Ніколи не я

Прокинувшись рано вранці Орігамі зрозумів що брата знову немає вдома. Його це дратувало, бо кому ж сподобається що його брат спить з ворогом усіх богів? Нікому. Ось і Орігамі це не подобається. Бог сонця пішов на кухню, і на столі вже була тарілка з макаронами, що їх приготував Кеннеді. Орігамі швидко поснідав, вмився і перевдягся в урочистий костюм. Він йде на побачення з Міодою. З богинею, що його причарувала. Але він цього не знав, думав що то кохання. Орігамі викликав таксі і за пів години був на місці.
-“Любчику, чого так довго?”-Міода дуже пунктуальна дівчина, і не любить коли інші запізнюються.
-“Вибач кохана, ти знаєш що робиться на дорогах”- а й справді, майже всюди чомусь були затори. Міода взяла хлопця за руку і вони пішли в парк. Вони сіли на лавку і почали обговорювати життя. Говорили про роботу, про дурника Енда, що побивається за богом сонця, про затори… Чого всі раптом захотіли виїхати? Міода відійшла до туалету, а Орігамі почав годувати голубів. До нього раптом підійшов Енд.
-“Привітик! Один? Можу скласти компанію?”-Хлопець щиро посміхався. Його очі були повні кохання й турботи
-“Ні, дякую. До того ж я з дівчиною,- ну, як говориться “згадаєш (кхм-кхм), ось і воно. Повернулась Міода-“Доречі ось вона”
Міода поцілувала Орігамі і з якоюсь ноткою цькування в очах подивилась на бога місяця. Хлопця це не те щоб засмутило, але нотка болю в очах блиснула.
-“Не буду заважати, кохання страшна річ!”-Він нервово гигикнув і пішов геть. Орігамі і Міода гуляли по парку до восьмої вечора. Грошей на таксі в гаманці не залишилось, тому провівши богиню Орігамі пішов додому пішки. Кеннеді був удома. Орігамі постукав у двері брата. Почулись кроки і двері відчинилися. Кеннеді виглядав занадто стомленим. Він чомусь ховав праву руку у кишеню. На шиї були сліди зубів.
-“Мені не подобається що ти зустрічаєшся з дияволом. Якщо ти сам не порвеш з ним, то я замкну тебе вдома,”-він узяв брата за руку. Від кінчиків пальців до зап’ястя був опік. Такий, як від пекельного полум’я-“я серйозно”
-“Ти мені не батько! Навіть він такого собі не дозволяв!”-їх батько був знаменитим, але суворим і жорстоким богом, і вони домовились про нього не згадувати
-“Ми не говоримо про нього в цьому домі!”-Орігамі смикнув брата за руку з такою силою що той мало не впав. Через декілька секунд мовчання він вибачився і пішов до себе.
Тим часом.
-“Киць, я вдома!”-Енд скинув піджак і замість повісити просто кинув на стільця
-“Привіт братику !”-озвалася з кухні Айстра-“що їсти будеш?”
Енд узяв один бутерброд та пішов до себе. Його сестра розуміла, що попереду важка ніч сповнена слізьми. Вона потрібна брату. В цей час як ніколи. Айстра постукала у двері-“Заходь…”-тільки з сестрою він міг бути собою справжнім, безпомічним хлопчиком, безнадійно закоханим, та не бажаючим жити. Айстра сіла поруч з братом і поклала руку на плече. В цьому безпорадному і скривдженому хлопцеві було неможливо впізнати того щирого і життєрадісного юнака. По правді кажучи, вдень він щирий лише коли каже що кохає Орігамі.
-“Присягаюся, я вб’ю ту Міоду! Затягну її до пекла! Як би ми з Кеннеді не ворогували, ми обоє хочемо щоб ви з Орігамі були разом, і ми зробимо все можливе щоб це сталось!”-вона дуже рішуча дівчина, наче Андайн з Андертейлу.
-“Дякую… Ти найкраща”-Він легенько всміхнувся.
Тим часом
Міода, зайшовши до квартири обережно повісила шубу і зняла черевички. Вона повечеряла, вмилася, і пішла спати.
(Від автора): надіюсь їй насниться якесь жахіття, або станеться сонний параліч. На цьому перший розділ всьо. Чекайте.