася негайна реакція у відповідь — дихання збилося, дихати стало нереально важко, тиснула чортова краватка. І довбаний ремінь, що так сильно стискав стегна. У штанах раптом різко стало тісно, ​​як завжди це буває за будь-якого фізичного контакту з Герміоною. Лише від одного незграбного руху, коли її руки лише на секунду опинилися на грудях Малфоя. Тієї миті світ зупинився. Господи, та в нього завжди така реакція на неї. І це, блін, проблема. Проблема, з якою чистокровний чарівник вже не в змозі впоратися.

 

Вона коротко кинула «Пробач» і одразу втекла від нього. І, бачить Мерлін, він хотів погнатися за нею, зупинити та трахнути. Ось прямо там, у шкільному коридорі. У Хогвортсі на очах у сотні учнів, що проходили повз. Щоб усі бачили і знали, бруднокровка належить Драко Малфою.

 

Це сталося кілька днів тому. Малфой шкодував про цей інцидент, бо той лише посилив ситуацію. Раніше він лише в мріях уявляв, як Герміона торкається його грудей. Як невпевнено, тремтячими від хвилювання пальцями, розстібає гудзики на сорочці Драко. Цілує його в шию, ключиці, опускаючись нижче.

 

Чорт.

 

Але коли вона доторкнулася до нього, навіть таким незграбним способом, всього на секунду, Драко збожеволів, а повороту назад вже не було.

 

Дівчата зі Слізерина не допомагали. З ними була лише огида, коли він намагався їх трахати. Всі ці мерзенні повії були не гідні його маленької грифіндорки з великою копицею темного волосся, яке вона шалено незграбно намагалася закріпити на потилиці.

 

— Моя солоденька, моя маленька.

 

Драко був схожий на божевільного. Хоча, певно, він і був ним.

 

Його шепіт заглушав шум Великої зали.

 

Сьогодні це станеться, сьогодні.

 

Малфою було начхати на наслідки. Нехай він все життя гниє в Азкабані, але з усвідомленням того, що створив задумане, відчув цей смак, запах своєю шкірою, був у ній, був нею.

 

Ні, Драко не збирався завдавати їй шкоди. План перебував у іншому. Але про це згодом.

 

Він чомусь був упевнений, що все пройде успішно.

 

Малфой все продумав, знав, що сьогодні, на осінні канікули, Герміона попрямує до батьків. Він підслухав розмову з її дружками-дурнями про це, коли випадково проходив повз їхню трійцю.

 

Від надлишку щастя, від передчуття, солодка знемога розливалася по тілу Малфоя. Першу половину дня він був у піднесеному настрої. Бачив, як Ґрейнджер із маленькою дорожньою сумкою вирушила на потяг.

 

Усю дорогу Драко був поряд, то в сусідньому купе, то поряд у кав’ярні.

 

Усюди намагався бути потайливим.

 

Хвилювання від майбутньої пригоди з маленькою Ґрейнджер безповоротно віднесло його у вир своїх фантазій.

 

Потрібно лише зачекати на момент.

 

Не варто робити нічого прямо зараз, у натовпі. Май терпіння.

 

А терпіння щось не залишилося, але Малфой тримався

 

Він стежив, як Герміона повільно піднесла гарячу каву до губ, зробила ковток. Він утретє помер, коли побачив на них пінку. Провести би зараз язиком…

 

Драко, що сидів за столиком з газетою, раз у раз поглядав на час.

 

— Маленька, швидше, – майже нечутно.

 

І вона, ніби почула його благання, нарешті покінчила зі своїм гарячим напоєм. Встала і вийшла з кафе, навіть жодного разу не озирнувшись, не боячись стеження.

 

Малфой став слідом і як зачарований ішов за його бруднокровкою.

 

Коли почалася ця мана, він і сам не знав. Напевно, з минулого, шостого курсу. Або з третього. Ну… Не з першого ж?

 

Річ у тім, що Малфой вже не пам’ятав дня, коли не було думок про Герміону. Вона, наче магніт, притягувала, не давала йому шансу на перемогу. Думати про неї стало щоденним обрядом, який Драко ніколи не пропускав.

 

Все сталося швидко. Все як він планував.

 

Коли Грейнджер на кілька секунд опинилася біля провулка, Малфой використав момент і, наче маніяк, підійшов до неї ззаду. Він продумав все до дрібних подробиць і поки все йшло за планом.

 

О Мерлін, її запах…

 

Він дістав ганчірку, просочену зіллям, підійшов ззаду до Грейнджер і різко схопив її за талію, притиснувши однією рукою. Інший приклав тканину до її носа.

 

Спеціально вибрав маглівський спосіб.

 

Герміона увійшла в ступор у перші кілька секунд, чим дуже допомогла Малфою при наступних діях: він потяг її в цей провулок.

 

І тільки після цього Герміона почала вириватися щосили і щось мукати.

 

Учням на Грифіндорі можна було позаздрити, адже це були найсміливіші і найвідважніші маги. І Грейнджер, звісно, ​​одна з таких.

 

Тому було помітно, наскільки вперто вона боролася зі «зловмисником».

 

Але зілля швидко подіяло. Ефект був ідеальним, не минуло й хвилини, як Герміона обм’якла в руках Драко.

 

Від щастя на мить він забув, але швидко взяв себе в руки.

 

Разом із тілом своєї коханої, своєї жертви, Малфой аппарував у Мелфой-Менор.

 

Тільки б знала Герміона, що жертва тут не вона.

 

***

 

Їй нарешті вдалося відкрити тяжкі повіки. Тіло неміло, по шкірі пройшли мурашки, було страшенно холодно і неприємне поколювання в грудях змушували грифіндорку починати думати.

 

— Мм… — ледь чутно промовила Грейнджер.

 

Вона спробувала оглянути навколишнє оточення. Думки плуталися, і, здавалося, Герміона знову втрачає свідомість.

 

Знов занурившись у глибокий сон, вона заплющила очі.

 

***

 

Герміона бачила різні картини: ось Рон дарує їй квіти, ось Гаррі запрошує її грати в шахи, а Джині щиро посміхається і намагається їй впихнути нову кофтинку.

 

Але вона ще знала, що реальність стала її саваном.

 

Проте організм не питав.

 

Коли Герміона розплющила очі, то наполегливі промені сонця відразу змусили неприємно жмуритися. Гул у вухах поступово змінився звуком чийогось голосу.

 

Герміона болісно скривилася, коли їй довелося підвестись і спробувати вслухатися в цей голос.

 

Адже він остаточно змусив її прийти до тями.

 

— Я так рад, що ти прийшла до тями.