Ніл – детектив, Ендрю – мафія

– Якого біса…
до болю знайомий рідний голос почувся з темного кута кімнати. Ендрю подумки закотив очі, адже, звичайно, саме в ЦЕЙ день, коли в нього була велика угода, його руда ходяча проблема опинилася на патрулі, саме в ЦІЙ частині міста. Він ніколи не був улюбцянцем Пані Удачі.

Міньярд провів багато безсонних ночей -які міг ровести в теплій постелі разом зі своїм хлопцем- готувався до великої передачі, на кону стояло кілька тонн амфітаміну та інших наркотиків, десятки автоматів і багато всяких дрібничок, які потрібно було забрати, перевезти і потім передати у цілісності покупцеві. Все мало пройти просто ідеально. Чисто, швидко та без жертв. Він робив це багато разів. Легче легкого. Якщо в це не втручається бісова поліція, разом з гарячим рудим детективом, котрий весь час шукає пригоди на свою прекрасну дупу.
Звичайно хоробрі захисники міста не могли пройти повз незаконну передачу і вирішили втрутитися. Ну, ось хто їх взагалі просив це робити. Так, це їх обов’язок, але чому вони не могли сидіти у себе, пити каву, їсти цукерки та шукати загублені гаманці.
Ендрю швидкими кроками подолав кімнату, підходить до Ніла, який сидів у кутку зі зв’язаними ногами та руками. Міньярд пробіг поглядом по Нілу, у пошуках серйозних травм, але нічого крім декількох подряпин та неприємного синця на скроні не помітив. Подумки пообіцявши знайти всіх хто це зробив та покарати, Ендрю сів перед Нілом навпочіпки. Блондин відкрив рота, але не встиг нічого сказати так як його перебив інший голос з коридору:
-Бос, що робити з товаром?
Кевін стояв, чекаючи на відповідь від мафіозі.

Ендрю тихо вилаявся під ніс і прогарчав у відповідь:
– Усе на базу, мене до завтрашнього ранку не чіпати!

Дей мовчки кивнув та зник у темному коридорі.
Ендрю  нарешті глянув у розплющені очі свого нареченого. “Схоже, все ж таки, колишнього нареченого” – промайнула думка в нього у голові. Він нарешті відмер і розрізав мотузки на зап’ястях і кісточках Нілу.
Той, на диво, мовчав. Напружений Міньярд все більше нервував, боячись того мовчання, бо рудий у будь – якій ситуації нахдив, що відповісти.  Повільно підвівшись із підлоги, Джостен окинув пустим поглядом блондина.
Гроза всього Балтімора, нічний жах усіх банд південного узбережжя, убивця, монстр, чудовисько, психопат – як тільки його не називали- зараз стояв під поглядом крижаних блакитних очей і тремтів боячись, що єдина людина заради якої він готов на все, зараз відкине його, як сміття. У думках промайнуло стати на коліна та благадати не залишати його, але він відкинув цю думку, боячись, що Ніл виріше, що той збожеволів. Ендрю опустив голову, так і не вимовивши не слова і мовчки чекав на свою долю.
Несподівано він відчув, як рідні руки обвили його шию і холодний ніс уткнувся кудись у район правого вуха. Ендрю негайно обійняв хлопця за талію і міцно притиснув до себе, не залишаючи ні міліметру між ними. Він закопався носом у руде волосся, нарешті видихаючи повітря з легень, до цього навіть не підозрюючи що затримав дихання.
– Так значить ось чим ти займаєшся.
Голос пролунав біля самого вуха, посилаючи табун мурашок по шкірі.
– Так…
– Бути чоловіком гангстера звучить цікаво.
Хрипкий сміх рознісся по підвалу.