Новий старий ворог

Звісно, друзі нікому не розповіли нічого. Але закохані розслабилися і дозволили собі зробити переміни в їхньому статусі ледь помітними. Та ті, хто хотів це помітили. Наприклад, Б’янка, яка зітхнула й побажала їм терпіння. Сирена вже давно не претендувала на статус його дівчини, будуючи давно в інших стосунках, більше того вони зуміли залишитися друзями. З новоявленою парою так не вийде, вони або будуть разом назавжди, або розійдуться й не будуть більше бачитись.

Того ж дня, коли Венздей врятувала Сінклер убили іншого вовкулаку. Отже, всесвіт все ж таки знайшов свою жертву. Залишився вампір і ще якийсь вид. Потрібно діяти, інакше вони закінчать свій ритуал і може трапитись щось гірше. Вона здогадувалась, що забирають підлітки цю силу не просто для потішання власного его. Є ще щось, щось, що постійно вислизає із її уваги.

Тож Аддамс відправила Річ прослідкувати за дівчиною, яку впізнала. Та на перший погляд не займалася нічим підозрілим, працювала у кав’ярні на півставки, навчалася в звичайній школі. Але час від часу вона по черзі зустрічалася із тими трьома, які брали участь у вбивстві Енід. З боку це нагадувало звичайні зустрічі, та їхня банда явно обговорювала якийсь план. Тільки, з їхніх розмов ставало зрозуміло, що організатор десь ховається в тіні.

Самопроголошений детектив думала хто б це міг бути? Той, хто маніпулював Лорел Гейтс чи це немає ніякого відношення до неї? Наразі вона розкопала лише те, що сім’ї цих двох, які дівчина впізнала проживали тут дуже давно. Можливо, вони мають якесь відношення до Крекстоуна і його пілігримів, адже, судячи з інформації, яку вона отримала раніше, пілігрими відбирали магію ізгоїв, тому Джозеф і міг так вільно користуватися магією після свого воскресіння.

Довелося підключити до цієї справи Беладону, які стежили за вампірами. Було б легше якби Венздей знала який ще вид ізгоїв їм потрібен, але на даний момент вистачало і вампірів. Можна було б влаштувати засідку, що вона й запропонувала друзям. Однак, кого можна було б взяти на роль наживки? Енід взагалі була проти цієї думки, Аякс пропонував когось із тих, хто йому не подобався, Ксав’є ж не хотів, щоб там була присутня його дівчина й ризикувала собою.

Через що вони знову посперечалися і бурхливо помирилися. При чому в спальні дівчат, так як примирення відбувалося вночі під час повного місяця. Тож зранку Сінклер мала змогу побачити Торпа, який одягався після вранішнього душу, адже цього разу вони не поспішали прокидатися, адже тепер їм не потрібно було ховатися. Вовчиця тільки захихотіла й пішла на свою половину кімнати. Вона раділа за подругу.

Взагалі побачення були хорошим прикриттям, щоб пошпигувати або вивідати інформацію. Художника цей факт дещо дратував, та він намагався взяти від цього максимальну вигоду. Зокрема, щоб зайвий раз розпустити руки, звісно не нахабніючи занадто або проявити ніжність. В такі моменти дівчина розлючено на нього дивилась, однак нічого не робила ні в той момент, ні пізніше. Максимум злегка мстилась.

Їй не хотілось визнавати, та легкий гумор Торпа їй навіть подобався. Вона дозволяла йому злегка себе подратувати, не переходячи межі. Це навіть додавало їхнім стосункам тонусу. Звісно, письменниця показувала своє невдоволення, хоч хлопець швидко зрозумів, що це лише напускне. Він потроху навчився розрізняти її емоції.

Одного дня Річ їй повідомив, що всі четверо знову збираються разом. Художник тоді був відсутній, він поїхав до свого юриста щодо заповіту й мав приїхати через кілька годин. Отже, доведеться діяти самій. Друзі й Беладона її прикриють, тільки не будуть втручатися з самого початку, тому вона й повідомить їм пізніше.

