Непрохані гості

Пройшла вже ціла неділя перебування Глафіри у маєтку. Все проходило своєю чергою, навіть, краще. Те що Килина запланувала дівчині зробити за неділю, вона впоралася за декілька днів. Тому жінка вирішила послати її виривати бур’ян під самим вікном господарки. Килина вірішила, якщо дівчинка така працьовита то швидко впорається і не буде багато часу маячити перед Фаїною. А то в останній час, як звернула увагу жінка, господарка майже увесь час дивиться у вікно.

І самій Глафірі подобалося це місце, тому що у день, коли неабияк як пече сонце вона знаходиться у тіні і може продуктівніше працювати. До того усю неділю з кімнати другого поверху доносилися красиві звуки скрипки, що дуже піднімали дівчині настрій.

– Дуже чуттєва гра, до того глибоко, що по кожі мурахи. – ненароком поділилася думками Глафіра за розмовою з Таїсою.

– Це грає наша господиня. – гордо підмитила Таїса.

– Якщо це не буде нахабством, то будь-ласка передай їй мої слова. – на що Таїса округлила очі, здивовано на мене подивилася, а потім ледве не засміялася.

– Добре. – зобов’язалася передати. – Вона готується до виступу. До речі, у п’ятій вечора треба буде провести господиню на заход. Тому будь-ласка не затримуйся, це дуже важиво. – оголосила на кінці розмови і поспішила піти, знову зіславшись на велику кількість справ.

– Цікаво і що її так розсмішило? – вскапуючи землю маленькою сапкою, задалася питанням. – Чи господині нічого передавати так не можно, треба тільки з візитом чи з офіційним листом? – Таїса не на жарт розігріла в дівчині інтерес, підкинула їй ґрунт для роздумів.

Близько к п’яти вечора усі слуги почали збиратися біля головного входу будинку. Коли в їдальні всі збиралися, то по враженням їх буіло не так багато як зараз. Не зрозуміло по яким причинами люди не могли построїтися по рівній лінії, але на підготовку уйшло багато часу. Нарешті усі встали по своїм місцям і через деякий невизначенний час основні двері відкрилися. Дівчина розуміла це по звуку, тому що їм суворо наказали не піднімати голови і тримати погляд на землю. Напевно, це було як знак поваги до сім’ї Галайко. Тяжкі по враженням кроки спускалися по ступенням, а потім нерівно цокали по доріжці. Господиня пройшла вже половину шляху та тількі що прослизнула повз саму Глафіру. Не видержуючи допитливості, подумала про себе: “Якщо вона вже пройшла, я вказала їй повагу, то я можу одним оком підглянути за нею “. Трішки підняв голову, кинула погляд на неї. Першим побачила чорні кожані черевички на маленькому підборі. Щиколотки вже прикривав поділ сукні. Сама тканина була темно фіолетового кольору, а другим шаром виступав сітчастий матеріал темнішого тону від самої сукні. На руках у неї були надіти рукавички, з яких правою міцно трималася за долонь Таїси. Для Глафіри це стало несподівано, але в одночас це показало зв’язок між ними, саме через такий ніжний жест. Волосся Фаїни було зібране до верху та заправлене у головний убір, спадали тількі два підкручених передніх пасма. Увесь час господиня дивилася прямо, але у той момент коли Глафіра роздивлялася її зачіску, вона розвернула голову. Дівчина подумала: що Фаїні просто захотілося подивитися по сторонам і вона, навіть, не поміте, що дівчина на неї дивиться. Але коли їх погляди зустрілися, Глафіра не змогла знайти в собі сили відвернутися. Як здалося дівчині, у її господарки були ангельські риси лиця. Хоча за декілька секунд вона не змогла детально розглянути його, тому що Фаїна перша нервово відвернулася, але Глафіру вона точно зачарувала. Декілька секунд вона ще споглядала на її спину і врешті знов опустила погляд на свої ноги. Тепер дівчину стало непокоїти те що вона зустрілася начхала на наказ. Її могли б швидко позбавити роботи і ця ідея все страшніше розвивалася у неї в голові. Фаїна вже давно сіла у свій транспорт і поїхала на заход, а її страх все більше розвивався.

