Не втекти

– Я покажу тобі, – Техьон поклав паличку, вкриту шоколадом, у рот Чонгука і відкусив інший кінець. Очі Чона розширилися, коли він зрозумів, що відбувається.

Старший почав наближатися до нього, відкушуючи з іншого боку. Учениці в класі почали верещати побачивши це видовище і дістали свої телефони, роблячи знімки і записуючи відео. Цілком природно, що вони хотіли сфотографувати цей момент між двома найбажанішими хлопцями в класі.

Техьон продовжував рухатися вперед, нахиляючись. Кожен укус приводив його ближче до губ молодшого. Але перш ніж багато чого встигло статися, Чонгук відновив самовладання і різко вкусив, швидко припинивши гру. Техьон упіймав шматок у руку і глянув на нього.

– Це близько 5 сантиметрів, Чонгук, ти жахливий у цьому! – Вигукнув старший. – Не так легко, як ти думав, чи не так? – Спитав він. Чонгук нічого не відповів, відводячи очі вбік, і знову витріщився на свою домашню роботу. Він продовжував робити те, на чому зупинився, ніби нічого не сталося, його вираз обличчя не давав жодних емоцій. Хоч усередині він весь горів.

Техьон опустився і поклав підборіддя на парту.

– Давай спробуймо ще раз згодом. Я піду, побачимося на шостому уроці, – сказав він, підводячись.

Чонгук залишився наодинці з купою новоспечених фанаток, які розповсюджували фотографії та відео, зроблені ними, серед інших. Він зітхнув, на щоках з’явилося трохи тепла.

Він нарешті зрозумів, як грати в цю гру, хоч і не знав, чи захоче спробувати ще раз…

~ [02:30 PM – 03:20 PM] ~

6-й урок (мовні мистецтва)

– Сьогодні у нас буде груповий проєкт, – сказала вчителька, щойно розпочався урок. Усі учні застогнали. – Заспокойтеся, це буде останнє завдання перед поїздкою, так що ви маєте цілий тиждень, щоб його виконати. Я пропоную вам використовувати вихідні, щоб зробити більшу частину завдання. У будь-якому разі, я роздаю вам рубрикатор, тож, будь ласка, уважно прочитайте його, – сказала вона.

Папери передали кожному ряду. Чонгук швидко переглянув їх.

(Автор: Насправді вам потрібно прочитати тільки перші кілька рядків, тому не соромтеся пропустити рубрику. Я просто написала багато, тому що мені подобається робити такі речі для наочності).

_____

Імена:_____________ Урок:__________ Оцінка:___/100

1. Це Формальна оцінка, поставтеся до неї серйозно.

2. Групи можуть складатися з 3 – 4 осіб. Не більше не менше.

3. Кожен повинен брати участь, робота має бути рівномірно розподілена між усіма.

Завдання

1. Спільними зусиллями створіть презентацію на будь-яку спірну тему на ваш вибір (будь ласка, утримайтеся від вульгарних або недоречних тем). Виберіть сторону та захищайте її, використовуючи докази з ваших досліджень.

2. Не забудьте навести цитати та дати власні коментарі для проведення будь-яких думок чи доводів.

3. Ви оцінюватиметеся як індивідуально, так і в цілому, тому переконайтеся, що у кожного є певна роль, яка робить свій внесок у презентацію.

Оцінюватимуться наступні моменти:

1. Презентація (візуальна частина та довжина) – 20 б.

2. Презентація (зміст) – 30 б.

3. Мова (переконливий вплив) – 30 б.

4. Акуратність та креативність – 10 б.

5. Зв’язок з аудиторією – 10 б.

______

– Це сто очок? Ого! – Поскаржився один із хлопців ззаду.

– Так, ось чому ви повинні ретельно обирати партнерів, не обирайте лише своїх друзів. Переконайтеся, що ви всі добре працюєте разом, і пам’ятайте, що вас може бути не більше чотирьох осіб, три – це мінімум, – відповіла вчителька. – А тепер, не гаючи часу, будь ласка, сформуйте свої групи та починайте вигадувати тему.

Ось воно. Чонгук відчував на собі пильні погляди однокласників, які дивилися на нього зі своїх місць. Нещодавно він став великою мішенню у класі після того, як на стіні з’явилися результати одного із тестів. Тест був дуже складним за звичайними мірками, але Чонгук зайняв перше місце, отримавши ідеальний результат (звичайно). Не встиг він схаменутися, як усі студенти схопилися зі своїх місць і кинулися до нього, як дикі звірі.

– Хочеш бути партнерами?

– Приєднуйся до моєї групи!

Їхні благання тривали та тривали.

Чонгук залишався нерухомим і відвертав голову, не відповідаючи на прохання. Якби він не відповідав, йому б не довелося вступати до групи, чи не так? Він збирався бути таким же впертим, як раніше. Вчителька, здавалося, була засмучена ситуацією, але вона навіть не знала, що робити. Усі продовжували товпитися навколо зіркового учня, намагаючись затягти його до своєї групи.

– Чонгук, будь ласка, вибери групу, – попросила вчителька, намагаючись покласти край хаосу. Чонгук зітхнув. Він не міг проігнорувати прохання вчителя, він завжди слухався вищих, будучи ідеальним учнем. Зрештою, він знав, що якщо не вибере, то його запишуть у групу насильно, тому вирішив покінчити з цим, поки є шанс.

