Не лізь у підвал

Перепрошую? — сказав я, певно, що неправильно зрозумів.

Чоловік, що сидів навпроти, підняв окуляри й повторив. Слова звучали невиразно ніби німецьким чи скандинавським.

Вибачте, я не розумію, — сказав я.

О, вибачте — сказав він, переходячи на зрозумілу мені мову усміхаючись.-Ваша дитина розмовляє нідерландською, тому я думав, що ви також розмовляєте.

Джордж погортав книжку з малюнками про тварин, перегорнув сторінку, просунув маленький пальчик і вказав на свиню.

— Ва-ка, — сказав Джордж.

Це тарабарщина, — сказав я. Він робить це весь час. Гавкає, ніби він розмовляє з вами, але це нічого не означає.

Ніби за командою, Джордж склав низку безглуздих складів.

Я впевнений, що він говорить нідерландською— сказав чоловік.

Це неможливо. У нашій родині немає нідерландської мови. Він завжди чує лише англійську.

Можливо, я помиляюся. У мене є власні діти, і іноді доводиться трохи інтерпретувати їхні звуки.

Джордж підняв на мене погляд зі своєї книжки й ще раз вимовив дитячу балачку. Я зустрів погляд чоловіка навпроти й підняв брови.

Це теж була голландська? Я сказав і посміхнувся.

Він знизав плечима. -Звучить так.

Я схрестив руки. -Ти жартуєш?

Ні. мені шкода я не хотів втручатися- Чоловік помахав долонею і повернувся до своєї книги.

Джордж вказав на чоловіка й знову зарепетував, його рот робив перебільшені рухи. Я звернув увагу на звуки. Джордж сказав мені те, що прозвучало як ga nee tee en der kell-da.

Чоловік підвів очі від своєї книги.

Як ви думаєте, що він каже?- запитав я.

Чоловік усміхнувся. -Раніше це звучало так, ніби він називав тварин голландською мовою. По-нашому свиня називається варкень. Сказав ва-ка, як скаже дитина. І щойно він, здається, сказав: Ga niet in de kelder .

Я попросив чоловіка написати це для мене на звороті візитної картки. Я повторив це у відповідь, урізавши акцент.

-Що це означає?

-Не лізь у підвал.

-Не ходити в підвал?

Чоловік знизав плечима. -Я не знаю, чому він це сказав. І це речення трохи просунуте для хлопчика його віку. Але це так звучить.

Пару місяців тому ми святкували перший день народження Джорджа. Він уже ходив, але говорив він поганенько. Фіона підійшла до мене з широкою посмішкою, переконана, що він назвав її мамою. Я зіпсував їй день, коли зауважив, що він також назвав мамою, коли показав на нашого кота Фелікса. Було зрозуміло, що він не розуміє і лише вправляється вимовляти звуки. Принаймні я так думав.

Чоловік у потязі закрив книжку і поклав її в дипломат. -Це моя зупинка.

Він підвівся, злегка помахав Джорджу й пішов.

Решту поїздки я проїхав мовчки, відтворюючи в голові зустріч із носіями голландської мови. Мабуть, це якийсь дивовижний збіг обставин. Або Джордж побачив щось по телевізору, що він імітував?

У Джорджа родима пляма шириною з палець яка утворює повне коло навколо його шиї. Незвичайна форма і розмір родимки стурбувала нашого лікаря, і вона відправила Джорджа на сканування. Все повернулося негативно. Вона сказала, що родимка з часом зникне, а поки це не сталося, Фіона накривала її шарфами для фотографій.

Родимка зацікавила не лише лікарів. Мати Фіони, крихітна жінка на ім’я Хізер, також була переконана, що це мало сенс. Вихована суворою католичкою, вона відмовилася від своєї віри, ставши дорослою після смерті її власної матері. Вона заповнила порожнечу гуру, кристалами, картами Таро та всяким іншим. У мене є родимка біля основи хребта, і завжди були проблеми зі спиною. І те, що я сприймаю як збіг, Хізер сприймає як ознаку якогось глибшого значення. Хізер сказала нам, щоб ми остерігалися проблем з горлом у Джорджа, і подарувала йому на день народження набір ароматичних свічок, які мають впливати на здоров’я горла. Одну ми спалили з обов’язку і гнильний смердючий дим заповнив будинок та виїдав нам очі. Решта залишилась в шафі, загорнуті в пластик, де, я сподіваюся, вони й залишаться.

