Обол

” Скоро випаде безліч бід”,- каже він.

Очі його каламутні, небо стоїть червоне,

Із полум’я хвище недобрий дим,

І несе він нам щось незнайоме.

Жереб Долі незграбно підкинув час,

І нещадно тепер відраховує роки.

Ти приходиш у світ, повзучи на стопах,

І відходиш таким же убогим.

І Харон мовчазний в тебе спросить навлон,

Син Ереба та Ночі – щасливець!

Хтось підкине йому свій останній обол,

Хто розсердить його – нечестивець!

Сидячи у човні, серед мертвих ріки,

Раптом склякне всередині серце.

І до розуму прийдуть печальні рядки,

Що життя надто скоро несеться.