Нові події—нові плани

Повернемося в події на пів години назад, тобто до того як Венздей побачила Ксав’є з Б’янкою.

Художник вийшов з кімнати Венздей та Енід, і направився до Юджина, але зустрів Б’янку, яка йшла до своєї кімнати.

—Ксав’є? Яка приємна зустріч. Що тут робиш?—Приязно мовила сирена.

—Б’янка? Я по справах йду.—Сухо відказав хлопець.

—Слухай,—Сказала дівчина, схопивши його за руку,—ми були така гарна пара. Може повернемо все і буде як раніше, а може й навіть краще?—Дивлячись своїми голубими скляними очами прямо в душу парубка, мовила сирена.

—Б’янка, між нами нічого немає і не було. Ти маніпулювала мною. Все. Більше нічого не хочу чути.—Роздратовано сказав хлопець, і вирвав свою руку з хватки Б’янки.

—Ксав’є, стій. Поцілуй мене.—Вмовляла сирена.—Ксав’є, поцілуй мене.—Повторила Б’янкка, але на цей раз вже піснею сирени. І він поцілував її, але не по своїй волі.

З кутку наблюдала за цим Венздей, яка потім вийшла з тіні і сказала, що сказала та пішла до своєї кімнати. Ксав’є це заділо, але пісня сирени знову прибрала всі почуття до Венз.

—Ах ти паскуда! Тільки що мені про любов до іншої казав, а зараз з Б’янкою. Подивися тільки на себе! Бабник! Щоб більше я тебе не бачила біля Венздей!!!—Нагримала Енід на Ксав’є та дала йому ляпаса, йдучи з Аяксом за руку.

—Вибач, чуваче, але це реально не круто. Я з Енід повістю згоден.—Мовив Аякс, дивлячись в очі художника.

Енід побігла одразу до подруги, бо знала, що вона все бачила. Хоч Венздей і ніколи не зізнавалась, проте їй все-таки подобався Ксав’є. І її подруга-перевертень це чудово знала.

Зайшовши у кімнату білявка побачила, як її подруга сиділа сама на полу, притиснувши коліна до себе.

—Венз?—Тихенько мовила вовчиця сідаючи поряд з подругою.—Ти через Ксав’є тут отак сидиш?—Так само тихо продовжила білявка приобійнявши подругу одною рукою.

—Спочатку Тайлер, потім цей. Не так я уявляла свої 16 років звісно. Жахливе видовище. В поганому сенсі.—Спокійно, але трохи сумно відповіла Венздей.—Знаєш, коли я бачила Гудді, то вона сказала, що я ворон і приречена на самотність. Може вона права? Не треба було закохуватися.—Зробивши паузу продовжила Венздей, вже жалкуючи про свою відвертість.

—Венз, щоб не сталося, я завжди буду поруч. Ти не будеш сама, у тебе є я, річ, батьки, брат, і навіть Аякс про тебе турбується, хоч і не показує це.—Заспокійливо мовила подруга.—Знаєш, Ксав’є не достоїн тебе і ті квіти, які типу він тобі подарував, то я купила. Вибач, тепер розумію, що не треба було так робити. Йому я ще купила фарби і пензлики, щоб написати, що це від тебе, але тепер не знаю навіть що робити. Якщо хочемо, можемо їх викинути чи спалити.

—Ні, не треба. Можеш, будь ласка мені їх дати? —Підвівшись мовила готка.

—Так звісно, секунду,—підвілася білявка і дістала подарунок.—Ось, тримай.

—Дякую.—Відповіла Венздей і написала листа, який поклала до коробки з фарбами і пензликами.—Річ, поклади це під двері Ксав’є і постукай, він вже мав повернутися від своєї дівчини.

Річ відразу поніс подарунок до Ксав’є. Він зробив все як сказала Аддамс. Поклав коробку під двері, постукав в них, прослідкував, залишаючись непомітним, щоб Ксав’є забрав пакунок, і пішов.

Хтось постукав у двері кімнати хлопців.

