Частина 25: Не щасливий новий рік

Вони попрямували до шатра цирку “Анархія”. Біля самого входу Мейлі одягнув сріблясту маску і перевів погляд на дівчат з обох боків від себе, які одночасно одягли свої чорні жіночі маски на очі. У Ніколь вона була з візерунками метеликів по боках вирізу для очей, у Саманти ж – напів прозора з чорними мереживами і блискучими камінчиками.

Мейлі не міг не помітити, наскільки його подруги були прекрасні сьогодні. Ніколь дуже йшов спокусливо червоний колір сукні в сіточку з довгими прозорими рукавами. Поділ був їй по коліна і відкривав витончені ноги. Він досі жодного разу не бачив її на підборах і зараз у нього було таке враження, ніби перед ним стоїть довгонога модель, а не запальна та невгамовна дресирувальниця собак.

Саманта виглядала скромніше, не враховуючи великого розрізу на правій нозі і оголеної спини. Чорне плаття виглядало просто, але зі смаком і чудово підкреслювало її тонку талію. Мейлі почав переживати щоб вона не перечепилася за поділ своєї сукні коли входитиме, але він даремно хвилювався, адже було видно, що їй не в перше ходити на високих підборах та в довгій сукні. Йому не завадило б переживати за самого себе, адже ззаду з його пояса спадав довгий заокруглений в кінці шлейф, з яким він всю дорогу сюди мучився, спотикаючись, і піднімаючи, щоб той не волочився по землі. Кілька разів він вставав на нього і наслухався незадоволеного бурчання від Саманти.

Сама дівчина підійшла до нього, поправляючи йому пишний комірець на грудях. Мейлі ніяк не міг не прикривати руками свої коліна. Довгі білі бриджі прикривали лише половину ніг, залишаючи все нижче на загальний розгляд.

– Ух, досить прикриватися, – фирнула Саманта, вже в котре прибираючи його руки з колін. – У тебе прекрасні ноги, куди красивіші за сардельки Ніколь.

– Гей! Я все чую! Мої ноги зовсім не жирні! – Ніколь почервоніла від обурення. – Ти краще глянь на свій довгий розріз на нозі! Безсоромна ворона, вирішила спокусити тут усіх!? Куди тільки дивиться твій батько, поки його донька одягається так!?

– Дівчатка… Будь ласка, припиніть сваритися, ми ж у людному місці. – як тільки вони увійшли всередину, він узяв Ніколь за руку, намагаючись заспокоїти її і посміхнувся.

– Сподіваюся, ви до опівночі не по протикаєте один одному ноги підборами.

Дівчата спрямували свої погляди на голос. Мейлі теж повернув голову. Побачивши того, хто приближається, його очі загорілися іскрами, а серце затремтіло в закоханому танці.

Хлопець у вишуканому, зшитому під голочку, чорному костюмі, підійшов до них і, вийнявши з кишені обтягуючих штанів руку, поправив темну маску на переносиці, посміхаючись.

– Рей!

Парубок не одразу помітив серед дівчат свого партнера, і тільки коли його гукнули, він опустив погляд на Мейлі і здивовано округлив очі.

– Ну як тобі? Правда, ми гарно постаралися? – високо піднявши голову запитала у того Ніколь. – Ми зробили з нього красеня, еге ж?

– Жах..

– А?

Вони спантеличено дивилися на невдоволений вираз Рея. Той підійшов і, торкнувшись рукою обличчя Мейлі, спитав тих:

– Хто йому наклав такий товстий шар пудри? Чим вам його природня краса не сподобалась, що ви його так спотворили?

– Що!? До твоєї відомості, –– це найкраща пудра у всій Англії! – обурено тупнула підбором брюнетка.

– Він тобі лялька чи що? Не став на ньому свої експерименти з косметикою. – сердито зиркнув на неї Рей. Він вийняв з кишені піджака хустинку і нахилився до молодшого.

Мейлі в подиві остовпів, спостерігаючи як інший ретельно відтирає його щоки та ніс від білої пудри. Рей вийняв з волосся його прикрасу і передав шпильку нахмуреній Ніколь.

Повз проходили кілька дівчат, що з цікавістю споглядали на них.