Річ був проти. Він не хотів, щоб його родичка стежила за вбивцями. Та не зміг її переконати. Венздей вперто стояла на своєму. Вони разом прослідкували за ними й коли помітили як ті збираються влаштувати засідку, то вона відправила повідомлення друзям і беладонцям. Чудово, все іде по плану.

Зненацька за спиною пролунав шелест і не встигла дівчина відреагувати, як по голові щось вдарило й вона знепритомніла. Коли ж розплющила очі, то побачила Торнхілл, яка тріумфально посміхалась. Прокляття, жінка ж повинна була бути у в’язниці. І чому їм не повідомили, що вона втекла? Можливо, до цього приклав руку Галпін-старший. Чи знав він, що його син мертвий і Аддамс особисто його вбила?

Дівчина лежала на чомусь холодному, буквально прикута кайданами. Їй доведеться сильно попотіти, щоб звільнитися. Нічого, вона бувала і не в таких ситуаціях. Цікаво, чому її не вбили відразу? Браслет на ній захищав від чужої магії, однак не від фізичного впливу. І де Річ? Що з ним? Венздей сподівалася, що хоча б він врятувався і покличе на допомогу. А поки що вона зробить усе, щоб протриматися.

– Бачу, ти прокинулася, Венздей. І знову через свою самовпевненість ти знаходишся у кайданах.

– Я перемогла тебе минулого разу, зможу й цього разу.

– Цього разу тобі не вдасться вибратись. Твій родич теж тут. – Лорел вказала на прозору коробку, звідки марно намагався вибратися Річ. Прокляття, і як вони зуміли його впіймати? – Твій мобільний залишився там, біля трупа вампіра. Твої друзі будуть тебе марно шукати. А твій кавалер пізніше приїде й знайде тут лише труп.

– Чому ж ти мене раніше не вбила?

– Залишилася ще одна жертва, крім тебе і її незабаром приведуть. А ти станеш особливою жертвою для закріплення наших здібностей. Знаєш, у книзі твого предка є багато цікавих заклинань і ритуалів. – жінка дістала книгу «Тіней» Гуді. – Цей ритуал закріпить за нами забрані здібності й забере більшість побічних ефектів. Тому можеш не хвилюватися, твій дар ніхто не забере, тільки твоє життя.

– Як мило з вашого боку.

– Твій дар нам би знадобився, але ти ідеально підходиш для закріплення ритуалу.

– Я уже втратила цнотливість. – не втрималась, щоб не зіронізувати дівчина. – Тож жертва я невдала.

– Мене не цікавить твоє сексуальне життя… Хоча, шкода Тайлера, здається, він до тебе був небайдужий. Це той художник-меланхолік чи не так?

– Тайлер здох, я його власноруч прирізала як скаженого собаку. І до тебе доберусь.

– Ти спочатку спробуй виберись. Жертва повинна бути із древнього роду, мати сильні здібності, які передаються із покоління в покоління. Також це хороший спосіб поквитатись із тобою.

– Як зручно.

– Коли все завершиться, ми покінчимо з ізгоями спочатку в Неверморі, а потім в усьому світі. Поки що нас небагато, та коли нормаки побачать нашу силу й мету, то приєднаються до нас. А ми нащадки великих пілігримів, які боролися з цією поганню очолимо цю священну війну. – очі Гейтс фанатично блищали.

– Ти божевільна. І не просто божевільна, в хорошому сенсі. Ти навіть не усвідомлюєш наслідків своїх дій. Навіть якщо в тебе все вийде, то все одно знайдуться ті, хто зупинить тебе, рано чи пізно. Ти програєш.

– Побачимо. Ти тут полежи й почекай, допоки не прийдуть мої послідовники із жертвою.

