Не залишу тебе більше ні на мить

Суббота щойно завершив чергову консультацію з клієнтом. Почувався дещо втомленим, адже через недавню застуду, довелось перенести всі зустрічі з клієнтами. Хотілось вже піти додому, але попереду запланована ще одна консультація. Маючи в запасі пів години, Спартак зробив собі каву та вирішив зателефонувати своєму товаришу.

– Привіт, як ти себе почуваєш?

Спартак відкинувся на спинку крісла. Почувши у відповідь «Дякую, вже краще», хлопець посміхнувся. Женя зовсім не вмів брехати. Спартак чув, як його товариш ледь розмовляє, час від часу покашлюючи.

– За півтори години я буду вільний. Можливо, тобі щось привезти?

– Дякую, сонечко. Мені нічого не потрібно. У мене все є, – по ту сторону слухавки почувся сухий кашель. – Ти ще заразишся, а у тебе клієнти, лекції… – знову завів свою пластинку Янович. Від згадки про клієнтів психотерапевт втомлено зітхнув.

– У мене досить міцний імунітет, тому не хвилюйся, – відповів Спартак, на що Женя лиш хмикнув. – То… тобі точно нічого не потрібно?

Всередині жевріла якась надія, що Женя нарешті дозволить йому прийти. Суббота не з тих людей, які будуть нав’язуватися, але він дуже хотів побачитись з товаришем. Ця клята хвороба розлучила їх на довгі тижні. Спочатку Спартак провів в ізоляції від усіх два тижні, тепер – Женя. Хотілось вже буквально вити від нестачі спілкування. Незважаючи на те, що вони щодня зідзвонюються по кілька разів, живе спілкування не замінити нічим.

– Жень? – у відповідь тиша. Здавалось, ніби той залишив телефон і кудись пішов, але Спартак чув тихе шморгання носом і покашлювання. – Жень, у тебе все добре?

– Спартачок… – тихо, майже шепотом почав старший.

– Ммм? Що таке?

Знову тиша.

– У мене… закінчились фрукти, – покашлюючи, врешті каже хлопець.

Спартак усміхається.

– Я привезу тобі. Скажи, які саме ти хочеш і я привезу їх тобі.

– Дякую, – ще раз кашляє, – піду тоді вип’ю ліки і подивлюсь якийсь фільм до твого приїзду. Я залишу двері відчиненими. І обов’язково вдягни маску, – голосніше, наскільки може, каже хлопець.

– Краще поспи, – порадив Суббота, – якісний сон покращує здоров’я.

– Хто б казав, – зіронізував Женя. – Людина, яка стрімить до другої ночі, навіть будучи хворою.

Завершивши всі справи, Спартак зайшов у супермаркет неподалік від дому Яновича. Хлопець ретельно вибирав фрукти. Беручи їх по одному, скрупульозно роздивлявся кожен. Фрукти для його товариша мали бути найсвіжіші, найякісніші, без жодних хімікатів. Дивлячись як Спартак перебирає кожен у руках, до нього на поміч підійшов продавець-консультант, про що згодом пожалкував.

Діставши  бідного продавця своїми запитаннями, Суббота врешті відібрав найкращі на його думку фрукти. Розрахувавшись, він направився до будинку Жені.

Двері, як і казав Янович, були відчинені. Квартира зустріла Спартака тишею. Мабуть, Женя таки дослухався до його поради і вибрав сон, а не черговий фільм на Нетфліксі. Якщо так, то Суббота просто залишить пакет на кухні і повернеться додому. Через хворобу той погано спить, тому Спартаку не хотілось його будити для зайвих розмов.

Тихо заглянувши у спальню, щоб переконатися, побачив як Женя лежав на ліжку спиною до дверей. “Точно спить”, подумав хлопець. Спартак вже хотів зачинити двері, але, почувши тихий схлип, зайшов всередину і підійшов до ліжка.

– Жень?

Почувши голос Спартака, Янович ховає обличчя у подушці. Йому соромно показувати своє зарюмсане лице Субботі. Хлопець намагається вгамувати свої емоції, але безрезультатно. Тіло здригається після кожного схлипу. Спартак, схвильований, сідає на край ліжка.

– Женька, що сталося? – він легенько торкається плеча Яновича, розвертаючи його до себе.

Схлипи стають голосніші. Хлопець повільно піднімається на ліжку, затуляє обличчя руками. Він не може поглянути в очі Спартаку. Не хоче, щоб той бачив його в такому стані. Тре руками очі, намагаючись спинити потік сліз, але вкотре нічого не виходить. Складалось враження ніби всередині прорвало дамбу. Суббота акуратно прибирає його руки від обличчя. Тримає за зап’ястя, ніжно погладжуючи їх великим пальцем.

– Розкажеш мені, що трапилося? – турботливо запитує молодший.

Врешті Янович піднімає погляд на Спартака. Розтуляє вуста, намагається щось сказати. Спершу виходить незрозуміле белькотіння. Женя робить різкий вдих і врешті промовляє:

– В-в-він… н-не п-прийшов, – голос зривається, сльози заважають говорити, – в-він п-п-п-помер…

Промовивши це, Женя ще більше заревів. Суббота збентежено дивився на свого товариша, у якого буквально почалась істерика. Не розумів, про кого старший говорить. Невже сталося щось жахливе? Янович, крізь ридання, не міг більше нормально вимовити бодай слово.

– Жень! Женічка! Хто не прийшов? Хто помер?

Спартак згріб його в свої обійми. Янович міцно вчепився руками в сорочку свого друга, ховаючи своє обличчя в чужій шиї. Молодший, обіймаючи однією рукою за талію, іншою – заспокійливо погладжував його по спині. Відчуваючи тремтіння чужого тіла, поцілував в маківку. Намагався підібрати влучні слова, щоб заспокоїти хлопця.

Що ж трапилося за ці півтори години?

– Тшш.

Суббота майже заколисував Женю в своїх обіймах, як маленьку дитину, не припиняючи заспокійливих рухів.

Схлипи поступово стишились. Повільно піднімаючи голову з чужого плеча, Женя відхиляється від Спартака і дивиться почервонілими від сліз очима.

– Принести тобі води?

Женя похитав головою. Спартак помітив, що актор збирається з думками, хоче щось сказати.

– П-професор. Професор помер, – схлип, – Х-Хатіко, – ще один схлип, – чекав його, а той… не прийшов.

Обличчя скривилось. Сльози знову підступали до очей, але Спартак швидким рухом витер їх. Видихнувши з полегшенням, він прикусив губу, щоб не засміятися. То ось, що так засмутило його сонечко.

Фільм.

А він вже думав, що сталась якась трагедія. Женька, його занадто сентиментальний Женька, засмутився через фільм. Спартак читав раніше, що ковід сильно впливає на емоційний стан людини, але вперше бачив наскільки. Хвороба дивно відзначалась на його товаришеві.

– Іди сюди, – Спартак, усміхаючись, притягує Женю назад у теплі обійми, зариваючись пальцями у чуже волосся, ніжно погладжуючи його.

Більше жодних сентиментальних фільмів.

Він більше не залишить це хворе курчаве чудо на самоті ні на мить.