Не все так гладко

Вожатий довів Надю до кімнати і пішов.

-“Тут аж два тижня торчати, як це дратує” – думає дівчина.

Її заселили в одну кімнату з ще трьома дівчатами, але коли вона прийшла нікого не було.

-І де всі? – буркнула під ніс собі Надя.

Тут почувся якийсь шум і в кімнату вірвались три зовсім різні дівчини, які посміхалися на всі 32 зуба.

-“О Господи, почалося” – в думках дівчини.

Дівчата почали розповідати про себе і ставити різні запитання.

Спочатку представилася дівчина з доволі довгим, світлим волоссям, очі були настільки темні, що складалося таке враження, що окрім темноти більше нічого нема, зовнішність дівчини не здалася Наді не звичною.

-Привітик, я бачу ти новенька, мене звати Анастасія, нуу можеш кликати просто Настя-сказала дівчина.

Друга дівчина була менш активною, її шкіра була не така світла як в Насті, а смуглява, темне, кучеряве волосся нічого не звичного.

-“Оуу,напевно тяжко доглядати за таким волоссям” – подумала Надя.

-Привіт, мене звати Софія, маєш круту майку.

-Оуу, дякую-зніяковіло відповіла дівчина. А третя дівчина запам’яталася Наді найбільше. В неї було коротке, рудого відтінку волосся,вона була схожа на якогось котика, ну принаймні так здалося Наді.

-Привіт, я Марія.

Надя не горіла бажанням з ними спілкуватися, тому відповідала на питання байдуже. Через якийсь час дівчатам це набридло і вони пішли грати у волейбол. Надя залишилась одна, але це їй було тільки на руку, вона зібрала речі і вирішила прогулятися. Вона вирішила піти за межі табору, оскільки всі й так займалися своїми справами.

-Ну і що мені тут робити цілі два тижні, це просто якесь пекло… – сказала дівчина.

На зустріч їй йшов пейзаж- доволі красивий,посеред тих всіх хащ, знайшла озеро. Дівчина вирішила посидіти біля нього, задумалась. Через пару хвилин роздумів, в неї з’явилося погане передчуття, наче хтось на неї дивиться. Надія підняла свою голову, і побачила якогось чоловіка. Їй стало лячно, серце почало битися сильніше, вона не знала що робити, ніби оціпеніла, а чоловік і далі дивився на неї своїм неначе божевільним поглядом.

-“І що мені робити, можливо він якийсь хворий на голову, але весь час я тут сидіти не можу..” – в думках.

-“Потрібно щось робити…”

На секунду дівчині здалося неначе якийсь голос сказав “біжи”. Це вона і зробила, Надя ніколи не бігла так швидко, але зачіпившись за гілку, дівчина впала і почала котитися з гори. Через якийсь час вона нарешті дібралася до табору, вся брудна, заплакана.