Ніч

Попереду довга і темна ніч,

Серед цегли знайшли немовляти річ.

Попереду ніч, що немає сну,

Солдат думає: ” Невже я не донесу?

Невже кину це тіло серед руїн?

Це ж дитина, від сили їй років сім.

Їй ще топтати ногами зелений ряст,

Їй ще бігати серед кленових ряс,

Їй бовтати ніжками в річковій воді,

Як нести його тільце в сумній ході?”

Він солдат, він знає в обличчя Смерть,

Він готовий виносити вбитих вщерть.

Він готовий триматися до кінця,

Смерть не має пощади. Смерть забере дитя.

Мені зовсім не подобається, але нехай буде. Здається, я не вклала стільки болю, скільки я хотіла у цей вірш.

1. Але вау, я жива…. відпочиваю, набираюся сил і намагаюся не розірватися між ідеями для нових фф