Ніч

Ніч уже давно сплела свою павутину в небесах, і лише зірки сяють крізь темряву своїми іскрами. Я давно помітив, що котячі очі в темряві нагадують зірки. Твої очі.

Коли я встиг стати романтиком? Ось так живеш-живеш, торгуєш усяким мотлохом, намагаєшся експериментувати, щоб забути минуле. А ти ж завжди була моїм другом — саме другом, бо в слові «подруга» є щось вульгарне. У нас були чисті та дружні стосунки. Дружба іноді важливіша за кохання, бо любов має властивість зникати, ображати і наносити рани. Дружба не ранить – вона лише залишає сліди на серці на кшталт татуювань. Що ж, значить, на моєму серці є хитромудрий напис у вигляді твого імені. У тебе гарне ім’я, звучне та приємне слуху.

Але з якого часу я почав розсипатися в компліментах темряви? З чого раптом я став обертатися на вулиці слідом за кожним котом, сподіваючись, що цей кіт посміхнеться мені — одними очима, яскраво-жовтими, трохи примружившись — як робила це ти? З якого часу я почав думати про тебе? Можливо, відколи ти пішла — пішла, не сказавши ні слова. Де ти була, які дороги тяглися перед тобою?

Я не смію питати про це, адже ти кішка – кішка, яка гуляє сама собою. Проте я сумую. По твоїй уїдливій посмішці, трохи розпатланому волоссю і гострим жартам, якими ти сипала праворуч і ліворуч. Так, розуму та сарказму тобі не позичати. Хитра кішка, богиня швидкості, як тебе тільки не називали!

Лежу на футоні, не спромігшись навіть роздягнутися і залізти під ковдру — спати не хочеться, та й чи сплять душі у відставці, колишні капітани? Напевно, таки сплять — коли їх не мучать думки. Мене вони мучать завжди. І не завжди про тебе. Думки про тебе – вони мають свої привілеї. Я думаю про тебе як на десерт. В іншому мої роздуми про Готей-13, про минуле, про мої експерименти, про дівчинку-лейтенанта, про арешт — ти допомогла мені тоді. У всіх моїх спогадах так чи інакше присутня ти. А ще запах мандаринів — ти їх так любила, я пам’ятаю, і звуки твого сміху, ні на чий інший не схожі.

Цікаво, хто зміг би приручити таку кішку, як ти? Хто б тобі підійшов? Ні, не думаю, що ти вибрала б когось настільки звичайного, як я. Хоча мене мало хто вважає звичайним, але тобі потрібне щось інше. Стосунки, у яких лідером незмінно буде він, адже багато жінок люблять таких чоловіків. Я ж завжди дозволяв тобі головувати — навіть у нашій дружбі. Тебе влаштовувало це, але навряд чи влаштувало б на все життя — навіть колишньому капітанові карального загону хочеться відчути себе слабкою жінкою і покласти голову комусь на плече.

На чиєму плечі лежить твоя голова? Кого ти обіймаєш ззаду, заплющуючи очі теплими долонями? До кого притискаєшся ночами? Знаючи тебе, це може бути навіть Сой Фонг — ти була для неї чимось на зразок принцеси. Але ні, навіть Сой Фонг, що сліпо любить тебе, не може тобі дати повної захищеності. А ти ж цього хочеш?

Як безглуздо, Урахара. Валяєшся тут у темряві, вирячуєшся на зірки, уявляєш собі котячі очі в небі — так і до шизофренії недалеко. А чи схильні шинігамі до шизофренії? Може, це і є причиною такої поведінки Айзена? Розсіяна форма шизофренії з манією величі та параноя… Але Айзен та його психіка — це остання тема, про яку хочеться розмірковувати, лежачи у темряві. Це вже нехай Унохана розбирається, а краще — Маюрі…

Я ж люблю тебе. Ось так раптово на думку спадає думка, що люблю. Ще хвилину тому навіть не думав про це, а тут на тобі… Мій внутрішній світ не перекинувся, як написали б у дешевих романах так само дешевих авторів. Ні, просто з’явилося тепле розуміння в душі, що я люблю тебе. Я жив із цією любов’ю давно, маскуючи її під дружбу, товариство, командну роботу — проте розуміння про неї прийшло тільки зараз. Що б ти сказала у відповідь на моє зізнання?

Хоча я і не зміг би нормально зізнатися. Всі ці кільця і падіння на коліна — не по мені, та й ти тільки розсміялася б, здумай я так вчинити. Квіти ти теж не любиш. Ось цукерки — інша справа, ми раніше часто їх їли разом — у принцеси клану Шихоуїн вистачало улюблених ласощів. Ти часто примхливо просила мене годувати тебе, а коли я клав цукерку тобі в рот, трохи прикусувала зубками мої пальці. І ця твоя постійна посмішка з хитрим прищуром воістину котячих очей. І те, як ти курила кальян, смішно надуючи щоки, а потім кашляла і заявляла, що це жахлива гидота. Але від саке разом ми не відмовлялися ніколи. І ти часто опинялася в моїх обіймах, зображуючи сп’яніння — я вже знав, що ти граєш на публіку, але притискав тебе до себе, дбайливо розтріпавши волосся на маківці. Ти завжди злилася, якщо я чіпав твої волосся, і тут же бралася за моє, намагаючись заплести його в кіски. Скільки разів я чув твої погрози поголити мене налисо за те, що я гладив тебе по голові — а я не міг утриматися, аж надто смішно виглядала твоя вихраста маківка. Тоді я не знав, що тебе люблю. А тепер я знаю.

І тепер я б не тільки гладив твоє волосся — я б… Але ці мрії не стануть дійсністю. Кішки гуляють самі собою. Залишається лежати в темряві, вдихаючи спів цикад, і куштувати на смак твоє ім’я.

«Йоруїчі…