– Досить… – збентежено опустивши обличчя, промовив Мейлі.

– Милі мої!

До них підбігла Кейсі. Її коротке волосся було в кучерях, а на обличчі виднілася темно-багряна маска. Як тільки вона побачила юнака її рот розкрився від здивування:

– Ох, Мейлі, тебе й не впізнати! Мов ангел, що спустився з неба! – жінка стала ретельно оглядати його.

– Це я підбирала вбрання, – гордо підняла підборіддя Саманта. – Як бачите, я маю смак.

– А я йому підстригла волосся, – озвавшись, вступила вперед Ніколь. – І заплела також я. Йому личить, чи не так?

– Ви чудово постаралися, дівчатка, – похвалила їх Кейсі. – Мейлі, – ти справжнє новорічне чудо!

– Ах, ви теж чудово виглядаєте, місіс Міллер. – лагідно посміхнувся він їй.

– Гей! Як гадаєш, хто з нас трьох сьогодні найкрасивіший? – Ніколь гукнула хлопця, що стояв осторонь від них.

Рей глянув на дівчат, що встали по боках від Мейлі, зосереджено чекаючи на його оцінку.

Він не поспішав з відповіддю, розглядаючи кожного, і, все ж таки, його погляд зупинився на хлопчині.

– Хм, повинен віддати належне, він красивіший за вас обох разом взятих.

Мейлі зарум’янився, в ту ж мить Ніколь несхвально пирхнула:

– Ха!? Хіба я так погано виглядаю??

– Пх, так, майже як твої собаки у спідницях. – з глузуванням відповів Рей.

– Ах ти!..

– Діти, припиніть сперечатися! Ви всі сьогодні дуже гарні! – жінка підтягнула дівчат до себе і обняла за плечі. – Ви, безперечно, королеви сьогоднішнього вечора, мої перлинки!

Дівчата задовільно посміхнулись. Після чого, до них приєднався Домінік, у скромних чорних штанях та червоній атласній сорочці і, зрозуміло ж, у своєму звичному довгому капелюсі на голові. Вони усі зробили спільне фото, і тоді пара пішла до бенкетного столу.

Дівчата попрямували до середини арени. Саманта, насамперед, відшукала свого батька, оточеного великим натовпом людей у ​​масках. Вона підійшла, і стала доброзичливо і ввічливо вітатися з усіма партнерами свого батька, зі стриманою усмішкою відповідаючи на хвилю компліментів і лестощів в свій адрес та без натяку на сором простягаючи чоловікам руку для поцілунку.
Ніколь відійшла привітатися та випити келих шампанського з кількома знайомими їй артистами. Ну а Мейлі залишився стояти на місці і лише спостерігав за всіма зі сторони. Він помітив, що хлопець теж залишився з ним і був не в найкращому настрої.

– Чому ви не пішли разом із Самантою знайомитися з колегами містера Крайтона?

– Я терпіти не можу збіговисько його лицемірних друзів, – прикривши очі, простодушно відповів він. – Всі його партнери лише виглядають доброчесними, але, насправді, вони йому ніякі не друзі, а вороги та перепони на шляху до слави. Як тільки він отримає від них потрібну йому допомогу, так одразу розірве з тими всі контракти та зв’язки. Вони по просту нічого від нього не отримають.

Мейлі був спантеличений його чесною розповіддю про бізнес свого дядечка.

– Можна спитати?

– Звичайно.

– Якщо… Ви станете директором цирку після вашого дядька, то… Ви так само вестимете партнерські справи, як і він?

– Хм, до поки у мене на шляху стоїть Саманта я не можу бути повністю впевнений у досягненні посади директора, – Рей повернувся до нього в пів-оберта і з підступною усмішкою сказав:

– Хто зна, може, колись, я їй, таки, підкладу отруйною змію в ліжко, щоб отримати це місце. Непогана ідея, ти так не думаєш?

Мейлі приголомшено подивився на нього. Рей одразу залився потішним сміхом:

– Пха-ха! Ти б бачив своє обличчя! Невже повірив? Я ж пожартував.

– Аха-х, он воно як… – Мейлі відвів очі, нервово стиснувши в кулаку краєчок камізельки.