Тим часом всі слуги порозбіжалися по своїм справам і Глафіра аж до самого вечора виривала зайву траву. Не звично було їй без красивої музики і переходячих за межі питань Таїси. Навіть, Нонна сьогодні не підходила перекинутися декількома словами, мабуть, із-за кількості завдань Килини. Тому увесь час дівчина літала у своїх думах. З вечерею Глафіра затрималася, замислившись над тим чи точно Таїса увесь час стежила за нею, тому що після її від’їзду дівчина перестала почувати себе під наглядом. Зрозумівши хто, не могла визначити причини. Ще у день співбесіди Таїса сказала, що буде слідкувати за нею, але не думалося їй що такий пильний нагляд потрібен для перевірки. До того вона увесь час задає якісь дивні питання для приятелів, якими вони, мабуть одна одній являються. Зарившись у безодню розмислів, геть забула про час і їй вже легко натякали на те, що треба розходитися по кімнатам.

Ступаючи по сходам, звернула увагу на метущіння на другому поверсі. Відра з водою бамкали, а підліток, яка їх нісла ледь не роздила на тяжко собі представити яких коршів стоїли ці килима. Звичайна вбиральниця, вже подумала Глафіра, збираючись піднятися на свій поверх, але тут забринькала зв’язка ключів. З-під кута глянувши, побачила як ця дівчина відкриває двері кабінету Галайко і ще пару разів оглядується по сторонам. Руки її трусяться і вигляд був мягко кажучи знервованним. Це спостереження і розіграло у Глафіри почуття згучої цікавості. Вона намагала себе тримати і не робити дурниць, але все ж таки інтерес до тої загадкової кімнати переборював увесь здоровий глузд. Дівчина з нетерпінням чекала на можливість потрапити туди, але ще не усвідомлювала як це можно зробити. Тому просто стояла на сходовому проході.

Через деякий час прибиральниця вийшла з кімнати і стрімко йшла у напрямі сходів. На що дівчина швидко відреагувала і зробила вигляд, нібито, вона підіймажться сходами, но слуга так швидко йшла, знаходячись у своїх мріях, що вона навіть не звернула увагу на неї. Це була єдина можливість потрапити у кімнату і вона цим скористалася. Коли кроки служниці відбивали на першому поверсі, Глафіра негайно пішла у заданому курсі. Все просто впало до неї у руки: дворецький покинув свою вахту, щоб обмінятися з іншим; господиня уїхала, навіть, прибиральниця покинула кімнату, не закривши двері.

Схопившись за ручку на мить забарилась, але згадала, що такої можливості у неї, може, ніколи більше не буде. Сумуючи те, що вона подивилися на господиню, порушуючи наказ. Якщо, навіть, її і звільнять, то вона хоча б розкриє секрет ціеї кімнати.

З відкритих дверей одразу потягнув приємний шлейф того неропізнаного раніше запаху. Штори в вікнах були підняті і можно було оцінити величину кімнати. Чомусь Глафірі представлялося велику кімнату у який має бути ще багато простору. Але виявилося, що не була вона такої величини, ще із-за поставленної масивної мебелі, вільного місця залишалося ще меньше. В кутку стояв масивний рояль і тепер дівчина просто мріяла послухати як Фаїна на ньому грає. Було дивно чому інструмент не стоїть у якійсь іншій кімнаті, де йому б було місце. Трішки подалі стояло ліжко з балахонами в спокійному зеленому кольорі. А той привабливий запах виходив із набраної вани, явно з додаванням ароматизаторів, а на воді зверху плавали пелюстки квітів. На туалетному столику стояв дуже гарний гребінець з малюнком-сюжетом. Що одразу руки дівчини потягнулися за ним, але легко вдаривши себе іншою долонею, зупинилися за декілька сантиметрів до предмета.

– Нічого не чіпай, благаю. – попросила сама себе, але ще раз кинувши погляд на гребінець, миттєво схватила і почала роздивлятися малюнок.

