Ніч перед різдвом

16:42 – зимовий час, коли вже темно. Але я вирішила пройтись. Як же я кохаю вечори. Вони такі прекрасні і атмосферні. Ввечері в мене часто такий настрій, що хочеться тиші, спокою і прогулянки по темному місті. Моя Батьківщина дуже гарна. Селище краєвидне і забезпечене. Сніг лежав всюди. Повна тиша. Десь в далині чулося тихенький голос пташки. В деяких хатах світилося світло, в деяких темрява. Біла ковдра рипить під ногами. Проїжджають поодинокі машини блимаючи фарами.
На дорозі сидів кіт. Гарненький білий з рудими плямами на мордочці. Я присіла і підізвала пошепки його до себе :
– кс кс, іди до мене, любий.
Пухнастий клубок підійшов і положив голівку прям мені в руки. Я почувала йому за вушком і торкнулася носика великим пальцем. Дістала мобільний і сфотографувала. Таку красу я не могла пропустити. Ще з дитинства тянусь до котиків. Я встала і пішла далі. Кіт пішов за мною. Він надіється, що я його заберу. Серце обливалося кров’ю. Я не можу розбити мрію милого створіння, щей в ніч перед різдвом. Збудеться й моя мрія – завести тваринку. Дві мрії буде здійснено.
Я дістала торбинку з рюкзака на плечах і поправила навушники, що ледь не впали з моєї шиї. “Буде комфортно нести і йому буде тепленько.” В пакеті був плед, який я вчора купила й не вийняла з ранця. Поклала пакет додолу і знову заговорила до створіння :
-Залазь, так і бути, не можу залишити тебе одного.
Всеодно на те, що він брудний чи блохастий, головне, що на серці і в мене і в нього добре. Я купила в супермаркеті корм і воду для нього і собі батончика. Насипавши на сніг корму, відкрила батончика і їла разом з котиком. Потім налила води в стаканчик і випила сама й дала свому новому другові.
Правду кажуть, що, коли зробив добро, то на душі стає легше. Котик заліщ назад у торбинку і ми пішли додому. Йшли не турбуючись ні про що. Насолоджуючись холодом повітря і атмосферою ми дійшли до теплої хати. Мороз малює повітря і сьогодні дві душі знайшли свій дім. Одна буквально, а друга знайшла дім в іншій душі.