З цими словами жінка пішла. Венздей розлютилась на себе. Вона знову попалась через свою гординю й самовпевненість. Хоч в чомусь була права ця божевільна, як би не прикро було це визнавати. Венздей повинна була все розпланувати й вчасно попередити інших. Разом вони б здолали цих вбивць. Можна було б дочекатися Ксав’є, допомога якого не зашкодила б.

Річ раз за разом пробував вибратись, та безуспішно. Вочевидь, пастка була і магічна. Дівчина перевірила кайдани. Вони не піддавалися і були сковані так, що їй було незручно хоч якось повернути, не те, щоб відкрити. Можливо, також підсилені магією. Прокляття, чому вона ще тоді не забрала книгу? Тоді цього б не трапилося.

Цікаво, що трапиться із Ксав’є якщо вона загине. Він помре також чи їхні зв’язок просто розірветься? Чи знову збожеволіє? Їй хотілось знову побачити його, хоча б в останній раз. Але заснути Аддамс не зможе навіть щоб побачити його уві сні й попередити. Та вона навіть не може сказати, де знаходиться. Тож усе марно, як і їхній зв’язок.

Єдиний вихід знову спробувати змінити минуле. Але чи вистачить у Торпа сил для цього, адже він все ще повністю не відновився й може серйозно постраждати. Потрібно спробувати вирішити це без їхньої сили, відклавши це на крайній випадок. Вона все ж спробувала розслабитись і зловити хоч якесь видіння, яке допоможе їй.

Коли дівчина закрила очі, то перед її зором промайнули нові видіння. Деякі з них показували її смерть, деякі порятунок, але майбутнє також не завжди було оптимістичне. Наприклад, в одному з них Ковен дізнається про їхні з Торпом здібності й намагається використовувати у своїх цілях. Що призводить до нових конфліктів й катастроф.

Ні, як показало її провидіння Ковен уже давно не виконує своїх функцій. Рано чи пізно він припинить своє існування, а їхня співпраця усе погіршить. Їхня сила перемін ні в якому разі не повинна до них потрапити. А ще більшість варіантів майбутнього може призвести до війни ізгоїв і нормаків, чого потрібно уникнути всіма засобами і чого домагалася Торнхілл. Один із виходів, ці нормаки повинні не просто вижити, а й їх повинні судити і показати їхню неправоту.

І тут вона знову відчула цей же зв’язок, який пов’язував їх із художником й просто послала туди подумки сигнал, прохання про допомогу. Можливо, він почує її і відчує та зможе знайти. Краще це, ніж нічого. Венздей раз за разом відтворювала його образ перед очима. Бліде худорляве неспортивне тіло, довгі пальці, злегка припухлі губи, які так часто посміхались, зелені сяючі очі, довге волосся, яке було так приємно торкатись.

Він був тільки її, дарував їй задоволення, викрикував її ім’я під час оргазму, обожнював її тіло й душу. Прокляття, чому ж вона стала такою сентиментальною? Напевне, це все його вплив. Ні, Венздей Аддамс так просто не здається, вона буде боротися до останнього. І навіть якщо ніколи не побачить Ксав’є, то все, що було між ними не марно. Вони були щасливими.

Почувши шум, дівчина розплющила очі. Четверо підлітків притягнули п’ятого непритомного, в якому вона впізнала Джека Морроу. Цей нездара навіть будучи магом не зумів відбитися від чотирьох нормаків. Лорел підійшла до нього, вийняла ритуальний кинджал і перерізала йому горло, потім, які і у видінні з Енід вони почали вирізати символи. Отже, жінка пригляділа для себе мага, щоб забрати його дар. Хоча, зрозуміло, що Торнхілл захоче найсильніший дар для себе. Залишилась лише Венздей.

