Ніхто і хтось для тебе

Женя лежав у себе на ліжку і гортав стрічку інстаграму, аж раптом, зовсім випадково йому мелькнула фотографія досить привабливого чоловіка, який когось йому нагадував, але він не міг згадати кого саме, поаи не пролистав назад і не роздивився фотографію більш детально. Це був Спартак і як завжди щось цікавеньке чекало кожного, хто знайшов цей допис і не полінився подивитися що ж написано в описі до посту.
— Ого, скільки всього написав, описав і “розказав”. Доречі, треба йому написати, а то чогось це сонечко мені не відгукується.

Янович обережно піднявся на лікті, а потім повноцінно сів на край ліжка, і знайшовши чат із Спартаком почав набирати текст.

Женька

«Привіт Спартачок! Може зустрінемось сьогодні в тебе, треба серйозно поговорити.»

14:37

Спартачок

«Привіт Жень. Сьогодні зможу тільки ввечері, о 18:00-19:00 зможеш під’їхати, якщо терміново.»

14:38

Женька

«Зможу, вдома поговоримо😏»

14:38

Після того як Женька відправив повідомлення на нього прийшла реакція Спартака: «❤».

«Сподіваюсь, що не зруйнують еічого, що будував так довго» — подумав “піжамний хлопчик”(він був як раз в піжамі) і вирішив замовити собі щось поїсти, адже часу у нього ще було вдосталь, але голод брав своє, і жадібно.

18:21

Янович уже стукає в двері до квартири друга. Кучерявий хлопчик чує за дверима незадоволений буркіт під нісі важкі, розмірені кроки товариша. Двері повільно відкриваються і з-за дверей виглядає блондиниста голівка та такі прекрасні блакитні очі, які вже за такий довгий час стали найріднішими і найвпізнаванішими з усіх, які колись бачив Женя.

— Привіт, заходь, я замовив нам поїсти, сподіваюсь ти голодний. — промовив білявий і відійшов так, щоб високий хлопчина мав змогу зайти всередину. — Чай, кава, енергетик?

— Чай, будь ласка, ти знаєш який. — на автоматі Спартак дістав із лави що була вище і правіше від плити банку з листовим чаєм і засипав потрібну кількість у скляний чайничок-заварник. Поки чайник закіпав, Янович тим часом розташувався за столом на тій самій кухні де вони з початку записували подкасти. Хлопець сидів у звичній для себе позі: закинув ногу на ногу, руки склав собі на таз та закинув голову вверх, щоб роздивлятися, впевнюватися в кожному русі “хлопеця з татуюванням” і чекати покі він поставить чашку ароматного чаю навпроти нього і не сяде поруч з ним — навпроти.

— Так, про що ти хотів поговорити? Я тебе уважно слухаю. — Спартак повернувся до нього всім корпусом із чашкою в руці і підійшов ближе до стола.

— Я хотів розповісти тобі про новий свій стан, який загрожує тобі. — психотерапевт обережно поставив білу чашку, яку подарував йому Женя, щоб коли до нього на чай приходив то пив саме з неї і протягнувся до стільця, присів поруч, а не навпроти.

— Я не розумію, що може мені загрожувати? Але перед тим як продовжити випий чаю, ти сильно напружений. — Женя потягнув на себе напій і трохи ковтнув солодкого відчуття спокою.

— Розумієш, Спартачку…— поставив чашку на стіл назад і став серйознішим. —Я недавно зрозумів що повністю в тебе закоханий і не можу розділяти нормально ті моменти, коли ти знаходишся не поруч, не зі мною. Ти звичайно скажеш, що я жартую, але годі, це не так. Я справді тебе дуже кохаю і не можу без тебе і цього відчуття коли так спокійно і безпечно. — Тим часом психолог обережно встав зі столу і дійшовши до актора нахилився і перервав його подальшу думку.

Очі Євгена відкрилися так широко від приємного здивування і страху невідомого що через деякий час він забув про це все і такі гарні очі заплющелись. Перехоплюють подих один одного, вони висмоктували кожну молекулу ніжності, любові та відданості поцілунку з повітря. Трішечки згодом Спартак потягнув Женю піднятися на ноги і коли той піддався, блондин поклав свої руки на талію чоловіка навпроти і почав гладити, ніжно але гаряче водити, розганяють кров. Їм все ж треба було зупинитися, хоч цього мало хотілося. Женя відсторонився від ніжних вуст партнера і подтерся лобом об лоб психотерапевта, а далі мовив:

— Тепер ти знаєш, наскільки Я тебе люблю, а я знаю наскільки ти, але я думаю, що це не остаточна сума, сонечко.

— Я також так вважаю. — коли Спартак відповів, Женя вже притягнув його за новою порцією ніжності.

Ось так все і було. А далі у них була чаруюча ніч в яку я не втручалася.

Слова від автора:

Вибачте, що він вийшов такий коротенький, але дуже прошу поставити вподобайку, це моя перша українськомовна робота, яка опублікувалася. Чекаю також на ваші відгуки.

Мій аккаунт в інстаграмі: @bookwriter.antn

Мій аккаунт в телеграмі: @ficwriteranthonyd

Чекаю на вашу активність, дякую за увагу і витрачений час😌