“Чому його жарти завжди звучать так серйозно та загрозливо?”

Рей зробив кілька кроків до довгого банкетного столу, де стояла збудована великою пірамідкою гора келихів з ігристим шампанським. Акуратно діставши два довгі келихи, він простягнув один Мейлі. Той не відразу зважився взяти келих, адже він ще ніколи не вживав алкоголю. Але, після наступних слів напарника, він, все ж, прийняв з його руки шампанське.

– Але, знаєш, якщо мені вдасться отримати місце свого дядька, то будь певен, я стану керувати цирком набагато краще за нього і з будь якої проблеми зумію знайти вихід, – Рей з усмішкою підняв свій келих і цокнув їм по келиху іншого, сказавши:

– Давай вип’ємо, щоб усі мої плани справдилися!

Мейлі, розглядаючи його вогники в очах, задумався, і навіть не помітив як відпив рівно половину.
Рей випив усе до краплі і з підступною усмішкою підняв пальцем ніжку його келиха, вимагаючи щоб інший до пив все до дна. Мейлі, піддаючись йому, змусив себе повністю випити алкоголь. Шампанське було солодкуватим, але віддавало гіркотою. Як тільки він допив його, то голова почала затуманюватися, а думки притупилися. Тим часом хлопець подав йому новий келих і дивлячись у його очі, підмітив:

– Ти сьогодні чарівно виглядаєш.

Мейлі на мить розгубився, але відразу збентежено всміхнувся. Його щічки вже встигли по розовіти від алкоголю. Він поправив свою зачіску, тихим голосом відповівши на його комплімент:

– Ви теж сьогодні чарівно виглядаєте, пане Рей.

– Значить, раніше я був не гарний? – дражнячи спитав хлопець, не відриваючи від нього допитливих очей.

– Що!? Ні-ні! Ви завжди гарні! Дуже! Особливо коли спите! Ах.. Ахах.. – Мейлі сильно занервував і почав ніяково ховати обличчя, закриваючи його своїм волоссям по обидва боки від обличчя.

“Мовчи! Не кажи більше нічого якщо не хочеш померти прямо тут від сорому!”

Рей дзвінко розсміявся, погладжуючи його рукою по маківці:

– Аха-хах! Я зрозумів, зрозумів.

“Що він зрозумів!?” – все ще ховаючи почервоніле обличчя, подумав Мейлі.

Після короткої паузи, Рей запропонував ще один тост:

– Вип’ємо за те, щоб цей рік був вдалим, насиченим і запам’ятався нам лише найкращими моментами. Згоден?

– Звісно!

Вони піднесли келихи у повітря, невідривно дивлячись один одному в очі. Мейлі відчував жар у грудях і щоках, а ще помітив, що другий келих було набагато легше випити ніж перший. Йому навіть здалося, що шампанське не таке вже й неприємне на смак.

– Хм, а ти знав, що в третє п’ють за любов? – хитро посміхаючись, Рей підніс йому ще келих. – Вип’ємо за те, щоб у нас з тобою нарешті з’явилися половинки?

– Гик!.. Мн-м… Поло..винки? Але в мене вже є… половинка.

– Правда? Чому ти про неї не розсказав? Ха-хах! – сміючись, він підвіс свій келих. – Тоді за тебе та твою…

– За нас! – Мейлі залпом випив шампанське. Декілька крапель стекли з куточків його губ до шиї. – Так смачно! Можна ще один?

Рей розгублено витріщився на почервонілого малого, що широко посміхаючись, потягнувся рукою до пірамідки з шампанським.

– Гей, гей! – він квапливо прибрав його руку, перш ніж той встиг схопитися ніжку нижнього келиха. – Притормози коней… Думаю з тебе вистачить.

– Увага всі! Зворотній відлік до Нового року починається! – вигукнула десь віддалік місіс Роуз, розмахуючи своїм келихом.

Люди навколо них стали вичитувати секунди:

– П’ять!

– Агов, ти вирішив тут спатки лягти? Не спирайся на мене! Бо ще вирве!

– Чотири!

– Ум-м, я так вас люблю…

– Три!

