Обов’язок і брехня

Це був важкий період у житті Джостена, але одночасно один із найкращих.

 

Спочатку колеги ставилися до нього з підозрою, але згодом, після кількох справ, де він рятував життя працівників ОСА, він почав завойовувати їхню довіру. З підтримкою Косач та Яни Левченко він зміг стати капітаном та увійти в сім’ю ОСА. Ці люди стали для нього підтримкою. Особливо — Яна.

 

Яна Левченко була професіоналом у своїй професії. Але іноді вона була дуже енергійною. Одним словом — екстраверт.

 

Вона мала витончені риси обличчя, які іноді показували її неухильність та відданість справі. Її темне, довге волосся було обережно зібране в хвіст.

 

Яна часто носила білу сорочку, яка підкреслювала її струнку фігуру, та чорні підтяжки, що надавали їй ще більшої рішучості. Вона вдягала темні штани, що ідеально сиділи на її стегнах, та чорні черевики на підборах, які робили її образ завершеним.

 

Спочатку вони були просто друзями. Потім зрозуміли, що хочуть романтичних стосунків. Це були хороші та комфортні стосунки, але через 7 місяців вони розійшлися. Бо обоє втратили ті почуття, які відчували раніше. Вони вирішили залишитися просто друзями, все ж таки вони були дорогі одне одному. Не хотілося прощатися.

 

З Гайвороном та іншими він був також дуже близьким, та довіряв їм. Через деякий час всі знали про його минуле. Але він не почувався в небезпеці. Це було дивно для нього, але йому це подобалося.

 

****

 

Тож давайте повернемося до теперішнього.

 

Ніл звернув до найближчого парку та сів на лавку, зранку зазвичай там мало людей. Тож ніхто їх не почує.

 

— Немає часу на ввічливість, тож одразу поясню, з якої причини дзвоню тобі, — Косач не зволікаючи почала пояснювати. — Ніл, у нас серйозна проблема. Один з твоїх старих ворогів знову на поверхні. Його діяльність тепер зачіпає і Україну. Нам потрібна твоя допомога, щоб зупинити його.

 

— Про кого йдеться?

 

— Марк Волков. Він знову активний і несе загрозу. Ми знаємо, що ти можеш допомогти, адже ти знаєш його методи краще за всіх.

 

— Я не проти вам допомогти. Але зараз я гравець в ексі в команді “Лиси”. Будуть багато питань про те, куди я пропав. Тим більше команда буде хвилюватися.

 

— Ми можемо домовитися з твоїм тренером про “відрядження”. Скажеш, що тебе запросили на міжнародний тренувальний табір або конференцію з ексі. Це займе кілька днів, і твоя команда не буде надто хвилюватися.

 

— Я не хочу знову їм брехати. Особливо… — Ніл не встиг договорити, бо Косач його перебила.

 

— Знаю-знаю. Особливо не хочеш брехати Ендрю? — більше уточнює, ніж питає Косач.

 

— Як ти дізналася?

 

Косач важко зітхнула.

 

— Я полковник ОСА. У мене є логічне мислення. Важко не помітити ваші стосунки. Навіть якщо просто дивитися матч, — Косач на мить замовкла. — Вибір за тобою, Данило. Якщо ти відмовишся, ми вигадаємо щось інше. Ми зробимо все, щоб зловити його. Але я б попросила, щоб ти подумав. Це може бути важкий вибір. У тебе є день на роздуми. Зранку хочу почути твою відповідь.

 

— Зрозумів, Ольго Сергіївно. Я подумаю, — миттєво відповів Джостен.

 

— От і добре. Тоді до завтра. Бувай.

 

— Бувайте.

 

Косач кинула слухавку, а Ніл так і сидів на місці. У голові крутилися багато думок. Довго бути тут не можна, скоро потрібно буде йти на ранкове тренування, вирішивши піти до гуртожитка, він попрямував туди.

 

****

 

Під час ранкового тренування Ніл не може сконцентруватися. Його думки постійно повертаються до розмови з Косач. Він розмірковує про те, як відреагують його товариші по команді, якщо він знову зникне, і про те, як це може вплинути на його стосунки з Ендрю. Тренування з командою проходить напружено. Кілька разів Ніл робить помилки, яких зазвичай не допускає. Його товариші по команді, зокрема Ендрю, помічають його дивну поведінку і намагаються з’ясувати, що трапилося. Ніл намагається ухилитися від прямих відповідей, але це лише підсилює підозри. Під час тренування він згадав одну з жертв Волкова.

 

****

 

Вона назвалася Натою, їй було 9 років. Ця дитина змогла втекти від того покидька вночі, коли всі спали. Вона перебувала там чотири роки. У п’ять років її продали батьки через борги. Перед її втечею Волков привів нову дитину. Оскільки Ната вже п’ять років не виходила з підвалу, вона нічого не знала про сучасний світ. Та дитина розповіла їй про Особливу слідчу агенцію. Вона була їхньою фанаткою. Казала, що там працюють тільки генії, що вони супер швидко розслідують усі справи. Вона не боялася можливої смерті, бо вірила, що агенція врятує її. Навіть якщо її не врятують, то точно заарештують його та помстяться за всіх жертв. Марія померла через два дні. Не витримала катувань та зґвалтування.

