Новорічна історія

Це, правда, не восьмий розділ, проте, ось Вам подаруночок на Новий рік!!!

P.S. ніяк не стосується фіку, просто міні пов:>

За вікном вже як декілька днів сипле пухнастий сніг. З кожним днем сніговий покрив збільшується з геометричною прогресією, що бентежить водіїв зимового Лондону. Ремус любив сніг, але тільки якщо він сидить у теплій квартирі біля вікна з горнятком чаю у руках. Люпин ненавидів кидатись сніжками, а тим паче лежати у снігу. Проте, що не зробиш для Сіріуса… Той обожнював все, що пов’язано зі снігом, любив кидати Ремуса у кучугури, грати в сніжки та ліпити сніговиків. І Муні на все це погоджувався… Ясно, що без великого ентузіазму, проте, намагався усміхатись, щоб не засмутити Гультяя, який, певне, що знав про це і нічого не казав йому.

***

Сьогодні, тридцять першого грудня, після однієї з таких прогулянок вони усі мокрі та у снігу, але щасливі, повертались додому. На вечерю мають прийти Поттери з малим Гаррі, це його четвертий Новий рік. Зайшовши у квартиру, яка поглинула їх своїм затишком та теплом, одразу почали прибирати до приходу гостей, адже залишили після себе справжній безлад.

Сіріус увімкнув новорічні пісеньки в перемішку з Девідом Боуві та Queen, бо під музику веселіше прибирати. Поки Ремус складав подушки на дивані, Блек підійшов до нього ззаду та обернув до себе, одразу переходячи до танцювальних рухів. Збоку це виглядало дуже незграбно та по-дурному, проте, це було чимось значущим для них, просто чимось їхнім. Муні не міг перестати усміхатись, дивлячись на радісного, танцюючого Гультяя. Його чорне кучеряве волосся похитувалось в такт його рухам зі сторони в сторону, б’ючи його по обличчю, від чого він так мило жмурився. Раптом, коли пісня припинилась, Сіріус повернувся до Ремуса, поглянув йому в очі на мить та підійшов. Обвівши його шию, Блек встав на нвшпиньки та ніжно поцілував Люпина. Муні відчував, як шалено б’ється серце в його грудях, як бракує повітря та як Гультяй впивається пальцями в його шию. Хотілось, щоб цей момент тривав вічність… Та Сіріус просто припинив поцілунок, усміхнувся та вийшов з вітальні. Як же Ремус його кохає…

***

Більш-менш привівши квартиру у нормальний вигляд, вони почули дзвінок у двері. Як же ж вчасно. Ремус відчинив гостям, а Гаррі одразу налетів на Сіріуса з обіймами.

– Сірі!!! – закричав малий.

Той взяв його на руки та кімнату наповнив дитячий сміх.

– Вибач його, Сіріусе, Гаррі був дуже радий, коли дізнався, що ми йдемо в гості до дяді Рема і дяді Сірі… – Лілі взяла пакунок з рук Джеймса та передала Люпину.

Блек опустив хлопця на землю та обійнявся з Поттером

– Як ти, старий? Все в нормі?

– Все як завжди, по-тихеньки…

Лілі зняла своє пальто та шапку і віддала Муні, щоб той повісив їх у шафу

– Любий, як ти? Сіріус ще не замучив? – Ремус усміхнувся

– Поки ні. Як цей малий бешкетник? Сильно дошкуляє?

Лілі зітхнула та поглянула на Гаррі

– Та от хворів нещодавно, у садочку підхопив якийсь вірус… А так, все добре

Поттер усміхнулась та поглянула на Гультяя

– Ну що, ходімо до столу, Поттери?

**

Цей вечір пройшов у приємній, домашній атмосфері поруч з рідними людьми. Вже о пів на десяту та малий Гаррі вже майже заснув, хоча прикидається, що не спить.

Лілі почала допомагати Ремусу прибрати зі столу та помити усі тарілки навіть після усіх вмовлянь.

Джеймс та Сіріус про щось жваво теревенили, але в пів тону, щоб не розбудити малого.

– Дуже дякую вам за вечір, Ремусе, давненько я так не сміялась…

– Дякую вам, Поттери, особливо за цю смакоту, що ти принесла, серйозно, надішлеш рецепт, бо я щось ніяк не можу щось нормально приготувати…

Лілі засміялась

– Обов’язково!

З Новим роком Вас, усіх люблю!!!