Він підняв голову і спробував помітити когось із пристойних однокласників. Можливо, він міг би приєднатися до “ботаніків” класу. Вони були працьовитими, хоч скупими й строгими. Іншим варіантом були спокійні хлопці, якщо він поєднається з ними, то зможе контролювати проєкт. Але це також означало виконання всієї роботи, а він був не в настрої. Невже є хтось, з ким я можу працювати? Чонгук відчував, що він несумісний з усіма. У той момент, коли він уже збирався здатися і просто піти до групи “ботаніків”, гучну атмосферу розірвав крик.

– Чонгук! Хочеш бути у моїй групі?

Йому навіть не довелося гадати, хто це був. Ніхто інший не став би його звати таким безглуздим чином. Техьон помахав рукою з іншого кінця класу, запрошуючи його підійти. Побачивши старшого Чонгук відчув незручність, але швидко відмахнувся від неї.

Техьон не був жахливим ідіотом, але й не був геніальним, але він здавався найкращим вибором з усіх – не те щоб Чонгук хотів з ним працювати. Чон підвівся зі стільця і ​​пройшов повз натовп однокласників.

– Добре. Я приєднаюся, – сказав він. Клас вибухнув незадоволеними стогонами, коли найкращого учня було завербовано.

– Так, все, об’єднуйтесь у групи та припиніть тягнути час, вам потрібно працювати, – сказала вчителька, намагаючись усіх розворушити. Чонгук був у групі з Техьоном і ще одним однокласником, який, схоже, був другом старшого.

– Привіт, я Пак Чімін, – сказав хлопець, його посмішка була доброзичливою. Чонгук визначив у ньому свого товариша з інтелекту. Йому було відомо, що в інших класах Чіміна досить високі оцінки, з деяких предметів він навіть зрівнявся з Чонгуком. Бачачи це, він вирішив, що це може бути непогана група.

– Я Чон Чонгук, – відповів він. Вони потиснули один одному руки.

– У мене є ідея для нашої теми! – Вигукнув Техьон, вклинюючись у розмову. – Як щодо того, щоб зробити її на тему “Туалетний папір має бути більшим чи меншим?” Я вважаю, що вона має бути більшою! – Рішуче заявив він. Чонгук не міг зрозуміти, жартує він чи ні, але дуже сподівався, що жартує.

***

Після довгої (односторонньої) розмови про те, з якого питання вони будуть проводити дебати, у них нарешті з’явився “хороший” список.

– Туалетний папір: під чи над?

– Молоко потрібно наливати  до або після каші?

– Якщо ви включаєте кондиціонер, чи це означає, що стає холодніше або спекотніше?

– Чи можна вважати хот-доги сендвічем?

– Чи є мафіни та кекси просто маленькими тістечками?

– Якщо ти згадав щось, що забув, чи справді ти це забув?

Вони всі перечитали, і Чонгук щосили намагався не показати, як він незадоволений. Хоча він мав свою думку з кожної теми, він не був упевнений, що це дуже сильні аргументи, гідні офіційної презентації.

– Як щодо того, щоб просто обговорити, чи має служба в армії бути обов’язковою? – Спитав Чонгук. Ця ідея, на його думку, могла б спрацювати, оскільки в їхній країні служба в армії була обов’язковою, а отже актуальною. Вчителю це точно сподобалося б.

– О, гарна думка, – сказав Чімін, записуючи нову ідею. – Думаю, це найкраща ідея з усіх, що у нас були. Не в образу тобі, Техьон.

– Не ображаюсь. Думаю, ідея Чонгука може бути трохи кращою, ніж ті, що я придумав, – пробурмотів він. – Давайте просто погодимося, я довіряю “містеру Золотому хлопчику” та його мізкам, – підсумував Техьон і дістав комп’ютер, щоб приступити до дослідницької частини. Чонгук посміявся з прізвиська, але все одно почав працювати.

Тепер, коли тема була визначена, вони провели решту уроку за дослідженнями. У деяких моментах їх відволікали – наприклад, Кім Техьон, але в іншому робота йшла гладко. Чонгук та Чімін знайшли десятки джерел на тему і навіть розпочали роботу над слайдами презентації. Вони навіть не зрозуміли, що урок уже закінчився, поки не пролунав дзвінок на перерву.

Чонгук не наважувався піти, він просто сподівався покінчити з цією довгою п’ятницею.

***

Нарешті настав кінець дня. Цей тиждень був досить напруженим для Чонгука, але він був радий, що все закінчилося. Він зібрав свої речі та вийшов зі школи, одночасно читаючи книгу. Але коли він ішов, перед ним просунулась нога, і він спіткнувся. Він натрапив на щось і вхопився за це, щоб відновити рівновагу.

– Воу, Чонгук, пригальмуй, –  сказав йому глибокий голос прямо у вухо. Він відскочив назад, одразу ж послабивши хватку на руці Техьона, і побачив дві знайомі особи, що стояли перед ним. Чонгук розгублено дивився на них, але, перш ніж він встиг щось запитати, до нього підійшов Чімін.

– Ми вирішили, що маємо попрацювати над проєктом на вихідних. Але проблема в тому, що ми з Техьон не можемо робити це в себе вдома, тому ми подумали, що, може, ми могли б попрацювати в тебе? – Пояснив хлопець. – То ми можемо піти до тебе додому прямо зараз?

Чонгук трохи стиснув щелепу. Він дійсно не хотів проводити з цими хлопцями більше часу, ніж потрібно, і йому не подобалася їхня ідея працювати у нього вдома, але оскільки це було пов’язано з освітою.

– Добре, – промимрив він у відповідь. Чон вирішив, що якщо він дозволить їм прийти і попрацювати над проєктом, то вони закінчать швидше, а значить, і Чонгук зможе швидше їх позбутися. – Йдіть за мною.