Ксав’є уже підійшов до воріт Невермору, коли назустріч йому вибігла Енід, яка зі сльозами на очах почала розповідати, що Венздей прислала повідомлення, де було вказано, що вона прослідкувала за вбивцями, які знову зібрались разом для того, щоб здійснити новий злочин. Беладонці кинулись до місця, куди вказували координати. Там валявся труп вампіра й телефон Аддамс. Ні її, ні Речі не було видно. Як і вбивць.

Торп розлютився. Він же просив, попереджав її, щоб не вв’язувалась цю справу самостійно. А вона його знову не послухалась. І де тепер її шукати? Якщо з нею щось трапиться… Юнак не знав чи зможе це витримати… Єдина надія в тому, що вона скористається його магією для зміни минулого. Але проблема в тому, що маг ще до кінця не відновився і це може бути для нього фатальним. Наплювати, головне, щоб врятувалася вона. Шкода, що він сам не може скористатися цією силою.

Залишається лише спробувати закляття пошуку. У нього є її добровільно відданні волосся і кров. А також між ними магічний зв’язок, який може допомогти. Він кинувся у майстерню, де були приховані його приладдя для магії та її відданні часточки тіла, попросивши Сінклер, щоб та попередила директора. Наплювати, якщо той дізнається, що Торп маг, потім вони якось знайдуть пояснення і відіб’ються від Ковену. На даний момент головне врятувати її. А Морроу маг, тому він може допомогти.

Під час ритуалу художник зумів не лише відчути кохану і її прохання про допомогу, а й дізнатися де вона знаходиться. Колишній особняк Гейтсів. Знову він. Отже, Венздей була права і Торнхілл має до цього якесь відношення. Обдумувати цей факт немає часу, потрібно діяти. Хлопець зібрав магічні речі, які можуть йому знадобитись і вийшов із майстерні.

На нього вже чекали беладонці та Джеймс, який був незадоволений тим, що його відірвали від справ. Цікаво, що серед членів Беладони не було його сина Джека, ніхто не міг знайти юнака. Здається, Морроу-старший не хвилювався з цього приводу, хоча знаючи характер Джека можна подумати, що той просто загуляв.

Цього разу Торп не приховував свою ауру, тож директор відразу відчув у ньому мага й підняв брови від здивування, однак той не дав йому нічого сказати й відразу ж перейшов до суті, коротко розповівши про свої підозри. Директор спочатку рвався зателефонувати в поліцію, але коли учні пригрозили самостійно піти в особняк, то погодився приєднатись.

Художник підозрював, що після закінчення чоловік візьметься за нього. Або просто повідомить Ковену й вони уже візьмуться серйозніше. Тож доведеться вигадувати щось, що допоможе хлопцеві уникнути переслідувань. Однак, це вже буде потім. На даний момент на першому місці життя Венздей. Він врятує кохану за будь-яку ціну, навіть якщо й доведеться стати рабом Ковену. А якщо її не стане, то й він не буде жити.

Їхня група вирушила до будинку намагаючись не видавати зайвого шуму. Їх страхували заклинання. Ксав’є ішов вперед, за ним ішли хлопці, дівчата були подалі й позаду ішов Морроу, замикаючи процесію й оглядаючись назад. Б’янка була б рада піти вперед, однак Торп їй заборонив і визвався сам, пояснюючи це тим, що він може активувати магічний захист або атакувати ворога. Взагалі, всі, крім Аякса й Енід були здивовані тим фактом, що він маг, Барклай навіть ледве з ним не посперечалась, відклавши це на потім.

Ксав’є під час проникнення відразу ж знайшов кілька магічних пасток і сигналізацію. Навіть попередній огляд доводив, що працював над ними непрофесіонал, деякі були дуже старими. Обережно знешкодити їх або оминути було просто. Аж занадто. Цей факт змусив юнака насторожитись. Та з іншого боку, якщо не рахувати членів родини Морроу, тут не було магів, як всі думали.

