Няняня

Почніть пЯ сподівалась ваш погляд

На собі зловити.

Він намагався мене там вбити.

Ви дивились карими очима,

Ми сиділи темними ночима..

Я хотів вас тоді любити,

Але не знали ми, як це зробити.

Ми хотіли кохання, ми хотіли любов.

Та не сказавши жодних промов

Вбитий був я тої ночі,

Коли шепотіли урочі.

Коли проміння правди розкрило,

Всі тайни й покаяння ті ваші.

Життя мене озорило..

Тоді я всю дійсність побачив,

Тоді я відчула цю біль,

Що знайома мені звідусіль.

Тоді прочитала портрети,

І дістала з душі ті багнети.

Взяла тоді ніж ваш уміло

Та порізала я своє тіло.

Сказали ви: “– Зрозуміло.”.

Чому не покинули моє тіло?

Чому залишились поруч,

Поки дзвонив хтось ліворуч?

Чому лишила я волі, життя свого й почуття.

Чому збрехали тоді мені зорі?

Та ж не брехали мені почуття..

Я ж знав, не могли ви.

Не покинули б..

Залишили б життя,

Якщо

б не пішла я сама в небуття.

исати…