Надивившись на цей витвір мистецтво, поклала у те саме положення в якому брала і пішла досліджувати інтер’єр далі. Тепер її погляд заінтригував мольберт, взагалі вона ще як зайшла в кімнату звернула на нього увагу, але виріщила зіставити його на останній момент. Картина була прикрита щільною тканиною і зібравшись з духом, взяла її за вугол щоб стягнути, аж тут почулися тяжкі кроки. По звуку то верталася прибиральниця і треба було діяти негайно. Обернувшись навколо себе, побачила тільки ліжко і кинулася залізати під нього. Стукіт чоботів вже наближався, а Глафіра ледви влазила у той проміжок. Пристроївши себе, запхала останню ногу, під звуки оберту ручки.

Її дихання майже припинилося, коли почула шурхіт взуття по підлозі кімнати. Вона дуже переживала щоб її не помітили, тому що це означало великий скандал і звільнення. А думка лишати роботу на такій вигідній позиції викликала у дівчині ніби не істерику. Тому вона молилася, щоб це все закінчилося кращим випадком і її не помітили.

Глафіра не могла визначити що робить прибиральниця, але якщо по враженям, коли дівчина зайшла до кімнати, підлога була чиста, то, напевно, вона наводить останні кроки. Вона сподівалася, що дуже скоро вона закінчить і вийде зам’яти сліди присутності тут. Аж раптом із-за шару пилу під ліжком її наздогнало бажання чхнути.

– “Тільки не це”! – засмутилася дівчина, зажавши ніс рукою.

Як вона не намагалася стримати пориви, вона все одно чхнула, але принаймні не так гучно як могла б. Трішки змірившись зі своєю долею, чекала на найстрашніше. Але нічого не відбулося, служниця ніяк на це не відреагувалася і не полізла одразу під ліжко перевіряти. Ще покружляв по кімнаті, закрила штори і обережно вийшла з кімнати, закривши її на замок. Не знаючи скільки пройшло часу, але по враженням це були найважчі та найдовчі хвилинили її існування. Глафіра одразу виповзла з-під ліжка, але тепер було так темно, що навіть вона не одразу змогла зорієнтуватися. Ступивши пару кроків натрапила на якійсь предмет, вона думала, що поводить себе цілком обережно, але він впав на підлогу з неябияким шумом. Вже третій раз на день Глафіра хотіла себе вбити за настількі дурні речі, які коїла.

Але дівчина тепер не могла так просто вийти з кімнати. Тому все ж таки набагато обережніще ступала кроки, допомагаючи собі руками знову не натрапити на велику кількість предметів у кімнаті. Ругаючи себе за необдумані кроки, дісталася до штор. Коли вона їх розкрила, здвивувалася за небо, яке вже було темне і свідчало про наступання ночі. Все одно було краще видно за допомогою вуличного ліхтаря, що був досить близько до вікна. Повернувши погляд назад, побачила перевернутий малюнок та тюбики з фарбою, які були розкидані на пів кімнаті. Кинувшись підіймати мольберт, ще раз відругала себе, коли збирала фарби. Поставивши тюбики на мачту, тканина, яка була сверху спала на підлогу, давши змогу роздивиться полотно. Одразу закривши очі долоню, вагалася дививися на малюнок чи ні. Прислухавшись, не помітила і шороху, тому розкрив пальці все ж таки кинула погляд на зображення.

Першим кинулося до уваги глибокі небесні очі, що дивилися на неї, ніби через зеркало. Білі направлені донизу війки робили сумний, але ніжний погляд. Хвилястий рудий чубчик був розділений прямим продолом, а деякі з нього пасма спадали на лоба. Прикриті ніжно-рожеві губи, куточки з яких були припідняті доверху, робили трішки дурнувату усмішку. Тонкі обриси обличчя були ще миліщі від усіяного скізь ластовиння. Тонка шия була прикрита комірцем стійкою у колір ніжно-коричневого плаття.

