Не жити не разом, не радіти сонцю.
від Tena ReinЯ, Стася і Тена йшли ліском.
– Давайте скотимось з цієї гірки до того озера? – запропонувала я.
– Летс гоу ! – закричали дівчата.
Ми полягали на траву і почали котитися. Голосно лунав дівочі крики й сміх. Сонце припікало в спину, але зараз ми не відчували цього. Яке прекрасне життя! Накінецто ми докотились до кінця.
– Ще б один сантиметр і я впала б в озеро! – сміялась Тена.
– Ну мені сантиметрів 20. – лиш посміхнулась Стася.
– Ох, рот оф чурки, я вмочила нові кроси в воду! – бідкалась я. Ми всі сміялись.
– Підемо вже назад, бо я вже хочу морозива! – хмурить брови Стася.
– Погнали!
***
Два місяці потому
– Ходімо Стасю, Тено! Там концерт Джамали! – кричала я, бо навколо гуділо, ніби літав рій бджіл.
– Ох , як ти її слухаєш? Я чуть не оглохла від її вокальчику! – крикнула Тена.
– Не плюсую, а множу! – Підтримала подругу Стася, – її не можливо слухати.
– Я ж з вами ходила на концерт Чіва, тепер ваша черга!
– Ладно…
– Шоколадно! – огризнулась я – Ну ж бо, давайте разом! ТАМ ДЕ МИ ЄЄЄ!
***
1 рік потому
Я і Тена говорили. Стася сиділа і залипала в телефон.
– Стасю! – штовхнула її в плече я
– Ти стала якоюсь задротихою! – скривилась Тена.
– мг… – ох, Стася, що ж ти нас забула…
– Так, ось, Тена, він мені такий…
***
6 місяців потому
Стася більше з нами не спілкується, а Тена, як і Стася залипає в телефоні.
– Тено, ти мене слухала?!
– Так, так і є… – промугикала вона.
З моїх очей ледве не потекли сльози. Я й досі терпіла це. Може ще все наладиться.
***
Я сиділа на лаві і насолоджувалась сонцем. Все добре, але чи не змінилось щось?
… Ні. Здається все нормально.
“Золоте” тріо розпалося. Я, Стася й Тена більш ніколи не заговоримо, ніколи не зустрінемось.
Не судилося нам разом жити. Не судилося разом радіти сонцю…
0 Коментарів