– Ох, ти явно перебрав. Вже майже опівніч, загадуй, давай, бажання.

– Два!

– Бажання… – він обхопив руками його талію, притуляючись щокою.

– Один!

“Хочу, щоб ти закохався у мене…” – встиг подумки загадати Мейлі.

– З Новим роком!!! Ура-аа!!

З усіх боків задзвеніли келихи і за лунали гучні вигуки тостів.
До вітань підключився і власник цирку, який з урочистим голосом звернувся до усіх:

– Дорогі колеги! З Новим роком! Я впевнений, що завдяки вашим успіхам та зусиллям наш цирк цього року прославиться та стане відомим на увесь світ! За вас!

– За вас!!!

Після тосту люди почали випивати та веселитися, проте, за декілька хвилин пролунала романтична музика для вальсу. Місіс Міллер з фотоапаратом у руках, почала підзивати людей до центру арени.

– Усі, хто має пару чи партнерів, швидше танцювати!

– Голова більше не крутиться? – Рей приніс Мейлі склянку з водою.

– Трохи, але зі мною все гаразд. Дякую вам. – він випив воду і глянув на танцюючих.

Рей теж повернув голову до арени, де кружляли пари дорослих і молодих людей.

– Пам’ятаєш, ти розповідав мені, що твоя мама вчила тебе бальним танцям?

– Так… пам’ятаю…

– Не хочеш станцювати зі мною повільний вальс? – з усмішкою глянув на нього парубок.

– Що!? Але я… Тут надто багато людей… – Мейлі ніяково забігав очима по сторонам.

– І що з того? За іншими нас не буде видно. – Рей з усмішкою підійшов до нього і, як справжній джентельмен, вклонився.

Мейлі від подібного заметушився:

“Треба відповісти на уклін! Треба відповісти на уклін! Але як?? Згадуй! Я ж читав про це… Жест поваги… Ах, точно!” – Мейлі відвів праву ногу назад, торкаючись підлоги кінчиком шкарпеточки і, згинаючи коліна, перехрестивши ніжки, виконав напівприсідання з ідеально рівною спиною. Поділ шлейфу при цьому він трошки при підняв. Перед тим як нахилити голову і опустити погляд, краєм ока він помітив, як здивувалося обличчя партнера. Мейлі не стримався і посміхнувся від вуха до вуха. Все було просто чудово, но лиш до того моменту, як він спробував вирівнятися. Голова раптово запаморочилась і він зачепився черевичком за іншу ногу, та полетів вперед. Від поцілунку з підлогою його врятував Рей, притримавши за живіт.

– Ти в порядку?

– Так-так, – вирівнявшись, усміхнувся той. – Я в повному порядку! Вибачте, що ось так впав на вас…

– Ти мене вразив. Ще нікому не доводилося робити переді мною реверанси. – простягаючи тому свою долоню, парубок, з проникливим поглядом спитав:

– Чи можна запросити мого партнера на танець?

Мейлі шоковано поглянув на того, відчуваючи, як кров приливає до обличчя, забарвлюючись в червоний. Він ковтнув, перш ніж простягнути йому свою тремтячу долоню:

– Так. Можна…

Його потягли за собою в центр арени. Не встиг він утямити, що діється, як Рей наблизився до нього настільки близько, що відчувався аромат його терпких парфумів. Парубок поклав праву руку тому на лопатку, а лівою тримав замочком праву долоню партнера. Через туман в очах, Мейлі вловив, як на їхніх зап’ястях погойдувалися частинки “Інь та Ян”.

“Раз, два, три… Молодець, Мейлі!” – почувся м’який, веселий голос мами.

Він відчув, що йому знову три рочки, і ось, мама показує з якої ноги треба починати танець і як вести партнерку, але зараз веде не він, а його.
Нога в ногу, і вони, наче метелики на вітрі, легко й повільно ковзають ногою то вперед, то назад, і в бік, по всій арені.
Як легко було рухатися за ним… Віддаватися впевненим і сильним рухам свого партнера.