Я відмахнувся від усіх забобонів до минулого тижня. По будням, вечорами після того, як ми вкладали Джорджа, я йду на пробіжку. Молоді батьки знатимуть, що це єдиний час, який ви отримуєте для себе. Щоб відвернути увагу від моїх палаючих стегон, я слухаю справжні кримінальні подкасти. Я не можу натішитися. Після того, як я прочитав усе, що стосується таких відомих героїв, як Банді, Гейсі та Ґайн, я шукав невеликі шоу про більш незрозумілих вбивць. Один випадок змусив мене зупинитися на пішохідній доріжці.

У середині 1800-х років підліток у Нідерландах убив всю свою сім’ю – батька, матір і трьох молодших братів і сестер – у підвалі свого будинку. Після скоєння свого жахливого вчинку хлопець піднявся наверх і кров’ю своєї вбитої родини написав на стіні «Не йди в підвал». Впевнені, що хлопець був втіленим дияволом, селяни схопили його й відрубали голову сокирою.

Я одразу подумав про зустріч, яку мав у поїзді з носіями нідерландської мови кілька тижнів тому. Хіба він не подумав, що Джордж сказав саме ці слова? Не лізь у підвал. А на шиї Джорджа була кільце родимки, саме там, де сокира відділяла голову від тіла вбивці.

Я побіг додому, шукав візитну картку голландця в поїзді й знайшов її в ящику для шкарпеток. На звороті були ці слова. Я вставив речення в Google Translate. Моя пам’ятьне підвела ,це означало – не ходи в підвал.

З тих пір я намагався відкинути ідеї, що роїлися в моїй голові. Що, якщо Джордж і його родимка, і його дивовижне знання нідерландської якось пов’язані з убивцею з Нідерландів?

Я проводив робочі години, шукаючи в Google інформацію про те, які родимки є ознаками попередніх життів. Вони з’являлися як тіньові шрами вогнепальних і ножових ран із минулого життя. Крім того, була схожість особистості між дитиною та померлим. Нова дитина перейняла манери й звички мертвої людини.

Задокументовані випадки досить рідкісні, але тоді які шанси на те, що дух відродиться в місці та в час, достатньо близькі, щоб його впізнали? І все ж це досить поширене переконання, яке вимагає десятків статей і навіть деяких (схемних) дослідницьких проектів. Кроляча нора, куди я спустився, перетворилася на лабіринт підземних печер.

Відтоді я взагалі уникав нашого підвалу. Це стало місцем передчуття. Мені сниться як я бігаю в триклятому підвалі, і коли я кажу сон, я маю на увазі страшні кошмари. Учора, коли Фіона попросила мене взяти пляшку вина, я зробив усе можливе, щоб відмовитись. Вона цокнула язиком і схрестила руки- я пішов.

Коли я спускався сходами, я посміхнувся просебе. Ось я, дорослий чоловік, який боїться тіней у підвалі після прослуховування правдивого кримінального подкасту та лінгвістичної оцінки незнайомця в поїзді. Це було так само трагічно, як і ті безсонні ночі, коли я був підлітком після перегляду фільму жахів при вимкненому світлі.

Я не потрудився ввімкнути ліхтарі й покладався на єдину голу лампочку, підвішену до стелі вгорі сходів. Я нишпорив у винній полиці, шукаючи пристойну пляшку червоного, коли щось почув нагорі сходів. Двері розчинилися, і на світло вийшов Джордж у своїй піжамі.

-Джордж, що ти робиш? Будь обережним на сходах.

Джордж схопився за поручні й обережно спустився сходами, чого він щойно навчився. Я кинувся до підніжжя сходів, боячись, що він впаде. Коли я дійшов туди, Джордж був п’ятьма сходинками вище мене . Він зупинився й випрямився на свій скромний зріст. У лівій руці він тримав кухонний ніж.

Двері відчинилися, і Фіона кинулася сходами вниз, гукаючи Джорджа. Вона підняла його і при цьому вибила лампочку, від чого вона захиталася. На стінах танцювали тіні, і я вловив момент, коли лампочка наблизилася до Джорджа. Це збільшувало його тінь на стіні в якогось монстра з ножем угорі.

Фіона посадила Джорджа собі на плече й піднялася сходами. Джордж подивився на мене й сказав: «Ga niet in de kelder». Потім він зробив удар ножем і зареготав.

Не лізь у підвал