Не за планом

Природа була поглинута у мовчання. Весною між собою перегукувались тварини. Влітку шумів струмок, вдаряючи води об каміння. Восени співали останню пісню птахи. А взимку цю роботу переймали ізгої. Вовкулаки бігали по лісу, вампіри безумно реготали літаючи над деревами, відьми влаштовували шабаші*, примари нападали на тебе ззаду…

Але це вночі. Коли жителі міста сплять, а ізгої володарюють в їхньому спільному лісі.

Зараз там не було нікого, крім звичайного полохливого звіра. Сонце разом зі снігом сліпило  очі, мороз дмухав на щоки. І посеред цього всього стояв похмурий Невермор.

Це – школа, там є суворі правила, дисципліна, ніяк не прикрашені коридори і чудово оздоблені кімнати учнів.

Еніт обожнювала Різдво, свята, подарунки. Тому не дивно, що вона була першою хто захотів прикрасити кімнату. Вовкулака була вдячна батькам за прислані її гірлянди в виді місяця, ведмедика в різдвяному светрі і декілька малих статуй гномів.

Одного з гномів ,, ненароком ” розбила Венздей. Істинну причину розбиття крім, явно фальшивої ( бо з Венздей по іншому і бути не може) Еніт не знала.

Але цих прикрас було занадто мало. Тому більшість її списку були заповнені пунктами типу: ,, Докупити гірлянд”; ,, Придбати ялинку”.

Ще раз солодко потягнувшись вовкулака, попрямувала до ліжка подруги.

Еніт м’яко і майже безшумно ступала на холодну підлогу. Було відчуття, ніби це не вовк, а кішка.

Перші тривожні дзвінки, що повідомляли про певну загрозу, Еніт побачила відразу.

По – перше, Венздей лежала обличчям до дверей, але Аддамс НІКОЛИ не спала так. Весь час вона лежала, як мрець в гробику.

По – друге, Венздей одразу ж прокидалась, як чула чиїсь кроки. А зараз вона й далі… спить? Чи може щось трапилось?

В душу до Еніт змійкою ковзнуло хвилювання. За ним в діру пробрався і страх.

– Ти – вовкулака, а не мале цуценя! Збирись! – прикрикнула на себе Еніт.

Обережно підійшла ближче. Зупинилась, злякано видихаючи.

Розуміючи, що в майбутньому може  залишитися без руки( і те в кращому випадку) з допомогою вовкулачої сили перевернула подругу на бік, обличчям до себе.

Венздей лежала із відкритими, але закоченими очима. Темної райдужуи знайомих очей видно не було. Обличчя блідніше ніж зазвичай.

– Річ! – майже істерично заволала Еніт, розуміючи, що в Аддамс зараз не просто видіння і тій потрібна допомога, яку вона надати не може.

Від автора:

*- Пам’ятаєте, що коли Еніт показувала Венздей школу вона назвала чотири основні групи? Ікла, хутра, луска і трави.

Трьох нам представили, але здається про трави забули. Тому, я вірішила, що травами будуть відьми.