Не зрозуміло, чи діяв на нього таким чином алкоголь, але йому раптом здалося, ніби всі люди довкола дивилися зараз саме на них. В голові запаморочилось, наче від сильного оберту колеса… Йому здавалося все сном. Але прокидатися та порушувати його він ніяк не хотів. По спині пройшлися приємні мурашки. Від гарячої руки хлопця все його тіло пробирало жаром, а від пильного погляду темних очей будь хто відчував би себе не комфортно, але єдине, що він відчував зараз — це своє скажене серцебиття. Здавалося, воно билося у ритмі танцю та музики.

– Ау! – Рей прибрав ногу, на яку на ступив черевик партнера. – Ти ж казав, що вмієш танцювати. То чому наступаєш мені на ноги?

– Ах, я випадково! Просто замислився, і… – він зніяковіло опустив очі. – Я стежитиму за своїми кроками, пробачте.

У голові несподівано сплив фрагмент із дитинства:

” – Ох! Мамо, пробач, пробач мені! Тобі боляче?
– Ні-ні, все гаразд. Ти не сильно на ступив мамі на ногу, не хвилюйся.
– У мене нічого не виходить… Може, мені більше не слід танцювати?
– Янголе мій, ти зробив лише одну помилку, але вже готовий опустити руки? Тобі варто по вчитися на своїх помилках.
– Але… Як мені дивитися тобі у очі, коли треба стежити за своїми ногами?
– Ах, Мейлі, тобі не треба дивитися під ноги. Відчувай свої рухи та не роби різких кроків до партнерки. Добре, янголятко?
– Так, мамо!”

Він плутався у своїх кроках, через що почав нервуватися. Рука знову зісковзнула з плеча хлопця. Він клав її назад знову і знову, збентежено відводячи очі.

“Не відволікайся на інших… Дивись у вічі і довіряй партнеру” – подумки повчав він сам себе.

Вдих-видих.

“Крок вперед, ах, ні, треба назад… Після, ліва нога у бік, чи навпаки, – права?”

– Ам.. Рею.

– Що таке? Зле стало?

– Ні, але… Чи дозволите ви… вести вас? Просто мені так звичніше.

– Пха-ха, що ж ти одразу не сказав? Гаразд, веди, но тоді я стану тобі партнеркою, чи не так?

– Я-якщо ви не хочете то я не…

– Роби так, як тобі зручніше.

Вони на мить зупинилися і Мейлі почав вести хлопця. Їхній танець став більш урівноваженим та граціозним.

– Зізнаюся, ти не погано танцюєш. – м’яко похвалив його Рей, не спускаючи зі світлих очей уважного погляду. Він дивився так зосереджено, ніби намагався в них щось прочитати.

Мейлі безтурботно посміхався. В його очах мерехтіли тисячі зірочок і всі вони були призначені лише для цих темних, як зимова ніч, очей. Хлопець перекрутив його через руку і Мейлі відчув неймовірну легкість у тілі. Хотіло не просто танцювати…а літати. От би прямо зараз за спиною розправилися крила… Довгий білий шлейф літав і кружляв в сьогоднішній новорічний вечір замість снігової хуртовини. Мейлі не помічав, як багато очей було спрямовано на них, зосереджено дивлячись лише в одні. Рей знову притягнув його до себе і той відчув, як у голові навис суцільний туман. Він зупинився і схилив голову до грудей іншого.

“Не знаю чому, але мені так не хочеться, щоб цей танець закінчувався…” – Мейлі підвів голову і, заплющивши очі, потягнувся до того на носочках.

– Мейлі?.. Що це з тобою?.. – здивувавшись, спитав хлопець, хитнувши його за плечі. – Ти хочеш спати? Аго-ов?..

Музика для вальсу закінчилася і кожна пара прихилилася один перед одним, потім, всі як один, повернулися до двох юнаків, що стояли по центру і голосно за плескали в долоні, хвалебно вигукуючи:

– Браво!

– Справжні зірки сьогоднішнього вечора!

– Ви чудово танцювали!

Мейлі отямився, і, глянувши на спантеличений вираз обличчя хлопця, поспіхом опустив голову ховаючи обличчя. Він відсмикнув від нього свої руки і, відвернувшись, утік геть з арени до виходу, залишивши іншого згублено дивитися йому у слід.