Закляття пошуку вказувало на підвал, звідки вже долинали голоси. Здається, вони закінчували якийсь ритуал. Недовго думаючи, Торп швидко увірвався у приміщення, де над головою у Аддамс уже виднілася рука з кинджалом, яка належала Лорел. Так ось чому було обране саме це місце.

Хвиля магії збила вбивць із ніг, а члени Беладони кинулися знешкоджувати нормаків, які ще не звикли користуватися новими здібностями. Загалом вистачало пісні сирени або хорошого стусана. Проблема була в Торнхілл, яка здаватися не збиралась. Вона спочатку метнула в нього кинджалом, а потім спробувала скористатися магією, та її вистачило на одне заклинання.

Пролунав крик, це Джеймс знайшов мертве тіло свого сина й кинувся на Лорел, яку переміг Торп і почав зв’язувати магічними путами. Дорогу йому несподівано перегородила Венздей, яку вже встигли звільнити. Вона була нахмурена і ледве ходила, та виглядала доволі спевнено. Вочевидь, це було щось серйозне.

– Відійди, дівчисько!.. – спробував відштовхнути її директор.

– Не смійте… – спробував втрутитись художник, але дівчина його зупинила, показуючи, що сама з ним поговорить.

– Все в порядку, Ксав’є… Послухайте, містер Морроу, я рада була б бачити смерть цієї божевільної, та не цього разу.

– Вона вбила мого сина!.. – той не тямив себе від люті, та не став використовувати магію проти Аддамс.

– Як й інших студентів Невермору. – Венздей була спокійна та рішуча. – Але ви самі закривали на це очі разом з шерифом й робили вигляд, що все йде за планом.

– Я робив все, що міг!..

– Нічого ви не робили. Вам було байдуже. Ви прийшли сюди через нас із Ксав’є, точніше, через свій дорогоцінний Ковен, який прислав вас, щоб заманити нас до себе, якщо ми будемо становити для вас цінність. Учні ж просто були вам непотрібні. Цікаво, що скажуть батьки, коли довідаються, що їхніх дітей вбивали, а директор тільки імітував діяльність. І це не Ровен, на якого всі було наплювати. Я здивована як ще не підняли паніку, вочевидь, ви з шерифом попрацювали. Але доля покарала вас в особі вашого сина… Не мені читати вам мораль… Лорел Гейтс повинні судити, ізгої й нормаки повинні довідатись про їхні злочини та загрозу, яку вони несуть нашому суспільству. Інакше розпочнеться війна, яку так боїться Ковен і великі роди. Війна між нормами й ізгоями.

– Звідки ти?..

– Я провидець, забули? Я бачила наслідки, які принесе спроба засекретити цю інформацію. Вони не повинні стати мучениками, які поведуть за собою нових фанатиків. Всі повинні бачити їхні справжні обличчя.

– Венздей права. – почувся гул позаду.

– Їх повинні судити.

– Вона уже вибралася з-під варти. – нагадав Морроу, який не хотів слухати дівчину й прагнув помсти. – Зможе це ще раз.

– Цього разу її будуть охороняти краще. А навіть якщо вибереться, то довго не протримається. – Аддамс пильно поглянула на свого ворога. – Ритуал, який вона збиралася провести не завершений, тому сила, яку вони викрали нестабільна й з часом знищить їх. А книгу я забираю собі. – з цими словами провидиця взяла книгу «Тіней», яка лежала на підлозі, так як під час нападу Гейтс її впустила.

– Ти не маєш права!

– Це книга мого предка і я маю на неї більше прав, ніж будь-хто інший. Для безпеки вона буде зберігатися в бібліотеці нашої родини.

– Ти думаєш, що я дозволю тобі тут командувати? – хижо посміхнувся директор.

– Доведеться.

– Я маг.

– І я теж. – втрутився Ксав’є. – Можливо, вмінь і сил у мене, на даний момент не стільки як у вас, та я буду боротися до останнього.