—Я відкрию.—Мовив художник. Відкривши двері, він побачив подарунок.—Тут якась коробка—Сказав Ксав’є і забрав її в кімнату. В цей час Аякс мовчки сидів в телефоні, ніяк не реагувавши на свого товариша.

Хлопець поставив коробку на стіл і розпакував її. Там були чудові нові пензлики і фарби, подарунок йому дуже сподобався. На дні коробки він побачив листа, взяв його до рук і став читати в голос:

Ксав’є, 

  Я й досі не розумію, що це було між нами, але розумію, що поцілунок з Б’янкою тобі був до вподоби, який я побачила, коли хотіла сказати, що вільна, як і обіцяла. Коли ти хотів запросити мене на ще одну прогулянку, то я була не проти, але зараз, я хочу сказати, що це мій прощальний подарунок. Не підходь до мене більше.

 Не люба Венздей.

—Що? Що це означає? Який поцілунок з Б’янкою? Аяксе, що коїться?

Повільно піднявши очі від телефону на Ксав’є, горгона відповів:

—Це до тебе питання, бо коли ми йшли з Енід коридором, то бачили, як ти смоктався з цією сиреною. Я звісно не прихильник готки, але щоб таке робити треба бути гірше за Тайлера.

—Я нічого такого не робив!—Обурився художник,—по крайній мірі я такого не пам’ятаю.—Задумуючись додав Ксав’є. —Пісня сирени! Точно, я згадав. Б’янка змусила мене піснею сирени поцілувати себе. —Шоковано продовжив парубок.

—Як доведеш?—Пильно дивлячись з недовірою запитав горгона.

—Аяксе, ти серйозно?!—Готовий от-от вибухнути, крикнув художник.

—Так, Ксав’є.

—Ну не знаю. По моїй реакції не видно, що я кажу правду, чи що?—Роздратовано відказав хлопчина.

—Добре, я тобі вірю, але що будеш робити з готкою? Вона, хочу нагадати, все своїми очима бачила.—Сказав горгона.

—Скажу все як є. Сподіваюсь, вона зрозуміє.

—Як на мене, вірогідніше те, що вона тебе з’їсть, а не зрозуміє і простить. Треба щось інше.

—Дякую, Аяксе. Підтримав на всі сто відсотків.—Розлючено кинув Ксав’є.

Поки художник думав, як вибачитися перед Венздей, Аякс взяв телефон і написав Енід.

Аякс: Енід, це ти надіслала подарунок Ксав’є з запискою від готки?

Енід: Ні. Я все розповіла Венздей, і про квіти, і про цей подарунок. А далі вона сама писала записку і відправляла подарунок. А що було в записці? Вона мені не показала.

Аякс: “Ксав’є, Я й досі не розумію, що це було між нами, але розумію, що поцілунок з Б’янкою тобі був до вподоби, який я побачила, коли хотіла сказати, що вільна, як і обіцяла. Коли ти хотів запросити мене на ще одну прогулянку, то я була не проти, але зараз, я хочу сказати, що це мій прощальний подарунок. Не підходь до мене більше. Не люба Венздей.”

Енід: То й добре. Нехай буде зі своєю Б’янкою.

Аякс: Він розповів, що його змусила пісня сирени, він не хотів цього робити. І судячи з його реакції, він не бреше.

Енід: Тоді справи кепські…

Аякс: Є план?

Енід: Можно якось вмовити Венздей піти до його майстерні, де висять десятки її портретів, які зробив Ксав’є. А потім якось завести туди Ксав’є і закрити їх вдвох. Нехай самі вирішують проблему якось.

Аякс: Готка ж вб’є його… Але можно спробувати.

Енід: Тоді після завтра. Ми з Венз підемо гуляти опівночі, і я її заведу в майстерню, а ти якось Ксав’є виведи, щоб він бачив Венз в його майстерні і пішов до неї. Потім ми закриємо двері на замок і підемо вдвох трохи погуляти.

Аякс: Окей.