Фанфіки українською мовою
    Мітки: ОЧС (ОЧП)
    Попередження щодо вмісту: Інші види стосунків

    На цій прекрасній планеті, яка називалася Земля, маленький принц зустрів багато нового та незвіданого, чого не бачив на своїй планеті.
    Ві зустрів там багато кого та чого; завів не мало друзів та знайомих. Глянь, може й на все інше життя їх вистачить. У хлопця навіть з’явилася та людина, з якою йому по-справжньому комфортно та приємно. Його найкращий друг!

    Всі історії, які його друг розповідав, маленький принц слухав з великим задоволенням. Від них так і віє справжніми пригодами! Звісно, були не дуже приємні моменти в цих історіях, але ж вони по-своєму доповнювали її.

    Але кожна щаслива історія має закінчитися. Так само і з цією.
    Настав час покинути цю чудову планету маленькому принцові. Та його єдиного найкращого друга. Бо занадто довго він тут пробув.

    ————————–

    Після того як зірка, яка сяяла ярким й жовтим відтінком, здійнялась в небо, пройшло багато часу. А можливо й небагато. Хто знає, як там час в космосі протікає.
    Хлопчик приземлився на новій та зовсім незнайомій йому планеті.

    Вона була невеличкою, але набагато більшою, ніж ті планети, які він зустрічав перед тим, як опинитися на Землі.
    Поверхня її була твердою, але тут було дуже темно. Нічого не можна було розібрати. Лише невеличке бліде світло долинало з тої темноти.
    Якраз біля невеличкого ліхтарика сидів іще один хлопчик. Він грався різними, але невеликою кількістю, іграшками: машинками, літаками, ляльками, роботами. Ліжко, яке стояло зліва від килима, на якому грався хлопець, було охайно застелене. На дерев’яному столі було багато книжок. Всі вони були покладені в стопочку. В коробка з іграшками була заповнена. Мабуть там всі інші іграшки.

    Маленький принц підійшов до хлопця та сів рядом з ним, сказавши з невеличкою посмішкою:

    – Привітик. В що ти тут граєшся?

    Хлопець перестав гратися та трохи боязко подивився на гостя. Трохи зам’явшись, той відповів:

    – В город..

    – Ух ти! А можна з тобою? Я ще ніколи не грався з кимось такого віку, як я – з великим задоволенням запитав принц.

    – Гаразд.. – трохи впевненіше, але все ще з обережністю, відповів той. – Тримай..

    Хлопець протягнув принцові дві іграшки: машинку та вертоліт. Принц взяв їх та почав гратися з новим другом. Той все ще боявся гостя, але з часом ставав сміливішим, а ліхтарик – вся яскравішим.

    Все ж таки, сили у хлопців закінчилися і ті лягли на килим, розглядали зірки та сузір’я на небі.

    – Знаєш, ти перший, хто завітав до мене після останнього візиту.. – сказав хлопець, вже доволі яркого ліхтаря.

    – А в тебе ще хтось був? – здивовано проказав принц.

    – Так.. – трохи зі сумом проказав хлопець. Той гадав, чи можна розказувати йому цю історію чи ні. Вибір був зроблений. – Колись в мене був друг. Ми так же само познайомилися на цій планеті, ми так же гралися в іграшки і так же почали розмовляти. Він мені багато чого розказав про себе, про свою планету, про життя, а йому – про своє. З того часу ми почали часто бачитися та гратися. Виявляється він був моїм сусідом. Це було дуже приємно для нас обох. Ми були не розлий вода. Але.. – трохи запнувшись, хлопець заспокоївся та видихнув. Для нього це було важко розказувати, тому маленький принц уважно слухав його. – Але одного дня він перестав приходити. Зовсім. Він, начебто, побув трохи і зник. Я дуже довго його чекав та надіявся, що він повернеться. Але цього не сталося, а я все ще не втрачаю надію на цю маленьку мрію. – закінчив свою розповідь хлопець та зовсім засумував.

    Маленький принц думав та гадав поки не сказав:

    – Знаєш, я багато з ким знайомився, поки подорожував. І всі вони мені по-своєму дорогі і я їх ніколи не забуду. В мене теж є друг з яким би я хотів би більше поговорити та провести часу, але.. На жаль, мені довелося його покинути. Я не хотів цього робити, але все ж таки, друзів потрібно відпускати, щоб і вони і ти могли спокійно жити, щоб ви могли йти далі. Але ніяк не забувати. Таких друзів потрібно берегти в своїй пам’яті.

    Посеред своєї речі, маленький принц сів на килимку. Хлопець зробив так само. Він уважно його слухав та прислухався.

    Після цього хлопець задумався. Після декількох хвилин, він відповів:

    – Зрозуміло.. Дякую за пораду. – спокійно та з ноткою полегшення.

    – Нема за що! – відповів принц.

    Пройшло ще трохи часу і маленькому принцу вже потрібно було йти.

    – А можна.. – сказав хлопець, перед тим як інший хотів вже піти. – А можна я з тобою піду, у подорож?

    Принц трохи здивувався. він ще ніколи не подорожував з кимось. Трохи подумавши, той відповів з радістю:

    – Звісно. Чому б ні.

    Тепер чорна планета була пуста. На ній залишилися тільки меблі, які тепер будуть стояти тут, на самоті. А хлопець з принцом відправилися на світлу сторону. Там вони відкриють для себе багато нового та неймовірного. Разом.

     

    0 Коментарів