– Що це з ним? – Саманта підійшла до кузена, теж дивлячись у бік, куди втік Мейлі. – Що ти йому сказав?

– Я нічого йому не казав… – насупивши брови, Рей побіг слідом за втікачем.

“Що я щойно збирався зробити!?” – Мейлі, не розбираючи дороги, йшов куди вели ноги. – “Я збожеволів! Не треба було мені пити! Я мало не поцілував його там, при всіх!” – він почав плескати себе по щоках, сподіваючись, що це допоможе йому протверезіти. Як добре, що снігу багато не випало, це би дуже ускладнило його ходьбу зараз. Крокуючи зигзагами довгою стежиною, він відчував, як у голові все розпливається, а в горлі страшенно сушить. Зупинившись, Мейлі сперся об якесь не знайоме йому дерево і глибоко вдихнув нічне повітря.

“Де я? В якій стороні наш трейлер?..”

– Мейлі!

Він обернувся на голос. Хлопчина у чорному костюмі підбіг до нього і з занепокоєним поглядом підхопив і закинув його руку собі за шию.

– З тобою все добре? Я проведу тебе додому.

– Рей… Я хочу спати…- прикривши очі, він повалився на нього.

– Гей! Мейлі, не засинай! Чуєш мене? Мей…

“Не можу розплющити очі. Я так втомився… Він щось каже… Але що?..”

Минув певний час. Він розкрив важкі повіки.

“Стеля… я вдома”.

– Умм…

– Спи. Не вставай.

– Рей… – він помітив хлопця, що піднявся з ліжка. – Котра година?

– Ти спав рівно годину. Ще ніч, лягай давай. – він натягнув на нього ковдру, але юнак відразу ж розкрився.

– Я не можу заснути… – Мейлі затуманеним поглядом глянув на нього.

– Голова все ще болить? – всміхнувшись, він присів поруч з ним.

– Ні, я… Хотів вам в де чому зізнатися… – Мейлі сів і спустив ноги на край ліжка. У його голові стояв туман, але він ясно обмірковував кожне вимовлене зараз слово. Серце почало трепотіти у грудях. Стиснувши кулаки, він набрався сміливості і розімкнув губи:

– Насправді я….

– Ти закоханий у мене?

Мейлі в потрясінні подивився на нього. Його язик став заплітатися:

– Що?…То ви… Коли?..

Хлопець поправив комір своєї білої сорочки і з безтурботною посмішкою відповів:

– Ну, спочатку я справді нічого не помічав, потім, став скидати все на твої дивацтва. Але важко було не помітити твій зосереджений на мені погляд, який ти одразу ж ховав, коли я піднімав на тебе очі. Твої слова в басейні змусили мене вже серйозно замислитися і я вирішив по спостерігати за твоїми подальшими діями. Хах, тепер це все пояснює.

Мейлі стиснув пальцями своє простирадло.

“Він знав… Весь цей час він…”

Емоції перехопили подих. Гарячі сльози побігли з куточків очей, тим самим стиснувши горло. Він із гіркотою в голосі вимовив всю правду, не приховуючи вже нічого і не стримуючи сліз:

– Так…Так, це – правда! Ви мені подобаєтеся! Навіть не так… Я люблю вас! Ще з першої зустрічі, з першої секунди, як побачив у парку! І досі люблю. Дуже люблю… І нічого не можу з цим вдіяти! Ви… – він зробив паузу, витираючи сльози рукавом сорочки, потім, подивившись на притихшого парубка, попросив:

– Не мовчіть… Скажіть уже щось…

Рей схрестив на грудях руки і глибоко зітхнув:

– Що тут сказати? Навіть не знаю. Мені вперше зізнається не дівчина і я трохи розгублений цим…

Нависла тиша. Кожна секунда мовчання змушувала Мейлі напружуватись усім тілом. Йому здалося, що навіть його серце притихло в очікуванні відповіді хлопця.

Нарешті той сперся спиною до стінки біля вікна і з усмішкою повернув до нього голову. Сріблясте світло яскравого цієї ночі місяця, висвітлило його і без того бліде обличчя, коли він промовив:

– Ти вже пробач, але мене цікавлять лише дівчата.