 

Після її смерті Ната набралася хоробрості та втекла від Марка. На щастя, він інколи залишає двері підвалу відчиненими. Чому ж вона раніше не втекла? Відповідь доволі проста. Волков багатий та має великий вплив. Він вірив, що всіх може підкупити, тому не боявся, що якась дитина втече. До того ж деякі діти намагалися втекти, але поліція не приймала їхні заяви. Одразу приходили люди Волкова та домовлялися. Тих, хто втікав, Марк сильно бив, двох навіть вбив. Наті набридло таке життя, набридло боятися. Вона хоча б мусить спробувати. Якщо не вийде, її вб’ють, але їй уже було байдуже. Просто хотіла, щоб його хтось зловив.

 

Покинувши територію будинку, вона пішла в невідомому напрямку, вона не знала, де знаходиться та ОСА. Тож сподівалася когось зустріти, щоб запитати. Була ніч і дуже темно, але через 6 кілометрів вона побачила машину з написом “Особлива слідча агенція”, де зазвичай знаходиться “поліція”. Ната, налякана і виснажена, вперше побачила надію. Їй було важко повірити, що вона зустріла саме тих, хто може їй допомогти.

 

— Допоможіть мені, — прохрипіла вона, коли машина зупинилася біля неї.

 

Жінка-брюнетка і чоловік з рудим волоссям вийшли з машини, здивовані її виглядом.

 

— Що трапилося, малечо? — запитала жінка, нахиляючись до дівчинки.

 

Данило і Яна їхали допитувати родича жертви іншого злочинця. Проїжджаючи через район, вони помітили дитину, що виглядала погано і була сама. Вони відразу зупинилися. Дівчинка відмовилася щось розповідати на вулиці, тому їх посадили в машину і швидко допитали людину, до якої їхали. Потім поїхали в агенцію, де Ната розповіла про усі жахи, які робив Марк з дітьми. Це вона розповіла тільки Данилові. Вона сказала, що він був красивий і добрий. Діти завжди залишаються дітьми. Їм завжди подобаються красиві і добрі люди. Коли він був в агенції, вона за ним ходила скрізь, навіть у лабораторію і навіть у морг. Після розповіді Нати прийшов Волков. Агенція не була просто поліцією, тому він вирішив прийти та проконтролювати сам. Він був дуже впливовим, тому їх не могли одразу заарештувати. Міністерство прикривало його, але генерал-майор Борис Мовчан розбирався з ними, і для цього потрібен був час. Першим і єдиним, кого він побачив, був Гончаренко, тому Марк почав пропонувати йому мільйони, а потім три мільйони доларів. Данило відмовляв. З куточка виглянула Ната, у її очах одразу з’явився страх. Марк її помітив і почав кликати до себе. Ніл сказав залишатися на місці, і вона його послухала. Марк почав казати про більші суми. Коли і на це Гончаренко відповів “ні”, почав погрожувати своєю владою і казати, що його не зловлять. Він від всіх відмажеться, тому це була пуста трата часу.

 

Охорона, яку покликав Данило, швидко вивела його з території агенції. Було видно, що в Нати почалася панічна атака після зустрічі з Волковим. Гончаренко став навколішки перед Натою та намагався її заспокоїти. Вона плакала і просила не віддавати її.

 

– Я не буду віддавати тебе, Нато, – твердо сказав Данило. – Ти в безпеці, – шепотів він, обіймаючи її. – Ми зробимо все, щоб захистити тебе. Ти більше ніколи не побачиш цього чоловіка. Ми не віддамо тебе йому.

 

Дівчинка тремтячи уткнулася йому в плече, все ще плачучи. Від цього серце Гончаренка заболіло. За час роботи в ОСА він бачив багато покидьків, але досі не звик до сліз і страху в очах дітей.

 

– Ти обіцяєш? – з тремтячим голосом запитала дитина з надією. – Я більше не потраплю в той підвал? Ти обіцяєш? – піднявши голову, запитала Ната.

 

– Так, обіцяю, – з впевненістю відповів Данило. – Я тебе захищу. Він не зробить тобі більше боляче. Обіцяю, – з усією серйозністю запевнив він її.

 

****

 

З того моменту Ната не відходила від нього. Вона починала панікувати, якщо довго його не бачила, думаючи, що її покинули знову. Тому якщо рудоволосий знаходився на довгий час, він брав її з собою.

 

Через два тижні їм вдалося його заарештувати і посадити в тюрму. Для ОСА це було повільно, найповільніше вони ловили злочинців за тиждень. Це була перша їхня справа. А тут аж два ТИЖНІ, але головне – вони його зловили. Тому Марк Волков ненавидів його. Ніл був першою людиною, кого не вдалося підкупити і якого вдалося заарештувати.

