Фанфіки українською мовою
    Жанр: Поезія
    Попередження щодо вмісту: Ж/Ч

    Не збудуєш майбутнє щасливе,
    Як минулого не знатимеш геть.
    Я не людина: розправлю крила, як птиця,
    Над прірвою часу вознесусь, наче світло.

    А часу не має, його вкотре гублю,
    Немов крізь пір’я піском розтіка.
    Я жити справді, справді люблю,
    А чи люблять інші це так само, як я?

    Чи смакує їм також повітря,
    Солодкою пристрастю і гіркою печаллю?
    Та чи знають вони теж, що і я?
    Чи стягує розпачу ремінь?

    Квола птиця, хай там що, все ж летить
    Крізь вітер, крізь хмари, крізь бурю.
    Фрагменти віднайде, хоч очі пташині
    Осліпли від сонячних опіків неба.

    Як не знатимеш минуле своє,
    То й щастя не прийде натхненням.
    Змусить рутиною століть копирсатись
    Птаху в колючому очереті.

     

    0 Коментарів