З переляку дівчина інтуїтивно відскочила назад, прикриваючи долонями рота, щоб випадково не закричати і не надавати привід для розкриття її місцезнаходження. Постоявши ще декілька секунд, виріщила ретельно протерти очі, маючи велику надію на те, що побачений тількі що портрет є її фантазією. Але ні, то не була видумка і на полотні був її точний образ. Хоча малюнок був точно незакінчиним, але виглядав настільки реалістичним, що сама дівчина виглядала на його фоні копією. Коли Глафіра ховалася під ліжком їй здалося, що було не так страшно, як зараз. Вона не могла підібрати ємоцію, щоб точно визначити її почуття до цієї ситуації.

Зібравши всю волю, підійшла ближче, щоб розкласти тюбики так само обережно, як вони і лежали. Кожною фіброю души відчуваючи погляд тих написаних очей. Їй здавалося, що вони стежили за кожним незначним рухом її тіла. Присівши, відшукала шматок тієї тканини і обережно прикрила мольберт. Тільки коли повністью закрила малюнок, знайшла скороминуще почуття безпеки. Не відводячі погляду від тканини, позадкувала до дверей. Неможливо було відчинити їх, навіть, не могла намацати клямку. А кидати погляд було до того страшно, що по її думкам портрет міг визкочити з паперу і завдати їй шкоду, єдине що тримало його – її погляд, який вона не в якому разі не могла відірвати.

Втеча з кімнати була неможливою через заблоковані двері, но і з іншої сторони вона не могла тут залишитися. Треба було вийти з неї негайно, тому і часу на роздуми було не багато. З величезною силою вона заставила себе відвести очі і подивитися навкруги. Єдине, що спало їй на думку, було лізти у вікно. Глафіра обережно, наче обходячі вогонь, пройшла по ліву сторону мольберта, підійшла до вікна і відкрила тяжкі ставні.

Виглянувши з вікна, звернула увагу на зорі, що в усю вже розсіялися по небу. Не турбуючись про небезпечність цього плану, тримала в думах тількі ті продираючи наскрізь очі. Перекинула одну ногу, нащупуючи виступ у цегляній стіні. Вдача була цілком на її стороні і знайшовши місце де можно стояти, перекинула іншу ногу. Щоб якось зам’яти усі почуття вдалася у спомини про своє раннє дитинство. Де вона лазила по деревам, збираючи комах у сірниковий коробок, а мати постійно кричала ій: ” Люба, будь обережніще “!. А потім Глафіра показувала знахідки своїм родичам, якщо тато ще якось переносив захоплення своєї доньки, то мати була страшенно налякана і кожного разу просила її не заносити тих монстрів до хати.

Взагалом заспокоївшись, тепер могла зосередитися на пошуку виступів для фіксації рук. Вийшло, що між поверхами було розділення в одну циглину, по якій цілком можно було долісти до башти, а потім спокійно перелісти через вікно і піднятися по сходам. Світло від ліхтаря так само допомагало в цьому процесі, тому через деякий час вона трималася за цеглину біля башти. Але було б дивно, якщо ця ідея пройшла гладко без складнощів. На круглих стінах башти не було виступів для ніг і єдиним варінтом дістатися середини було почепитися руками за вікно і після підтягнутися. Діватися все одно нікуди, тому невзираючи на свою поганеньку фізпідготовку почала пробувати цю ідею. Поклавши руки на ще тепле каміння, повисла на стіні. Її тягнуло униз, але дівчина намагалася яксильніще. Ногами цеплявшись за маленькі виїмки, по-трішкі підіймала нагору, маючи невеликі успіхи.

– То права, що сьогодні новенька ослухалася наказу і дивилася у слід господині? – по сходам розміреним кроком ступали черевики.

Глафіра перелякалася неочикуванних звуків, тому рослабивши захват, дещо сповзла з віконного підвіконня.

– Так, дівчата, що стояли біля неї підтвердили. – розмову покоївка вела не сама з собою і її співрозмовниця охоче підхватила цю тему.

Руки дівчини вспітніли і почали зіскользувати з каміння, а дихання завмерло, боючись привернути їх увагу.

– Ну вона взагалі дивна.

– Не слідкувала, але чому Таїса постійно крутиться біля неї?

– Може наказ Фаїни?

– У сенсі?

Як би не хотілося Глафірі дізнатися продовження співбесіди, руки не хотіли тримати її тіло. У кінець сповзаючи, вона полетіла зі стіни.