 

У підвалі знайшли ще шістьох дітей. Після розслідування їх повернули родичам, які їх шукали: тітці, хрещеним батькам, бабусі з дідом тощо, або в дитячий будинок. Ната була однією з тих, кого віддали в дитячий будинок. Вона плакала, бо не хотіла прощатися з першим дорослим, який захистив її і не кинув. Яна допомагала Данилові заспокоїти дитину, але це не допомагало. Якби Гончаренко був просто “Данило Гончаренко Олександрович”, він би її удочерив. Але Натаніель не мав на це права. Не можна було, щоб Ната була в небезпеці через нього. Вона вже багато пережила.

 

– Нато, подивись на мене, – дівчинка одразу ж підняла заплакане обличчя і подивилася на рудоволосого червоними та мокрими очима. – У дитячому будинку ти зможеш знайти свою справжню сім’ю, але також можеш потрапити до поганих людей. У такому випадку звертайся в агенцію, тут тебе захищатимуть. Я тобі написав свій номер, – Данило протягнув їй свою картонну візитку, – якщо відчуєш небезпеку, дзвони мені або біжи до агенції. Ми тобі допоможемо. Ми тебе не кинемо. Довіряєш мені? – дівчинка енергійно кивнула головою. – Супер. Тепер можеш йти, не бійся.

 

Ната ще простояла декілька секунд. Розвернувшись, вона пішла в сторону інших дітей та няньки з дитячого будинку. Яна поклала руку на плече хлопця, підтримуючи.

 

– Так буде краще. Вона буде в безпеці, якщо залишиться з кимось з наших. У нас всіх багато ворогів, це небезпечно.

 

– Знаю-знаю. Але… – Данило замовк.

 

– Але ти будеш хвилюватися за неї? Я тебе розумію. Я також буду сумувати та хвилюватися. Всі зв’язалися з нею, всі будуть хвилюватися. Але ніхто не може її забрати… Сумно.

 

– Так… – Данило ніжним поглядом поглянув на Яну. – Дякую за допомогу у справі. Ти могла йти на відпочинок, але замість цього продовжила працювати через мене. Дякую.

 

– Ой, ні. Забудь. Ми ж напарники. Це наша робота.

 

– Тільки напарники? Не можливо, щоб ти це зробила не для того, щоб підтримати мене, або навіть не через те, що кохаєш мене. Ти робиш мені боляче. Ой, щось серце закололо. – Гончаренко включив всю свою “театральність”, щоб показати, як йому “боляче”. Яна на це тільки закочує очі та посміхається.

 

– Капітан Гончаренко.

****

 

Сидячи в роздягальні та згадуючи це все, йому все більше хотілося полетіти в Україну.

 

Як зараз справи у Нати? Чи ніхто її не ображає? Чи змогла вона знайти сім’ю? Якщо вона йому так ніразу і не подзвонила, то все добре, так? Стільки питань, а відповідей немає. Як завжди. Потрібно попросити в Косач матеріали справи. Можливо тоді він віришить для себе чи їхати чи ні?

 

Після тренування Ендрю підходить до Ніла.

 

– Можливо нарешті розкажеш, що з тобою? Про що ти думаєш?

 

Ну звичайно. Одразу до справи. Від нього нічого не приховаєш.

 

– Я в порядку, Ендрю. Просто… отримав дзвінок від старого знайомого з Європи, – почав він, намагаючись виглядати невимушено. – Він просив мене приїхати на ексі-конференцію як почесного гостя. Це щось на кшталт обміну досвідом.

 

Ендрю пильно подивився на нього.

 

– Конференція?

 

– Так, – продовжував Ніл. – Це частина програми розвитку ексі. Мені дали короткий термін, щоб вирішити, чи я зможу поїхати.

 

Ендрю нахмурився, але кивнув.

 

– І коли ти маєш туди їхати?

 

– Можливо, через кілька днів. Потрібно буде погодити це з тренером і командою.

 

Ендрю зітхнув.

 

– Це важливо для тебе?

 

Ніл кивнув, відчуваючи полегшення від того, що його відмазка була прийнята.

 

– Так, це хороша можливість для моєї кар’єри. Але я ще не вирішив точно.

 

Йому не хотілося знову брехати Ендрю, але він не міг ним ризикувати.

 

****

 

Після вечірнього тренування Стас надіслав йому матеріали справи. Він буде один в кімнаті ще годину, то ж міг спокійно все перечитати. Методи Волкова стали ще гіршими. Додалися підліткі, дорослі, старі люди. Його нічого не зупиняло. Ні стать, ні вік. Коли він бачив жертв не міг не згадувати Нату та Марію, яка по розповіді Нати вірила в ОСА та в те, що Марка зловлять. Ну не міг він покинути цих людей. До того ж якщо Волков втік, Ната може бути в небезпеці. Він обіцяв її захистити.

 

Глибоко в душі він давно все вирішив.