Нічний клуб

Нічний клуб на одній зі старих вулиць Брукліна не був поширений серед туристів, чим дуже їй подобався. Вона сиділа за довжелезною барною стійкою, дегустуючи якийсь не сильно популярний коктейль і цілком зрозуміла, чому він не поширений серед гостей цього закладу – напій був просто жахливий на смак і не викликав нічого крім відрази.

Танцювальний майданчик вже був заставлений п’яними тілами, що в’яло рухалися під якусь популярну музику, яку й так крутили майже в кожному громадському закладі. Приглушене кольорове освітлення залу давало змогу розслабитися і не напружувати зір після десятигодинної роботи за комп’ютером. Дівчина, що працює в сфері ІТ все ще викликає подив і непорозуміння в суспільстві, але вона любила робити виклики загальноприйнятим правилам і самій собі. Саме робота привела її в «місто можливостей», хоча і на декілька днів, і вже завтра їй потрібно повертатися назад до Києва, де мама сповістить про заручини з важливою політичною «шишкою». Вона вже була знайома з цим чоловіком і цілком поділяла вибір рідної людини, хоча й не зовсім розуміла, нащо в їхньому віці потрібен шлюб, але якщо ця формальність зробить маму щасливою, то вона буде лише рада такому результату.

Дівчина оглянула присутніх в пошуках легкої «наживи» для перепиху на одну ніч, але погляд не міг зачепитися за жодного з присутніх. Усі вони були якісь не ті – ніхто з них не викликав симпатії і навіть банальної зацікавленості.

      – Віскі і «Маргариту» для цієї прекрасної дами, – приємний оксамитовий голос з дуже явним слов’янським акцентом прозвучав зовсім поряд з нею.

Обернувшись на джерело звуку, вона побачила середнього зросту чоловіка (наскільки вона змогла вирахувати, враховуючи барний стілець), на вигляд не більше сорока років, з темним, як воронове крило, волоссям і очима кольору темний шоколад (її улюблений десерт, між іншим). Погляд цих темно-карих очей вивчав її з голови до ніг, затримуючись на смарагдовій сукні, що ледь доходила до середини стегна. Чоловік був вдягнений в класичний костюм, але без краватки, два верхніх ґудзика сорочки були розстібнуті і відкривали вид на білосніжну шкіру. «Дивний вибір наряду для такого закладу», – подумала вона, але водночас це їй навіть сподобалося. Її не покидало відчуття, що вона вже бачила цього чоловіка, але не могла зрозуміти, де саме.

В цей час бармен вже поставив перед ними напої і пішов приймати замовлення вже в інших відвідувачів, залишивши їх на самоті.

      – Сподіваюсь, вам подобається «Маргарита». Мені здається, вам підходить саме цей коктейль: терпка і водночас солодка…

Він фліртував з нею і їй хотілось фліртувати у відповідь. Його вимова була цілком просякнута акцентом, який вона все ж таки визначила як український. Але сказати йому, що теж володієш українською – впустити наживку, а це в її плани сьогоднішнього вечора не вписувалось.

      – А ще я так само зводжу з розуму! – все ж відповіла вона, використавши свою улюблену зброю – англійська з французьким акцентом, який вона сумлінно вибудовувала декілька років. – Тому будьте обережні!

Лукава посмішка закралась в куточках його губ, що додало йому ще більше чарівності.

– Мені здається, я зможу приборкати свій розум в боротьбі з цим!

– Але не тіло…

Склянка в його руці трошки затремтіла, що видало емоції чоловіка. Що ж, попадання в «десятку»…

Вона нетерпляче провела язиком по своїм устам, очікуючи, що ж на це скаже її «жертва», що не залишилось непоміченим чоловіком. Його погляд ковзнув на її губи, а потім піднявся вище, встановлюючи зоровий контакт, чим викликав табун мурах по всьому тілу. Їй подобались ці танці поглядами, подобалось те, що він з нею робив навіть без тілесного контакту. Але їй хотілось відчути останнє.

      – Поїхали зі мною і сама допоможеш приборкати моє тіло.

Карти на стіл. Він справді це сказав.