– І ми теж допоможемо. – втрутилась Б’янка. – Не забувайте, директор, що ви тут один. Тут вам Ковен не допоможе.

Зрештою, Джеймс змирився. Хоча, було очевидно, що своє слово він ще скаже. Чоловік покинув їх. Довелося самостійно викликати поліцію й зв’язуватись з ізгоями. При чому шериф спочатку також впирався, хоч і виявилось, що він був непричетний до нової банди Гейтс, та бажання насолити Аддамс було сильнішим, ніж тій яка поставила його сина на цей шлях. Парадокс.

Вездей дозволила собі розслабитись і обійняти себе лише коли вони дістались її кімнати. І то тільки Енід і Ксав’є. І то не на довго. Однак, після цього їй довелося вислухати гнівні тиради про себе, свою безвідповідальність, черствість, егоїзм і багато чого ще. Навіть Річ був на неї розлючений, йому не сподобалося бути в полоні таким безпомічним.

Торп залишився спати з ними у кімнаті, на ліжку Аддамс, обіймаючи її, при чому інтиму між ними не було. Хлопець просто не хотів відпускати кохану, хоч й всіма силами намагався показати наскільки він розлючений. Вона вже давно зрозуміла, що помилилася, тільки визнавати це не дозволяла гордість. Можливо, пізніше.

Семестр продовжився, хоч тиждень і оголосили вільним від навчань. Спочатку були похорони Джека, на який майже ніхто з учнів не прийшов. Тимчасово виконувала обов’язки директора заступник, міс Вудсон, яка займала свою посаду ще при Вімс. Джеймс більше не повернувся до Невермору.

Ковен спробував зам’яти цю справу й забрати до себе Лорел та її послідовників, що їм не вдалося, завдяки впливу великих родів і родичів померлих. Відбувся суд, де Венздей і члени Беладони надали свідчення. Як передбачала провидиця це був не лише резонанс, а більшість нормаків не прийняли подібних методів. Так, були якісь божевільні, які виправдовували ці методи, але їх було не настільки багато, щоб утворити справжню революцію, про яку видіння попереджало Венздей. Можливо, вона повернулась не лише заради Ксав’є, а й для попередження подібної катастрофи.

Ковен все ж довідався про Ксав’є і його родинні зв’язки із Генрі Аверсом. Звісно, про справжню силу юнака вони не дізналися, та це не заважало їм розпочати тиснути на нього. Наприклад, затримки та проблеми зі спадком, навіть Вінсента підключили. Або спроба сплинути через друзів та знайомих. Як не дивно, захистило його сімейство Аддамс.

І хоч Венздей заперечувала про свою причетність, говорила, що це ініціатива батька, який уже вважав його своїм зятем, Торп підозрював, що це було не зовсім так. В кінці кінців на світ з’явилася маленька брехня, що перед смертю Аверса Генрі та Гомес влаштували заручини між своїм внуком й дочкою. Багато хто в неї повірив, Ковену довелось заспокоїтись. Гомес взявся допомагати Ксав’є вести бізнес після прийняття спадку.

Вінсент продовжував залишатися його опікуном лише номінально, так як влаштовувати судову тяганину нікому не було вигідно. Він задовольнявся тим, що син підтримував грошима його проекти. По-справжньому вони так і не зуміли помиритись, але привітання на свята надсилали одне одному. Можливо, колись лід між ними й розтане.

До свого повноліття Ксав’є проводив канікули у Аддамсів, які були йому раді й стали новою родиною. Венсдей цього не показувала, але вона була щасливою від цієї гармонії. Можливо, трохи навіть ревнувала. Особливо, коли Гомес і Фестер потягнули його пити вино з погребу, а потім співали пісні втрьох. Пагслі тоді з собою не взяли. Тоді всі троє отримали від жінок сімейства Аддамс. Але було весело. Торпа навіть спробували привчити курити сигари, та Венздей їм не дозволила. Її дратував запах сигаретного диму.