Не можна почуття просто запхати у стрічку.

Не можна почуття просто запхати у стрічку.

Їх треба вдягати в слова.

Я б так хотіла запхати їх в стрічку!

Будь куди, лиш би з себе забрать..

Запхати в велику коробку,

Заклеїти скотчем, відправити в даль.

Відправити поштою, втопити у морі, спалити в вогнях.

Я б хотіла викинути думки з голови –

Від них тільки серце болить.

Почуття не запхати у стрічку. Навіть на мить.

А воно болить! Кровить десь б’ється і плаче.

Всередині душі від почуття скрутилось в калачик.

Вона хоче позбутись від того так чи інакше.

Слухає сумну музику і навпомацки плаче.

В голові, у думках оплакує втрати загиблих.

Усвідомлення вдарило в голову ціною невинних.

Тих, хто просто дихав, не від своєї загинув війни.

Хто помер від чужої ракети, безумної голови.

Як одягати в слова крики мами?

Скажіть в що одягти горе сина?

У неї відсьогодні дитинки нема,

А його батьків взяла домовина.

Почуття не запхати в слова.

Бо їх завжди буде замало, багато, не так.

Я б запхала до стрічки усі свої почуття.

Але слів в які їх можна вдягнути і досі нема