Не всі збіги обставин випадкові..

– блять. – тихо вилаявся Женя. одне слово, а наскільки красномовно описує всю ситуацію. коханці переглянулися і в очах обох читалося не розуміння, що з цим робити

– що там? — Антон сидів поряд з Миколою, тому не міг бачити зображення. – а..

– у нас з Антоном звичайно є кілька запитань.. але щось мені підказує, що ви поки не зможе дати на них відповіді, тому розкажете все коли будете готові.

– ти правильно все зрозумів, дякую. – безтурботна атмосфера цього вечора була повністю зруйнована, тому Спартак продовжив, — ми напевно підемо, треба поговорити. до зустрічі.

– окей, бувайте.

Суббота викликав таксі та оплатив рахунок за себе і партнера. Женя, завжди веселий і балакучий чоловік, за останніх 10 хвилин не промовив ні слова.

Чоловіки піднялися до квартири Спартака, зняли верхній одяг і розмістилися на дивані у вітальні.

– у тебе є щось випити?

– за збігом обставин є – віскі.

Психолог дістав дві склянки та наповнив їх до середини.

– навіть лекцій сьогодні не будеш читати про шкоду алкоголю?

– не той випадок, — з легкою усмішкою, передаючи одну склянку відповів той.

Занурившись у думки актор, через якийсь час, відчув як Спартак взяв його за руку, і хоч в цьому жесті не було нічого незвичного, він заспокоював.

Першим перервати тишу наважився Женя:

– що нам далі робити..?

Він дійсно не розумів як потрібно діяти в такій ситуації. Якби схожа проблема виникла у друга або знайомого він би міг запросто запропонувати пару варіантів розвитку подій. Але ж це їх стосунки вони, інші, особливі. Хоча можливо йому так тільки здавалося, когнітивні здібності погіршуються в період закоханості, чи не так?

– є два варіанти. перший, продовжувати заперечувати: казати, що те зображення фотошоп і виглядати ідіотами. А другий, зробити камінг-аут. пам’ятаєш ти жартував в одному із подкастів про нього, – цей момент Суббота згадував з посмішкою.

– пам’ятаю) не можна забути ту кількість відео в Тік Тоці з цим моментом. — після паузи актор продовжив, — ти правий, камінг-аут єдиний можливий варіант. думаю варто спочатку розповісти батькам, а потім аудиторії. так?

– якщо тобі так буде краще, то я згоден. все одно сумніваюся що хочу мати розмову зі своєю матір’ю з цього приводу.

– так, дякую.

 ***

Було ще не так пізно тож Янович подзвонив батькам і домовився про завтрашній візит.

Здавалося всі крапки над і розставлено, проте все ж чоловіка щось тривожить. повернувшись до кімнати він нічого не сказав Спартаку, але той бачить — несвідомо аналізує чужу міміку й рухи.

– що тебе тривожить?

– нічого, чого ти так вирішив?

– Жень. — той самий погляд який говорить: “брехати це не твоє”

– ну гаразд, є дещо. я боюся реакції оточення на наші стосунки. головою я усвідомлюю що в цьому немає нічого дивного чи поганого.. але відчуваю зовсім по іншому.

– я зараз повторю фразу яку казав багато разів до цього: завжди обирай себе або те, що є для тебе найважливішим, пам’ятаєш?

Я розумію твій страх. раніше ти жив у своєму колі комфорту де знав як реагувати та поводитися, зараз це “в новинку” для тебе. — поглянувши до горіхових очей Суббота продовжив, — осуд буде супроводжувати нас увесь час, що б ми не робили тому чхати на думку інших, це твоє життя. його проживати тобі і так як буде комфортно тобі. для мене ті стосунки які у нас зараз важливіші за прийняття оточуючих людей. у тебе можливо інше відношення до цього… ні не так – у тебе точно інше відношення до цього, але думаю, немає за що перейматися. твої батьки дуже люблять тебе і не стануть розривати цей взаємозв’язок через твою орієнтацію. А аудиторія.. всі гомофоби повтікали ще тоді коли я пояснював, що ЛГБТ не є відхиленням від норми. наші фанати підтримували будь-які наші, іноді можливо не найкращі, рішення чи ідеї й гадаю вони будуть тільки раді за нас.

Женя нічого не відповів, лише подався вперед для поцілунку. турботливого, ніжного. чоловік не хотів поглиблювати його, просто ніби казав “дякую”, проте і не став відмовлятися коли це зробив Суббота. смак алкоголю на губах партнера.. уже було невідомо п’янить він чи почуття. те як Янович кохав все у Спартаку його голос, характер. навіть його посмішку, але не ту, трохи підступну й хитру, яку психолог показував всім, а ту яка з’являлася від жартів актора лише коли вони були наодинці.

Хоч за словами самого Субботи він не так яскраво відчував емоції, як інші, проте у цих стосунках.. його ніби перевчили відчувати по іншому. наче цей кучерявий парубок заліз у його мізки і переналаштував, як маг. чоловік розумів що це якась маячня, проте він прийняв її. маячня й маячня, не всьому ж бути зрозумілим. А раніше він навіть не допустив би такої думки.

Вони змінювалися у цих стосунках.. ні, не так. вони відкривали один в одному, щось не нове, але далеко сховане під пеленою моделей поведінки і схем, до формування яких змушували реальне життя і світ. кажуть не можна допускати, щоб вас змінювали люди, але хто слухає цих до біса “розумних” людей?

“Кожного разу, коли вони зустрічалися,

коли сварилися і сперечалися,

все перекочувалося і не закінчувалося

і кожного разу повітря засвічувалося,

з очей виганяючи найменший сумнів.

Історія їхніх дивних стосунків

не мала продовження і жодного змісту,

але варта того, щоби її розповісти…” 

                            Сергій Жадан 

Дякую тим хто читав цю роботу від самого початку її створення, залишав лайки чи коментарі, ви неймовірні!

Подяка. Веронік я знаю, що ти це читаєш. дякую тобі за все. за те, що ти вислуховувала всі мої письменницькі істерики, за те, що ти робиш для мене, за те, що ти просто є у моєму житті. я це ціную♡